6. Поняття та склад потенціалу національної економіки.

Економічний потенціал – характеризує здатність суспільства виробляти товари і послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення потреб населення, поліпшення якості їх життя. Під суспільним виробництвом розуміють процес перетворення ресурсів у продукцію необхідного обсягу і якості. Суспільне виробництво залежить від наступних ресурсів:

1) основний капітал та інші фінансові та нефінансові активи;

2) природні ресурси;

3) людські ресурси;

4) організації управління;

5) інноваційний потенціал.

Перші 3 елементи, об’єднуючись, являють собою національне багатство. Нац. багатство в традиційному розумінні відображає величину накопичених в країні матеріальних і нематеріальних цінностей, створених для виробництва і споживання, золотовалютні запаси, борги інших країн (за мінусом боргів іншим країнам) та власності даної країни в інших країнах.

Згідно СНР, до обсягу нац. багатства входять не фінансові та фінансові активи. В свою чергу, нефінансові активи поділяються на:

• нефінансові вироблені активи – це активи, які є результатом виробничої діяльності (основний капітал, запаси матеріальних цінностей, оборотних коштів);

• нефінансові невироблені активи – активи виробництва, які не є результатом безпосередньо виробництва; до них відносять нематеріальні невироблені активи (земля, природні ресурси) та активи, що з’являються в результаті юридичних та облікових результатів.

Фінансові активи – активи, яким, як правило, протистоять фінансові зобов’язання інших господарських суб’єктів.

Особисте майно населення враховується в нац. багатство окремо. До його складу включають житлові і нежитлові споруди, побутові товари тривалого користування і запаси споживчого призначення.

З метою визначення нац. багатства країни складається баланс активів і пасивів, в якому відображається вартість фінансових і не фінансових активів на певну дату. Наявність та ефективність використання нац. багатства визначає величину ВВП та якість життя населення.

В останній третині ХХ ст. в результаті накопичення знань, розробки нових технологій почало формуватись інформаційно-індустріальне суспільство, в якому людський капітал перетворюється на головний чинник економічного розвитку.

Людський капітал – це сума природжених здібностей, загальної та спеціальної освіти, придбаного професійного досвіду, знань, творчого потенціалу, морально-психологічного і фізичного здоров’я, що забезпечують можливість приносити дохід. Основними сферами, де формується людський капітал, є науково-освітній комплекс, система охорони здоров’я та інші сфери, що забезпечують умови життя. Оцінка людського капіталу здійснюється шляхом визначення витрат на підготовку працівника, включаючи витрати на виховання, освіту, професійну підготовку, самоосвіту. В середньому на це витрачається близько 25 р.

7. Природно-ресурсний потенціал.

Природно-ресурсний потенціал країни є важливим фактором розміщення і розвитку продуктивних сил. Природні ресурси – це всі ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються чи можуть бути використані в майбутньому для отримання продовольства, сировини, палива, енергії тощо. Природні умови – тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій та невиробничій діяльності людей. Природні компоненти стають природними ресурсами лише тоді, коли людина залучає їх у процес виробництва як предмет або засіб праці.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють наступні його складові: земельні, мінерально-сировинні, водні, лісові, фауністичні (мисливсько-рибальські) і природно-рекреаційні ресурси. Всі природні ресурси за ознакою вичерпності поділяються на вичерпні і невичерпні. Крім того, ресурси поділяються на відновлювані та невідновлювані.

Земельні ресурси. До них відносять землі, які використовуються чи можуть бути використані різними галузями господарства. Земельний кодекс України визначає кілька категорій землекористування:

1) землі с/г призначення;

2) землі населених пунктів;

3) землі промисловості, транспорту, зв’язку;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового, водного фонду;

6) землі запасу.

На фоні інших держав Україна має потужний потенціал земельних ресурсів, із яких 60,3 млн. га – це землі, які складаються із с/г (≈70%), лісових угідь (17%) і лише 4% території забудовано містами. У державній власності залишилося 49,7% земель. В Україні наявні 650 видів ґрунтів.

Мінерально-сировинні ресурси. На даний час у надрах України виявлено близько 20 тис. родовищ, розвідано та використовується 7829 родовищ, виявлено 97 видів корисних копалин, 72 види залучено до промислового виробництва. До основних корисних копалин, що знаходяться на території України, відносять: кам’яне та буре вугілля, природний газ, торф, марганцева і ртутна руда, кам’яна сіль, каолін (глина), пісок, запаси золотої руди.

Водні ресурси України становлять 209,8 км³. Об’єм підземних вод – 7 км³, балансові запаси річкового стоку країни становлять 87,1 км³ і, здебільшого, водні ресурси, а саме 58%, знаходяться у басейні Дунаю. Крім того, до основних річок відносять Дніпро, Дністер, Південний Буг, Тису. Показник водозабезпеченості в країні є досить низьким і становить 1000 м³ на рік на 1-го жителя, тоді як у Швеції цей показник становить 2,5 тис. м³, а в Канаді – 212 тис. м³. Всього в Україні розвідано 369 родовищ підземних вод і особливу роль серед них відіграють мінеральні, які складають 84 родовища, з них 35 експлуатуються на повну потужність.

Лісові ресурси. Площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн. га. Лісом вкрито в середньому 15,6% території, у Карпатах - понад 40%, в степових зонах – 4%. Високопродуктивний деревостан мають 75% лісових площ. Загальні запаси деревної маси в лісах України становлять 17736 млн. м³. Ліс першої групи становить близько 56% від загальної площі.

Природно-рекреаційні ресурси. До них відносять поєднання земельних, водних, кліматичних, культурно-ландшафтних та гідромінеральних ресурсів, а також об’єкти і явища природного походження, що використовуються для відпочинку і туризму. Площа потенційно-рекреаційних територій займає 7,2% території України. Найвідоміші своїми курортними умовами Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська, Івано-Франківська області та Крим. В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення, понад 400 санаторіїв.

Фауністичні ресурси. Основними фауністичними ресурсами є мисливські, рибні і медоносні ресурси бджільництва. Мисливські ресурси зосереджені, в основному, на заповідних територіях і основна увага повинна приділятися їх охороні та відтворенню.