План семінарського заняття №3

Тема: «Болгарія. Югославія»

І.Навчальні питання.

1.1Революційний рух 1918 – 1919 років в Болгарії.

1.2 Болгарія в другій половині 30-х років.

1.3 Утворення королівства сербів, хорватів і словенців.

1.4 Відовданська Конституція 1921 року.

1.5 Національне питання.

ІІ. Реферати (доповіді, повідомлення).

2.1 Реферати:

- Становище Болгарії після Першої світової війни.

- Утворення королівства сербів, хорватів і словенців.

ІІІ. Література.

3.1 Обов’язкова.

- Полянський П.Б. Всесвітня історія 1914 – 1939: Підр. для 10 – го кл.

Загальноосв. навч. закл. –К.: Ґенеза, 2004.

- Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: : Підр. для 10 – го кл.

Загальноосв. навч. закл. –К.: А.С.К., 2006.

- Середницька Г.В. Всесвітня історія: 10 кл.: Опорні конспекти. – К.:

А.С.К..2005.

3.2 Додаткова.

- Воронянський О.В. Всесвітня історія ХХ ст.: Навчальний посібник.- Харків.: Парус, 2008.

- Голованов С.О. Всесвітня історія: Навч. посібник.-К.: Каравела, 2007.

- Гісем О.В. Всесвітня історія 10-11 клас: Наочний довідник (О.В. Гісем, О.О. Мартинюк.-К.: Х.: Видавництво «Ранок», 2005.

- Полянський Б.П. Всесвітня історія. 1919-1939: Підруч. Для 10-го класу, загальноосвітній навч. заклад.-К.: Генеза, 2004.

- Бердичівський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія 10 клас.-Запоріжжя. Прем’єр, 2002.

-Земерова Т.Ю. Всесвітня історія: Схеми і таблиці. – Харків: ФОП Співак В.Л., 2010.

Методичні поради

Мета семінарського заняття: з’ясувати наслідки Першої світової війни для Болгарії; охарактеризувати діяльність уряду О. Стамболійського; розглянути причини політичної нестабільності, пов’язані з частою зміною політичних режимів у країні. Визначити, як було утворено Королівство сербів, хорватів і словенців; з’ясувати суть національного питання, причини його загострення, формувати вміння зіставляти та аналізувати історичний матеріал, робити власні висновки.

При підготовці до першого питання семінарського заняття слід з’ясувати що вступивши в жовтні 1915 р. у війну на боці австро – німецького блоку, Болгарія в 1918 р. повністю вичерпала свої людські та економічні ресурси. Затяжна війна вимагала мобілізації майже всього чоловічого населення, завдала значних збитків промисловості, сільському господарству, ремеслам. 70% підприємств, не пов’язаних з військовими постачаннями, припинили зовсім або скоротили до мінімуму свою діяльність. Площа земель, що оброблялися, в аграрній Болгарії скоротилася на 25-30%, країа змушена була закуповувати борошно та інші види продовольства за кордоном.

Увесь тягар війни правлячі кола Болгарії на чолі з царем Фердинандом переклали на трудящих. Через величезні витрати на армію стрімко зростали податки, спекулянти підвищували ціни на продукти харчування. В багатьох районах країни розпочався голод. На голодному пайку перебувала й армія: солдати отримували по 250 грамів сурогатного хліба, не вистачало обмундирування, спорядження.

В 1918 р. активізувалися антивоєнний та демократичний рухи. Революційна ситуація перейшла у революційний вибух, коли у вересні 1918р. війська Антанти прорвали фронт болгарської армії в районі Доброполе. У військах , що відступали, розпочалося стихійне повстання солдатів під гаслами: «На багнет винуватців війни !», «На Софію!». Повстанці зайняли головний штаб болгарської армії і заарештували офіцерів. 26 вересня вони знаходились вже за 30 км. Від Софії. Уряд, не маючи сил для придушення повстання, направив для переговорів делегацію, до якої входили популярні діячі Болгарського хліборобського народного союзу (БХНС) Олександр Стамболійський і Райко Даскалов. Іншу делегацію було послано до командування Антанти з проханням про перемир’я.

Стамболійський запропонував лідерові «тесняків» Дімітру Ьлагоєву діяти спільно для встановлення в Болгарії республіки, але партія «тісних» соціалістів відхилила пропозицію.

Даскалов не виправдав довіри уряду – він приєднався до повстанців і 27 вересня в Радомирі проголосив республіку на чолі зі Стамболійським. Під керівництвом Даскалова повстанці вирушили до Софії, зайняли село Владай за 15 км. від столиці. Повстанське командування в ультимативній формі зажадало від уряду здати столицю без бою. Однак уряд перегрупував вірні йому сили, які за допомогою німецької дивізії, що була перекинута під Софію, 30 вересня завдали повстанцям поразки.