20. Персонал підприємства, його класифікація.

Трудові ресурси (персонал) підприємства – це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку і (або) практичний досвід і навички в роботі та вкладають їх в проведення господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Класифікація персоналу підприємства.

За характером участі в господарській діяльності:

Виробничий персонал – працівники, зайняті у виробництві та його обслуговуванні (зайняті у основних і допоміжних підрозділах, у лаборатораторіях, апараті управління).

Невиробничий персонал –до якого відносяться зайняті в невиробничій сфері підприємства.

Залежно від функцій, що виконуються:

Робітники – особи безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або роботпми з наданн виробничих послуг і переміщення вантажів. Залежнл від відношення до процесц створення продукції робітники поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва).

Службовці – працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, госодарське обслуговування, облік та контроль.

Спеціалісти – працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та ін. роботи.

Керівники – працівники, які обіймають керівні посади на підприємстві та його структурних підрозділах.

За професіями, спеціальностями:

Професія – характеризую вид трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки.

Спеціальність – виділяється в границях визначеної професії та характеризує відносно вузький вид робіт.

За рівнем кваліфікації – висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані.

За статтю та віком – чоловіки (до 30 років, 30-60 років, більше 60 років)

жінки (до 30 років, 30-55 років, більше 55 років)

За стажем роботи – до 1 року, 1-3 роки, 3-10 років, більш 10 років.

21. Продуктивність праці та її планування.

Праця — це цілеспрямована діяльність людини. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці — це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (послуг) до витрат праці. Рівень продуктивності праці характеризується показником “виробіток”, що показує, яка кількість продукції вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник “трудомісткість”.

Продуктивність праці

Обернений

показник

Прямий

показник

Трудомісткість

ВИРОБІТОК

Існує три методи визначення виробітку: натуральний, вартісний і трудовий.

Натуральний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо-год).

Вартісний метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (людино-год).

Трудовий метод передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.

Планування продуктивності праці здійснюється методами прямого розрахунку та пофакторним.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу:

Ппл = Qпл : Чпл.

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працюючих або економію робочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.

Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприємстві існує така класифікація чинників її зростання.