Сімнадцяте заняття (lectio septĬma decĬma)

Pecunia est ancilla, si scis uti,

si nescis, domĭna

Гроші є слугами, якщо вмієш ними користуватися,

якщо не вмієш, панами будуть

ПІДРЯДНІ УМОВНІ РЕЧЕННЯ

Підрядне умовне речення вказує на умову, від якої залежить здійснення дії головного речення. Складнопідрядне речення, що складається з умовного підрядного і головного, називається умовним періодом. Умовне речення називається протасис (попередник, передумова) від грецького слова η πρότασις, εως (передумова, положення, підрядність). Головне речення називається аподозис (наступник) від грецького η απόδοσις, εως (головне, повернення, виклад).

Протасис і аподозис утворюють умовний період. За значенням і за формою умовні періоди діляться на три види:

1) реальний або індикативний;

2) можливий або потенціальний;

3) нереальний або ірреальний.

Протасис	Аподозис
1. Si з індикативом всіх часів	1. Індикатив усіх часів або imperatīvus
2. Si з coniunctīvus praesentis чи perfecti	2. Coniunctīvus praesentis чи perfecti
3. Si з coniunctīvus imperfecti чи plusquamperfecti	3. Coniunctīvus imperfecti чи plusquamperfecti

Умовні речення вводяться сполучниками:

1) si – якщо, якщо б, коли, коли б;

2) nisi, ni, si non (при запереченні) – якщо не, якби не

nisi, ni вживаються тоді, коли заперечення відноситься до умови в цілому.

Si non вживається тоді, коли заперечення відноситься лише до окремого слова в реченні;

3) sin autem – якщо ж;

4) sin minus – а якщо не;

5) dum, dummŏdo, modo (аби, аби тільки).

Залежно від сполучників розрізняють 3 види умовних речень:

1. Чисто умовні;

2. Умовно-побажальні;

3. Умовно-ітеративні.

Чисто умовні речення

Є три види чисто умовних речень:

1. modus (casus) reālis;

2. modus (casus) potentiālis;

3. modus (casus) irreālis

Реальний або індикативний вид

(Modus (casus) reālis)

Реальний вид вказує на те, що дія головного здійснюється, якщо умова підрядного є реальна, справжня, здійснима.

Об’єкт (підмет) вказує на умову, яка відноситься до теперішнього, минулого чи майбутнього часу (умову об’єктивну, реальну, дійсну).

При modus reālis виступають всі часи дійсного способу як у протасис, так і в аподозис. В аподозисі, крім часів індикатива, можуть виступати такі часові форми:

1) imperatīvus;

2) coniunctīvus hortatīvus;

3) coniunctīvus prohibitīvus;

4) інші.

Futūrum I у протасисі означає одночасну дію по відношенню до дії майбутнього часу чи imperatīvus в аподозисі.

Futūrum II у протазисі означає попередню дію по відношенню до дії майбутнього часу чи imperatīvus в аподозисі.

Схема:

1. Si id credis, erras. – Якщо ти в це віриш, ти помиляєшся.

2. Si id credēbas, errābas. – Якщо ти в це вірив, ти помилявся.

3. Si id credes, errābis. – Якщо ти в це будеш вірити, ти помилятимешся.

4. Si id credidisti, erravisti. – Якщо ти в це повірив, ти помилився.

5. Si id credidĕras, erravĕras. – Якщо ти в це колись повірив, ти помилився.

6. Si id credidĕris, erravĕris. – Якщо ти в це повіриш, ти помилишся.

Приклади:

1. Si vis amāri, ama. – Якщо хочеш бути коханою, люби.

2. Parvi sunt foris arma, nisi est consilium domi. – Мало значить зброя поза державою, якщо немає згоди вдома.

3. Natūram si sequēmur ducem, nunquam aberrabĭmus. – Якщо будемо слідувати за природою як за вождем, то ніколи не помилимося.