10. Амортизація та відтворення основних засобів.

В процесі експлуатації основні засоби зношуються, а отже стає необхідним наявність механізмів їх відтворення.

Під зносом основних засобів розуміється втрата їх вартості.

Розрізняють два види зносу: фізичний та моральний.

Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію (виконану роботу) з подальшим нагромадженням коштів для відтворення ОЗ.

“Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею”.

На практиці суб’єкти господарювання застосовують наступні методи нарахування амортизації:

Прямолінійний метод;

Кумулятивний метод;

Метод зменшення залишкової вартості (метод залишку, що знижується);

Метод прискореного зменшення залишкової вартості;

Виробничий метод;

Податковий метод зменшення залишкової вартості.

При прямолінійному методі нарахування амортизації річні амортизаційні відрахування визначаються за формулою:

А_р = (Ф_п – Ф_л) / Т_н (2.8)

де Ф_п – первісна вартість об’єкта ОЗ;

Ф_л – ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ;

Т_н – термін корисної експлуатації об’єкта ОЗ або нормативний термін відшкодування вартості ОЗ.

При прямолінійному методі нарахування амортизації норма амортизації:

, (2.9),

де Н_а – норма амортизації.

Кумулятивний

Використовуючи цей метод річні відрахування визначають у три етапи:

1. Визначається сума цілих років експлуатації.

2. Обчислюється дріб від ділення цілих чисел років експлуатації на суму років експлуатації, при цьому дріб від ділення цілого значення останнього року експлуатації ставиться на перше місце, передостаннього на друге і т.д.

3. Відповідний дріб для кожного року експлуатації перемножується на ціну устаткування і в такий спосіб визначається сума амортизації на потрібний рік.

Норма амортизації при застосуванні цього методу можна визначити за формулою:

(2.10)

де N – кількість років,

t - номер року, t = 0, 1, …, N-1.

Кумулятивний метод є прискореним методом, тому що суми амортизації щорічно зменшуються, причому лінійно.

Метод зменшення залишкової вартості

В цьому методі використовується норма амортизації, розрахована за прямолінійним методом, але аморитизаційні суми розраховуються не вуід початкової вартості, а з недоамортизованої їх частини.

Здебільшого норма амортизації при застосуванні цього методу розраховується без врапхування ліквідаційної вартості:

(2.11)

Річна сума амортизації визначається за формулою:

(2.12),

де А_р – річна сума амортизації,

Ф_з – залишкова вартість об’єкта основних засобів,

Н_а – річна норма амортизації.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Використовується норма амортизацї розрахована за прямолінійним методом (або в методі зменшення залишкової вартості), збільшена в 1.5-2 рази, амортизаційні суми обчислюються від недоамортизованої частини основних засобів.

Так при подвійному прискореному зменшенню залишкової вартості річна нома амортизації:

. (2.13)

Річна сума амортизації визначається за формулою:

(2.14)

Виробничий метод або метод одиниці продукції.

Сутність методу полягає у визначенні кількості продукції (послуг), яку може виробити основний засіб за нормативний термін експлуатації. Тоді річну суму амортизації нараховують за реальною кілкістю продукції (послуг), що вироблена (надана) протягом року.

Виробнича ставка амортизації визначається:

(2.15)

де Н_ва - виробнича ставка амортизації,

Q_заг – загальний розрахунковий обсяг продукції(послуг) в натуральних одиницях.

Сума амортизації визначається наступним чином:

, (2.16)

де А_р- річна сума амортизації;

Q_ф – фактичний обсяг продукції за рік

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Норми амортизації для свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, встановлюються у відсотках до їх первісної вартості у такому розмірі:

1-й рік експлуатації - 10 відсотків;

2-й рік експлуатації - 18 відсотків;

3-й рік експлуатації - 14 відсотків;

4-й рік експлуатації - 12 відсотків;

5-й рік експлуатації - 9 відсотків;

6-й рік експлуатації - 7 відсотків;

7-й рік експлуатації - 7 відсотків;

8-й рік експлуатації - 7 відсотків;

9-й рік експлуатації - 7 відсотків;

10-й рік експлуатації - 6 відсотків;

11-й рік експлуатації - 3 відсотки.

Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації та іншим поліпшенням свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, у сумі, що не перевищує 10 відсотків первісної вартості окремої свердловини.