5. Особливості формування та розвитку національної економіки України.

Національна господарська система України пройшла у своєму розвитку ті ж самі стадії, що й інші економічні системи, тобто виникнення, формоутворення (формування власних засад відтворення) та розвитку. На останній сходинці українська економіка перебуває до цього часу. Проте, вказані стадії були різними за тривалістю і темпами переходу з одного стану в інший.

Стадія виникнення нац. економіки України бере свій початок з часів Київської Русі. Саме в цей період іде активне формування укр. нації з її характерними ознаками та способами економічного буття. За часів князя Святослава Київська Русь прославилася як могутня військова та економічна держава. В цей період іде активний розподіл і територіальне визначення кордонів держави, розширення масштабів зовнішньої торгівлі, визначаються пріоритетні напрямки геополітичної стратегії. За правління Ярослава Мудрого активізувались зовнішні зв’язки з наймогутнішими країнами Європи. В цей час велика увага приділяється освіті, використанні знань для розбудови держави, розробці принципів «мудрого правління» та регулюванні соціально-економічних процесів у державі. Після смерті Ярослава Мудрого розпочинається період занепалу нац. господарської системи Русі, що було викликано міжусобними війнами за економічну та політичну владу в державі. Перебуваючи територіально, політично та соціально-економічно залежною від Великого князівства Литовського, речі Посполитої, Московщини, Україна мала незначні права у формуванні власної стратегії соціально-економічного розвитку.

За досить короткий період часу частина укр. земель виборола право на економічну та політичну самостійність – період Запорізької Січі. Зруйнуванням Січі, скасуванням гетьманства, запровадженням Губернського устрою було обмежено національну та політичну самостійність України. Розпочався процес приєднання укр. земель до складу Російської імперії та Польської держави, що призвело до національної, релігійної, економічної та соціальної залежності України від інших держав. Російські та польські наступи на укр. державність наштовхнулися на жорсткий опір у вигляді селянських повстань, діяльності масонських лож, створення декабристських угрупувань, опір інтелігенції шляхом заснування кооперативного руху, створення просвіт.

Повна втрата економічної та політичної незалежності України розпочалась у 1918 р. У Радянській Росії відбувся перехід до соціалізму швидкими темпами – політика воєнного комунізму. Його основними принципами та цілями були:

1) повна націоналізація виробництва;

2) зрівняння усього народу в доходах;

3) усунення ринку та конкуренції;

4) повернення до бартерних відносин;

5) тотальне одержавлення власності.

Альтернативою воєнному комунізму була НЕП. Її суть полягала в тому, щоб підвищити стимули селян до більш ефективної діяльності та зменшення соціальної напруги в суспільстві шляхом плюралізації відносин власності та матеріального стимулювання сфер діяльності, організаційно-правових форм господарювання, формування великих підприємницьких структур у вигляді трестів та на їх основі – синдикатів, активізацію товарно-грошових відносин та стабілізаційну монетарну політику.

За часів СРСР Україна мала де-юре – досить значну економічну самостійність, що визначалося законодавчо конституцією СРСР. Проте, де-факто, її права й можливості бути вплетеними в загальну союзну стратегію економічного розвитку з метою більш ефективного і дієвого регулювання економіки було запропоновано повернутись до планового регулювання та прогнозування розвитку нац. економіки СРСР. Ринкові механізми функціонування економіки такі як ціна, попит та пропозиція були суб’єктивно замінені сформованою системою загальнодержавних планів.

Економіка СРСР була перенасичена неприбутковими господарськими одиницями, що функціонували за рахунок державних субсидій та дотацій. Під жорстким тотальним контролем в умовах повної відірваності від зовнішнього світу, тоталітарної ідеології, жорсткого плану Україна перебувала понад 70 років. Звичайно, в ці періоди були і періоди певних продуктивних змін в господарському житті СРСР (так звана «хрущовська відлига» 50-60-х рр. ХХ ст. ) проте, вони не дали свого результату.

Реальні підвалини для формування нац. економіки України були закладені в середині 80-х рр. ХХ ст. – «горбачовська перебудова». За правління команди Горбачова було проведено ряд економічних заходів, зокрема:

1) активізація товарно-грошових відносин;

2) розробка стратегії для формування відкритої економіки СРСР;

3) були сформовані механізми вирівнювання диспропорцій в галузевій структурі економіки;

4) закладались підвалини нової грошово-кредитної політики, відносин власності та принципів підприємництва.

Різка дестабілізація економічних взаємозв’язків в середині країни (падіння курсу нац. валюти, диспропорції в зовнішніх та внутрішніх інвестиціях, дефіцит на ринку товарів широкого вжитку, збільшення тіньового сектора) та прагнення радянської республіки самостійно проводити соціально-економічну політику фактично призвели до краху Радянської імперії.

Після здобуття незалежності України постала проблема формування та розвитку власної господарської системи:

1) реформування відносин власності та формування умов для підприємницької діяльності; починаючи з 1991 р., було прийнято рід законів та нормативно-правових актів, які визначили плюралізм форм власності та основних засад підприємницької діяльності в Україні;

2) грошово-кредитна та фінансова політика в перехідний період в економіці країни; результат впровадження такої політики – проведення монетарної та фіскальної (м’якої) політики;

3) встановлення ринку капіталів в Україні.