Організаційні форми інноваційної діяльності

1. Щоб організаційна роль мала сенс (спрацювала), вона має полягати в:

а) розподілі ролей;

б) чіткому визначенні основних обов’язків або сфер діяльності;

в) заданому ритмі виконання;

г) інноваційному процесі;

ґ) високому рівні конкуренції.

2. Структура організації є ефективною, якщо вона:

а) сприяє досягненню цілей підприємства з мінімальними небажаними результатами;

б) допомагає менеджеру розвити свої здібності;

в) допомагає робітникам зробити свій внесок у досягнення цілей підприємства;

г) сприяє реалізації стратегічного плану боротьби з конкурентами;

ґ) відповідає світовим стандартам.

3. Учасники якого товариства не мають права від свого імені й у своїх інтересах здійснювати дії, однакові з цілями діяльності товариства, а також брати участь у товариствах (крім акціонерних) з аналогічною метою діяльності:

а) акціонерного товариства;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) товариства з додатковою відповідальністю;

г) повного товариства;

ґ) командитного товариства.

4. Організаційні структури інноваційної діяльності можливо поділити на:

а) наукові організації;

б) ринкові суб’єкти інноваційної діяльності;

в) організаційні структури інтеграції науки та виробництва;

г) усі відповіді правильні.

5. Класична модель підприємництва орієнтована на:

а) активне використання нових управлінських рішень з метою підвищення економічної і соціальної ефективності підприємницької діяльності;

б) пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів;

в) відновлення економічної системи держави;

г) максимально ефективне використання наявних ресурсів під­приємства;

ґ) вирішення соціальних проблем.

6. Підприємницька діяльність у сфері посередництва практично здійснюється у формі:

а) агентування;

б) інноваційної діяльності;

в) торгово-комерційної діяльності;

г) аукціонної торгівлі;

ґ) біржового підприємництва.

7. Спільна підприємницька діяльність — це:

а) підрядне виробництво;

б) пряме інвестування;

в) ліцензування;

г) управління за контрактом;

ґ) підприємство загального володіння.

8. Інноваційна стратегія венчурної фірми полягає в:

а) мінімізації ризику;

б) максимізації ризику;

в) передаванні своїх розробок експлерентам, патієнтам, віолен­там і комутантам;

г) розвитку консалтингу;

ґ) рекламі своїх розробок.

9. Інноваційна стратегія експлерента полягає в:

а) компенсації втрат від діяльності конкурента;

б) створенні нових сегментів ринку;

в) поліпшенні якості продукції;

г) стимулюванні нового напряму моди;

ґ) розширенні реклами.

10. Інноваційна стратегія патієнта полягає в:

а) роботі на вузький сегмент ринку;

б) завоюванні частки ринку інших компаній;

в) проведенні політики поступових нововведень;

г) проведенні політики радикальних нововведень;

ґ) суворій регламентації інноваційної діяльності.

11. Інноваційна стратегія віолента полягає в:

а) роботі зі скорочення нераціональних витрат;

б) радикальній зміні структури управління;

в) роботі на масового споживача;

г) роботі на індивідуального споживача;

ґ) орієнтації на прибуток.

12. Інноваційна стратегія комутанта полягає в:

а) прогнозуванні майбутнього нововведення;

б) роботі на етапі падіння циклу випуску продукції;

в) створенні комфортних умов роботи для персоналу;

г) зростанні якості продукції, що випускається;

ґ) роботі на масового споживача.

13. Розвиток науки визначається:

а) потребами технічного прогресу;

б) соціальними потребами;

в) економічними потребами;

г) фінансовими потребами;

ґ) духовними потребами.

14. Структура, що спеціалізується на створенні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності малих інноваційних фірм, має назву:

а) науково-промисловий комплекс;

б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк;

г) технополіс.

15. Структура, що виникає на підставі угод між фірмами, які проводять наукові дослідження, та фірмами, які займаються комерціалізацією результатів, має назву:

а) науково-промисловий комплекс;

б) бізнес-«інкубатор»;

в) технопарк;

г) технополіс.

16. Модель технопарку — це:

а) науково-промисловий комплекс;

б) технопарк;

в) бізнес-«інкубатор»;

г) технополіс.

17. Які з перелічених послуг не надаються бізнес-«інкубаторами»:

а) оренда приміщень;

б) маркетингові послуги;

в) інформаційні послуги;

г) виробничі послуги.

18. Угода між корпораціями в межах стратегічного альянсу про довгостроковий та двосторонній обмін взаємодоповнюючими технологіями, інформацією і «ноу-хау» називається:

а) спільна науково-технічна і виробнича діяльність;

б) консорціум;

в) спільне підприємство;

г) асоціація.

19. Організація, для якої дослідження та розробки становлять основний вид діяльності, має назву:

а) фінансово-промислова група;

б) бізнес-інкубатор;

в) технопарк;

г) наукова організація.

20. Консорціуми як вид стратегічного альянсу:

а) створюються для зосередження на фундаментальних пошукових дослідженнях у напрямах, що обіцяють революційні зміни в техніці й технології виробництва;

б) створюються для розроблення технології виробництва та збуту принципово нової продукції;

в) створюються на підставі угоди про двосторонній обмін взаємодоповнюючими технологіями та інформацією, технологічною документацією та «ноу-хау».

21. Стратегічний альянс, створений для розроблення технології виробництва і збуту принципово нової продукції, має назву:

а) спільна науково-технічна і виробнича діяльність;

б) асоціація;

в) консорціум;

г) спільне підприємство.

22. Стратегічний альянс, створений для проведення фундаментальних, пошукових досліджень у напрямах, що обіцяють революційні зміни в техніці і технології виробництва, має назву:

а) спільна науково-технічна і виробнича діяльність;

б) асоціація;

в) консорціум;

г) спільне підприємство.