
- •1. Поняття про підприємство як суб’єкт господарювання
- •2.1 Підприємство як організаційна форма господарювання
- •2.2. Види підприємств. Види об’єднань підприємств.
- •3.1 Поняття об'єднання підприємств
- •3.2. Види об'єднань підприємств
- •3.2. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств
- •4. Ринкове середовище господарювання підприємства.
- •6. Державне регулювання діяльності підприємств
- •Суть та значення основних засобів підприємства.
- •Виробничі фонди
- •Класифікація і структура основних засобів.
- •9.Оцінка основних засобів.
- •10. Амортизація та відтворення основних засобів.
- •11. Показники використання основних засобів
- •12. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів.
- •13. Економічна суть і склад оборотних засобів підприємства.
- •14, 15. Схема кругообігу та класифікація оборотних засобів.
- •Виробничі запаси – виробництво -продукція
- •16. Нормування оборотних засобів.
- •17. Показники використання оборотних засобів.
- •18. Шляхи поліпшення використання оборотних засобів.
- •20. Персонал підприємства, його класифікація.
- •21. Продуктивність праці та її планування.
- •22. Нормування праці та планування чисельності на підприємстві.
- •23. Поняття та види заробітної плати.
- •24. Тарифна система та її елементи.
- •25. Форми та системи оплати праці.
- •26. Мотивація персоналу
22. Нормування праці та планування чисельності на підприємстві.
Нормування праці — найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визначаються її результати, здійснюється розстановка працівників за робочими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який використовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ресурсів.
Нормування праці – виначення максимально припутимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється за одиницю часу.
Нормування праці на підприємстві виконує такі функції:
· сприяє визначенню необхідної чисельності працівників;
· є основою поточного і перспективного планування (на основі норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо);
· є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника;
· є основою раціональної організації виробництва і праці.
Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Нчас), виробітку (Нвир), чисельності (Нчис), обслуговування (Нобсл).
Норма часу — це обгрунтовано визначена кількість часу, який потрібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масового і серійного виробництва вона складається з таких компонентів:
Нчас = Нопер + Нобсл + Нвідп,
де Нопер — оперативна норма часу на виробництво;
Нобсл — норма часу на обслуговування робочого місця;
Нвідп — норма часу навідпочинок і особисті потреби.
Норма виробітку — це обсяг продукції, який повинен бути вироблений за одиницю часу:
Нвир = 1/Нчас
Змінну норму виробітку обчислюють за формулою
Нвир.зм =Н час/ Тзм ,
де Тзм — тривалість зміни, год.
Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами.
Тоді справедливе таке правило:
Якщо норма виробітку збільшується на n %, то норма часу зменшується на (100 n) / (100 + n) %.
Якщо норма виробітку зменшується на n % , то норма часу збільшується на (100 n) / (100 – n) %.
Норма чисельності працюючих — це обгрунтована необхідна чисельність працівників для виконання певного обсягу роботи. Норма обслуговування — це обгрунтована необхідна кількість одиниць устаткування, які обслуговує один працівник або бригада протягом зміни.
23. Поняття та види заробітної плати.
Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як соціально-економічна категорія заробітна плата є основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що має стимулювати розвиток суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, основним чинником перерозподілу кадрів за галузями народного господарства.
Розрізняють заробітну плату номінальну і реальну.
Номінальна заробітна плата — це нарахована і одержана працівником сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період.
Реальна заробітна плата — це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей. Індексом реальної заробітної плати (Iр.зп) за певний період називається відношення індексу номінальної заробітної плати (Iн.зп) до індексу цін (Iц), обчислених за той самий період:
Ір.зп = І н.зп /Іц (4.1)
Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової, що перебувають у співвідношенні приблизно 70 : 30.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До основних функцій заробітної плати належать такі:
· відтворювальна — встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;
· стимулююча — спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;
· регулююча — реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;
· соціальна — забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.