82

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

Кафедра машинознавства

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: " Розробка методичного забезпечення варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини» предмета "Технології"

Виконав:

Сліпенко Сергій Анатолійович

Науковий керівник:

канд. пед. наук, доцент

Курок Віра Панасівна

Глухів-2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….	3
Розділ 1. Інкрустація виробів із деревини як одна з актуальних тем у навчальному процесі сучасної школи……………………………………	6
Інкрустація як вид мозаїки по дереву………………………………	6
Вибір матеріалів та інструментів та організація робочого місця….	14
Технологічні особливості виконання різних видів інкрустації……	24
Розділ 2. Методика вивчення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини».…….................................................................................	44
2.1. Аналіз змісту варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини»…………………………………………………………………….	44
2.2. Методичне забезпечення навчання оздоблення виробів із деревини технікою інкрустація…………………………………………………………	54
2.3. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі вивчення варіативного модулю «Інкрустація виробів із деревини»…………………………………………………………………….	63
2.4. Аналіз умов праці в майстерні з обробки деревини………………	67
Висновки………………………………………………………………….	77
Список використаних джерел……………………………………………	79
Додатки…………………………………………………………………….	83

ВСТУП

Становлення та розвиток України, як демократичної держави, модернізація національної системи освіти підносять у ранг пріоритетних проблему діяльності загальноосвітніх навчальних закладів. У Національній доктрині розвитку освіти серед пріоритетів державної політики визначено розробку і здійснення освітніх реформ, що якісно змінюють мету, зміст, структуру, форми, методи, засоби, технології навчання, виховання й управління. Проте вони залишаються ще недостатньо дослідженими в теорії педагогіки, особливо щодо методичного забезпечення діяльності загальноосвітніх навчальних закладів .

Особливу увагу варто звернути на трудове навчання, метою якого є формування технічно і технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства; життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства; забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення в них навичок творчої діяльності; виховання культури праці.

Входження української освіти в європейський освітній простір потребує реформування всіх її ланок, насамперед загальної середньої освіти. Нові підходи до організації освіти у старшій школі закладено в Національній доктрині розвитку освіти (2002), законі України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) та Концепції профільного навчання у старшій школі.

Усе це вимагає нових підходів до методики організації трудового навчання, яка має на меті: забезпечити підготовку учнів до трудової діяльності у різних сферах виробництва та домашньому господарюванні; дати учням загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини; залучити учнів до творчо-інтелектуальних і технологічних робіт, сформувати навички розв'язання творчих практичних завдань.

Питання вдосконалення методики трудового навчання досліджували О.Білоблоцький, В.Дідух, Р.Захарченко, Ю.Кирильчук, О.Коберник, Г.Левченко, В.Сидоренко, Г.Терещук, Д.Тхоржевський та ін.

Аналіз стану сучасної освіти та аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури дає підстави зробити висновок, що, не зважаючи на чисельні дослідження з проблеми змісту трудового навчання, не надавалося належної уваги дослідженням організації та методики профільного навчання. Можна сказати, що теоретичні та методичні аспекти профільного навчання розроблені надто мало.

Теоретично обґрунтованого профільне навчання старшокласників реалізується через: використання активних методів навчання; формування зв'язків з різними галузями знання; широку варіативність процесу навчання, використання диференційованих завдань, які дозволяють учню самому обирати рівень, спосіб і форму виконання завдання; створення позитивного емоційного настрою на роботу в усіх учнів класу; розвиток і стимулювання максимальної самостійності в процесі навчання; використання проблемних творчих завдань; оцінювання, яке аргументується за декількома параметрами (правильність, самостійність, оригінальність); розвиток особистісних якостей учнів тощо.

Це й зумовило вибір теми: “ Розробка методичного забезпечення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини» предмета технології”.

Об’єкт дослідження – процес трудового навчання учнів на уроках технології.

Предмет дослідження – зміст та методичне забезпечення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини» предмета технології

Мета: теоретично обґрунтувати та розробити методичне забезпечення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини» предмета технології, яке б відповідало сучасним вимогам до організації навчання.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературні джерела з теми дослідження.

2. Проаналізувати програму предмета „ Технології ”.

3. Розробити систему методичного забезпечення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини».

4.Підібрати відповідні форми організації вивчення варіативного модуля «Інкрустація виробів із деревини» предмета „ Технології ”.

5. Розробити методичні рекомендації щодо вивчення зазначеного модуля.

Розділ 1. Інкрустація виробів із деревини як одна з актуальних тем у навчальному процесі сучасної школи

1. Інкрустація як вид мозаїки по дереву

Оздоблення на меблях та інших виробах з деревини мають багатовікову історію. У минулому найпоширеніші види декору­вання меблів - це різьблення, токарна обробка, інкрустація та розпис.

Мозаїка по дереву - один із видів декоративно-прикладного мистецтва, який має великий естетичний вплив на людину. Де­коративні якості деревини дозволяють створювати мозаїки ши­рокого діапазону - від невеликих сувенірів і оздоблень на меб­лях до монументальних панно.

Мистецтво художньої обробки дерева має глибокі традиції. Всесвітньо відомі вироби вятських майстрів, які оздоблюють свої роботи інкрустацією з соломки та цінних порід деревини. Не менш відомі вироби народних промислів Новгородської області, Карелії, Дагестану та бага­тьох інших.

Своєрід­ним мистецтвом різьблення по дереву з інкрустацією відомі май­стри Гуцульщини.

Виконання мозаїчних наборів для оздоблення меблів або інтер’єрів вимагає від майстра-виконавця знань порід деревини, особливостей їх фізико-механічних і декоративних властивостей, художнього смаку, вмілого володіння технічними прийомами виготовлення наборів. Майстер повинен уміти правильно вибирати матеріал для мозаїки, змінювати за необхідністю його колір, точно та акуратно виготовляти набір, наклеювати його на основ­у і обробляти.

Мозаїка - це орнаментальне або сюжетне зображення, яке викопують із однакових або різних за матеріалом частинок (ка­мінь, скло, керамічна плитка, дерево).

Мозаїку як один із видів декоративного мис­тецтва застосовують для обробки і оздоблювання інтер'єрів громадських будівель, монументальних споруд. Мозаїку використовують для оздоблення предметів декоративно-приклад­ного мистецтва (меблі, музичні інструменти, зброя).

Залежно від використовуваних матеріалів, технічних прийо­мів виконання й художніх особливостей мозаїка має кілька різ­новидів, серед яких значне місце посідає мозаїка по дереву. Найбільш поширені види мозаїки по дереву - інкрустація, ін­тарсія, маркетрі, блокова мозаїка.

Інкрустація – техніка орнаментального оздоблення виробів з дерева фрагментами твердих матеріалів (дерева, металу, рогу, кістки, перламутру, бісеру, тощо), які вирізають та вкладають у поверхню виробу. При цьому вставки знаходяться на одному рівні з оздоблюваною поверхнею і відрізняються від неї кольором і матеріалом, [2].

Декоративний ефект інкрустованого візерунка ґрунтується на контрастному зіставленні різноколірних, різнохарактерних матеріалів.

Відомі два способи виконання інкрустації [2]. При першому, коли вставка має великий розмір і нескладну форму, спочатку вирізують вставку. Потім її накладають на поверхню виробу й гострим предметом обводять контур. За отриманим малюнком роблять виїмку (гніздо), в яке вкладають вставку.

Другий спосіб застосовують при складному ажурному орна­менті. Спочатку на поверхню виробу наносять малюнок вставки. Далі за контуром малюнка роблять неглибокий розріз так, щоб не було відколів деревини, і вибирають стамескою виїмку з ледь скошеними однаковими краями. Після цього до виїмок підганяють вставки. На зворотному боці вставок і на дні виїмок роблять насічки для кращого зчеплення. Вставки закріплюють у виїмках за допомогою клею чи мастики, після чого поверхню ретельно вирівнюють.

Техніка інкрустації була добре розвинута у Стародавньому Єгипті. Скрині, шкатулки, саркофаги, стільці та крісла, які виготовляли з чорного дерева, оздоблювали вставками з слонової кістки, шматочків синього та білого фамесу, коштов­них каменів [34].

У середньовіччі інкрустація по дереву поступилася місцем таким видам декорування виробів, як розпис, різьблення, позо­лочення, але в XVI ст. майстри Італії, Франції, Голландії та ін­ших країн знову почали застосовувати інкрустацію для оздоблення меблів.

Вже починаючи від Юрія Шкрібляка, різьба на виробах із дерева збагачувалася інкрустацією металом. Цей спосіб інкрустації назвали «жированє». Сини Юрія Шкрібляка - Василь, Микола, Федір - удосконалили справу, розпочату батьком. Вони ввели у металеву орнаментику інкрустацію мідним дротом, пластинками мосяж­ної бляхи та декоративними цвяхами [31].

Технікою інкрустації мета­лом захопилися Юрій та Се­мен Корпанюки. Вони поряд з уже відомими способами (мосяжні, цвяшки, пластинки) ввели кручений дріт (крученка).

У техніці оздоблення бі­сером виробів із дерева працював відомий майстер Марко Мегединюк.

Вироби, інкрустовані фарфоровим бісером, мають приваб­ливий вигляд, багату ху­дожню палітру. Такі виро­би справляють враження святковості, завершеності, їх мистецька вартість зрос­тає. Для живописного збагачення своїх робіт разом з кольо­ровим бісером він вписує металеві цвяшки, круче­ний дріт, навіть цілі металеві підвіски, стоячки[28].

На високому рівні виконували роботи в такій техніці В.Гуз і М.Тимків. Останній зробив надзвичайно багато робіт, де переважала металева орнаментика, а іноді весь орнамент ви­конувався із металу. Важливим є те, що він зробив таблиці елементів інкрустації металом, що є цінним методичним мате­ріалом, і передав їх у Коломийський музей та музей Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва[31].

Вставки з рогу, перламутру, кістки надають виробам із дерева святковості, підвищують художньо-мистецький рівень, збагачують палітру орнаменту.

Пам'яток інкрустації деревом по дереву збереглося мало, оскільки дерево - матеріал, що швидко руйнується.

Інтарсія - це вид оздоблення деревом по дереву, коли в поглиб­лення дерев'яної основи вкладають дерев'яні пластинки-вставки, які відрізняються від основи за кольором і текстурою[2].

Вона дає можливість створювати прекрасні картини без фарб і пензлів. Вирізаючи шматочки дерева різної фактури і кольору, а також шкіри або перламутру і вставляючи їх в основу, майстер не тільки створює гарну річ, але і передає своєрідність кожного матеріалу.

Техніка виконання інтарсії подібна до техніки виконання інкрустації. Вона вимагає такої самої точності та охайності. Виконуючи дерев'яну мозаїку в техніці інтарсії, окремі дерев'яні пластинки, які складають узор, приганяють за кромками, склеюють і вкладають до масиву предмета, який оздоблюють. У цьому предметі заздалегідь різальним інструментом роблять поглиблення, які дорівнюють товщині набору. Лицьовий бік пластинки старанно вирівнюють і полірують, а нижній залиша­ли шорстким для кращого зчіплювання в основою.

Про інтарсію (викладання деревом по дереву) відомо ще з глибокої давнини.

Інтарсія, так само як й інкрустація, вперше з'явилась у Стародавньому Єгипті. Єгипет не багатий лісом, тому деревину туди привозили з інших країн і була вона надто доро­гою. Саме цю деревину, яка мала гарну текстуру та яскравий колір, почали використовувати для ін­крустації дерев'яних ви­робів поряд із слоновою кісткою, перламутром і камінням. Легкість оброб­ки, різноманітність деко­ративних якостей, міц­ність з'єднання з основою та органічне злиття з поверхнею, яку оздоблюють, привели до того, що деревина набула переваги перед іншими матеріалами, які використовують для прикрашання дерев'яних виробів[31].

Високого рівня досягла інтарсія в Стародавній Греції та Ри­мі. Стародавні грецькі саркофаги виготовляли із кипариса, кед­ра, тису і прикрашали орнаментами складних рослинних форм, використовуючи самшит, клен, залізне дерево, падуб, кизил. Стародавні греки спеціально обробляли деревину (просочували олією, галунами, кип'ятили у фарбах), щоб змінити її колір.

Інтарсія як вид художньої обро­бки деревини значно розповсюдилася в Європі за часів Відроджен­ня, а саме в Італії, Німеччині та Франції. Відомими майстрами мис­тецтва інтарсії у XV XVI ст. були італієць Антоніо Баріллі та ні­мець Георг Реннер. Лише у 60-х роках XVIII ст. художнім набиран­ням з дерева, а саме так називали інтарсію, починають оздоблювати меблі на Україні [38].

Найвищого розквіту інтарсія досягла в епоху Відродження в Італії. У середині XV ст. лише у Флоренції працювало понад 80 майстерень, які виготовляли вироби з мозаїчними наборами. Мозаїкою головним чином оздоблювали церковні меблі та на­чиння. Основними мотивами оздоблення були геометричні та рослинні орнаменти. Для фону використовували темні породи деревини, для малюнку - світлі. Потім навпаки.

Поступово орнаментальні композиції ускладнювались. На них з'явились розмаїття кольорів, перспективні зображення міських вулиць, міст, сцени із повсякденного життя, історичні події. В сюжетних наборах використовували гравіювання, трав­лення та випалювання деревини, яка внаслідок цього змінювала свій колір. Художня цінність таких творів значною мірою зале­жала від уміння майстра правильно підібрати матеріал за тек­стурою та кольором. Інколи мозаїчні набори художньою вираз­ністю не поступалися живописним полотнам.

Техніка інтарсії з Італії поширюється у Францію, Німеччи­ну та інші країни Центральної Європи. У Німеччині в XVI-XVII ст. мозаїчними панно оздоблювали інтер'єри будівель. Німецькі майстри часто застосовували гравіювання, вводили у зображення елементи із слонової кістки та інших матеріалів [2].

Особливістю інтарсії як одного з видів мозаїки по дереву є те, що фоном для мозаїчних оздоблень виступає масив деревини виробу. Інтарсійна техніка складна й трудоміст­ка, і тому її використовували лише для оздоблення коштовних виробів, які робили з цінних порід деревини. При цьому оброб­ка всіх поверхонь виконувалась дуже ретельно, щоб фон не поступався красою вставним оздобленням. Прикрашені методом інкрустації меблі були предметом розкоші й належали лише дуже багатим людям.

За допомогою інтарсії відкривалася природна красот дерева, так як ця техніка надає будь-якої звичайної речі своєрідність і стає легким способом перетворення її в унікальну.

На Україні знайдено стародавні дерев'яні пам'ятки, при­крашені інтарсією, що відносяться до V ст. до н.е., зокрема, це Керченський саркофаг, що зберігається в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Техніки інтарсії.

1. Збірна. Кілька дрібних деталей.

2. Перехльост. Деталь інтарсії частково перекривається іншою, вже укладеною в основу.

3. Книжка. Шматок дерева розпилюється в поздовжньому напрямку на дві половинки, волокна яких є дзеркальним.

4. Перекриття. Дрібні деталі (різні за кольором або малюнком волокон) збираються в одну мозаїку як єдине ціле або укладаються в основу одна за одною, частково перекриваючи один одного.

5. Подвійна інтарсія. Одна (або збірна) деталь поміщається в другу, яка стає частиною інтарсії, а після отримання потрібної товщини і форми - в дерев'яну основу як єдине ціле.

6. Обрамлення. Вирізана деталь обрамляється смужкою іншого дерева, утворюючи збірну, а потім укладається в основу (використовується для виділення контуру або створення контрасту).

7. Глибока інтарсія. Будь-яка деталь (звичайна або збірна) укладається глибше 6 мм.

Маркетрі - вид мозаї­ки по дереву, мозаїчний набір якого виконують із шматочків шпону різних порід деревини. Елементи мозаїки урізують у шпон, який є фоном. Далі за­кріплюють папером, зма­щеним клеєм. Разом з фо­ном все це наклеюють на поверхню виробу [2].

Маркетрі стала мож­ливою тільки після появи в другій половині XVI ст. верстата по виробництву пиляного шпону. З цього часу почали облицьовувати меблі, які виготовляли з деревини місцевих не­дорогих порід, шпоном із цінних порід деревини (чорного, чер­воного, рожевого дерева), яку привозили з інших територій.

Маркетрі - відносно нова на Україні техніка художньої обробки деревини, значний внесок у розповсюдження якої зробили французькі мебльовики XVII - XVIII ст. На відміну від інкрустації в цій техніці не виконують заглибин у виробі під кожний елемент, а прикрашається ціла поверхня виробу шляхом обклеювання набором щільно підігнаних шматочків різнокольорового шпону. Про­тягом трьох століть ця популярна техніка розвивалась і вдосконалю­валась. Сьогодні нею оздоблюють художні меблі, виготовляють на­стінні декоративні панно - портрети, пейзажі, сюжетні композиції, натюрморти тощо.

У середині XVII ст. у Франції вперше застосували для обли­цьовування мозаїчні набори, які виготовляли із шматочків шпо­ну за попереднім малюнком. Техніка маркетрі поширилась в усіх країнах Європи як заміна інтарсії.

У маркетрі поєднані два процеси: врізування за заданим малюнком у фоновий шпон шматочків шпону іншої породи деревини або іншого кольору та облицьовування - на­клеювання всього набору на оздоблювану поверхню виробу.

Крім врізування елементів мозаїки у фоновий шпон існують й інші способи виконання маркетрі. Якщо мозаїка - це простий геометричний малюнок, подібний до паркету з однакових пря­молінійних геометричних фігур, то набір виготовляють склею­ванням попередньо нарізаних елементів по кромках або накле­юванням їх на розкреслений папір щільно один до одного. Та­кий набір має назву паркетрі (від слова паркет) [31].

Якщо малюнок заповнює всю поверхню (фон відсутній або незначний за площею), елементи мозаїки один за одним врізу­ють або вклеюють в аркуш компактного паперу (набір у папір), на який нанесено контурний малюнок мозаїки. Поступово весь напір замінюють шматочками шпону.

При потребі отримати кілька подібних орнаментальних наборів, фон і малюнок вирізують лобзиком одночасно. Два аркуші шпону, один із яких вибирають для фону, а інший - для вставки, наклеюють па папір і накладають один на другий, за­кріплюючи в кількох місцях клеєм. На верхній аркуш шпону наносять контур малюнка та випилюють його лобзиком. Роз'єднують аркуші шпону й отримують два гнізда та дві вставки.

Значну роль у розвитку маркетрі відіграв французький меб­ляр Андре Шарль Буль (1642-1732), який збагатив маркетрі використанням поряд із шпоном цінних порід деревини, вставок із латуні, міді, слонової кістки, панцира черепахи, перламутру. Техніка Буля полягає в тому, що накладені одна на одну й за­тиснуті лещатами пластинки з різних матеріалів (наприклад, металу та панцира черепахи) за нанесеним на верхню пластин­ку малюнком розпилювали лобзиком і розрізували ножем. Поєднуючи елементи малюнку, які вирізали з верхньої пластинки, і елементами фону, які вирізали з нижньої пластинки, Буль отримував вишукані сплетіння візерунків з блискучого металу на фоні черепахового панцира [28].

Слідом за Булем у Франції працювали видатні майстри мар­кетрі Жан Франсуа Ебен і Жан Анрі Ріденер, які використову­вали у наборах екзотичні породи деревини - червоне, рожеве та фіалкове дерево, амарант, палісандр, пальму, лимонне дерево тощо [28].

Російські меблярі-червонодеревці почали використовувати облицьовування та дерев'яну мозаїку на початку XVIII ст. З другої половини XVIII ст., коли через кордон до Росії почали завозити деревину екзотичних порід, мозаїчні набори значно по­ширились.

Російсь­кі майстри створили безліч високохудожніх виробів з мозаїчними наборами. Відоми­ми майстрами-мозаїчниками були Никифор Васильєв, Федір Пряхін, Матвій Веретенников. Із робіт Н. Васильєва зберігся дубовий стіл для нот, кришка якого має набір, що зображує са­дибу графа Шереметьєва у Кускові. У наборі застосували ка­рельську березу, явір і морений клен, грушу, червоне дерево, палісандр, чорне дерево. Набір доповнений тонким гравіюванням.

В Історичному музеї зберігаються два ломберних столики роботи М.Веретенникова, які зроблені з сосни і облицьовані шпоном різних порід. На кришках столиків вміло виконані на­бори архітектурних пейзажів із деревини горіха, палісандра, мореної берези, клена, груші, мореного дуба та чорного дерева.

Техніка маркетрі має ряд пе­реваг перед іншими способами виготовлення мозаїчних наборів. Саме шпон повною мірою виявляє особливості деревини як декоративного матеріалу, красу її текстури. Однак поряд з цим шпон найдоступніший матеріал.

У техніці маркетрі можна створювати прості орнаментальні оздоблення для меблів та інших дерев'яних виробів і складні композиції, для прикрашання інтер'єрів будівель.

Отже, мозаїка по дереву загалом й інкрустація зокрема займають значне місце в декоративно-прикладному мистецтві.