3. Основні економічні показники не,

НЕ – це сукупність всіх галузей, господарських комплексів і регіонів країни, об’єднаних в єдине ціле різноманітними економічними зв’язками. Їх ефективне функціонування буде залежати від загальноекономічних пропорцій розвитку національного господарства.

В країнах з розвинутою ринковою економікою виділяють 4 ключові групи проблем, що визначають рівень розвитку НЕ:

1. рівень обсягу національного виробництва

2. рівень зайнятості та безробіття

3. рівень цін

4. розвиток міжнародної торгівлі.

Найважливішою проблемою розвитку НЕ є обчислення обсягу національного виробництва.

До основних економічних показників НЕ зокрема належать: сукупний суспільний продукт, валовий суспільний продукт, кінцевий суспільний продукт, система національних рахунків, ВВП, ВНП, методи обчислення ВВП, рівень безробіття, рівень зайнятості, особистий дохід, національний дохід, чистий продукт, капіталовіддача, капіталоємність, матеріаловіддача, матеріалоємність, продуктивність суспільної праці.

17. Агропромисловий комплекс.

Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність взаємопов'язаних галузей породного господарства, об'єдна­них своєрідною цільовою функцією (забезпечення населен­ня продуктами харчування і предметами народного спо­живання сільськогосподарського походження), що розвива­ються відповідно до конкретних природно- і суспільно-географічних особливостей території.

До складу АПК входить понад 100 галузей і підгалузeй народного господарства, та ще багато галузей частково або повністю з ними пов'язані.

Галузі, що входять до складу АПК, можна згрупувати в окремі функціональні сфери (блоки):

а) виробництво сільськогосподарської продукції (рослин­ництво, тваринництво);

б) промислова переробка сільськогосподарської продукції (харчосмакова, м'ясна, молочна, мукомельно-круп'яна про­мисловість, легка промисловість по переробці сільськогоспо­дарської сировини);

в) виробництво засобів виробництва для всіх галузей АПК (тракторне і сільськогосподарське машинобудування, про­довольче машинобудування; виробництво мінеральних добрив та інших хімічних засобів для інтенсифікації сільськогоспо­дарського виробництва; мікробіологічна промисловість, ком­бікормова промисловість; сільське будівництво);

г) виробнича та соціальна інфраструктура (заготівля, зберігання, транспортування і реалізація продукції, науко­во-дослідні організації і підготовка кадрів).

Земельний фонд України характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 42,4 млн га, або 70% загальної земельної площі. Землі, які потребують освоєння, займають лише 2,5% її терито­рії. У сільському господарстві земля є найважливішим за­собом виробництва.

Провідне місце у складі АПК України займає зерноп­ромисловий комплекс. Він об'єднує галузі, зайняті вироб­ництвом зернових, їх заготівлею, переробкою, обслугову­ванням сільськогосподарської і переробної ланок. Велике продовольче значення мають гречка, просо і рис, хоч у структурі посівних площ зернових культур во­ни займають лише близько 5%.

Найбільшими виробниками цукрових буряків є Він­ницька, Черкаська і Полтавська області, які дають близько 25% загального виробництва цієї культури .

Розвиток бурякосіяння в Україні спирається на потужну технічну базу цукрової промисловості. Усього на Україні працює 194 цукрові заводи, які переробляють в середньо­му за рік близько 44,0 млн т буряків.

До складу плодоовочеконсервного комплексу України входить вирощування овочів, фруктів і ягід, підприємства консервної та плодоовочесушильної промисловості, а також обслуговуючі й допоміжні підприємства.

До складу виноградарсько-виноробного комплексу Ук­раїни входить виноградарство, промислова переробка винограду, а також виробництва, що обслуговують ці галу­зі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, ви­ноградні вина, виноградний сік, коньяки, які виготовляють з технічних сортів винограду. З відходів переробки одер­жують різні кислоти, дубильні речовини, спирт.

Олійножировий комплекс України грунтується в основному на виробництві та переробці насіння соняшнику. Потужні олійножирові і жирові комбінати розміщені в Дніпропетровську, Полтаві, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Чернівцях, Вінниці та Львові.

Льонопромисловий комплекс України об'єднує льонар­ство, промисловість первинної обробки льону і виробництво льняних тканин. В Україні налічується понад 30 льонозаводів, які виробляють основну частину льоноволокна. Найбільше таких підпри­ємств у Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Во­линській областях. У таких областях, як Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька льон переробляють в основно­му на кооперативних і державних пунктах.

Ефіроолійний комплекс України займається вирощуван­ням і переробкою ефіроолійних культур. Кінцева продукція комплексу — ефірна олія — використовується у виробниц­тві парфюмерно-косметичних виробів, медичній та харчос­маковій промисловості.

Ефіроолійні культури займають лише 0,1% усіх посів­них площ України. Серед них важливе значення мають: коріандр, м'ята, кмин, лаванда, троянда, шавлія, фенхель та ін.

Спеціалізовані тваринницько-промислові комплекси є важливою ланкою агропромислового комплексу України. Вони поєднують виробництво і промислову переробку сиро­винних ресурсів тваринного походження, реалізацію готової продукції і обслуговуючі підприємства й організації.

Птахопромисловий комплекс серед тваринницьких ком­плексів найменше залежить від землі. Важливим фактором його розміщення є райони споживання продукції, в основно­му біля великих міст, в промислових і курортних зонах.