2. Економічні теорії та базисні інститути не.

Формування НЕ почалося ще на початку утворення націй у структурі суспільства та прослідковується в трактатах і нормативних актах (Кодекс царя Хамураппі (Вавилон), Атхашастра (Індія), вчення Конфуція (Китай), вчення Арістотеля і Платона (Греція)), а свого розвитку НЕ набула з початку промислових революцій, на базі яких виникло масове виробництво з притаманними йому спеціалізацією та кооперацією.

Найбільший внесок серед вітчизняних вчених у дослідження НЕ зробили такі вчені, як: Туган-Барановський, Миклашевський, Вернадський, Антонович, Янджула, Левицький, Желізнов, Піхно. Вони досліджували природу НЕ, її сутність, місце і роль, особливості та пропорції між господарськими комплексами.

Інститути НЕ – це ключові елементи будь-якої економічної системи, які становлять основу економічної системи суспільства.

До основних базових інститутів економіки відносять: працю, владу, власність та управління.

До інституційних елементів НЕ відносять: підприємства, фірми, робітників та домогосподарства (макрорівень); галузі, сфери суспільного виробництва (мезорівень); законодавство, ринок, державу, над фірмові утворення (макрорівень).

Ще однією важливою складовою є норми, традиції, принципи, звичаї та соціально-психологічні особливості нації (ментальність, характер).

Крім того, до інститутів НЕ відносять: податки, грошову систему, доходи, планування, виробництво, обмін, розподіл та споживання, оскільки вони виступають конкретними формами прояву базових економічних інститутів.

Особлива увага в останній час приділяється таким інститутам, як демократія та свобода, в т.ч. економічна свобода.

4. Моделі не.

Вихідним поняттям для аналізу сучасних національних економік є поняття «економічна система суспільства»(ЕСС). ЕС – це свого роду теоретична модель, яка відображає найбільш загальні закономірності еволюції, економічної підсистеми людського суспільства чи окремих його груп.

Модель НЕ відображає тенденції розвитку окремих господарських систем з урахуванням як загальноекономічних особливостей розвитку суспільства, так і специфічних, притаманних лише даній господарській системі.

ЕСС мають кілька класифікацій:

1. За типом власності на засоби виробництва (формаційний підхід):

- первіснообщинний лад

- рабовласницький лад

- феодалізм

- капіталізм

- соціалізм

2. За структурно-управлінським аспектом розвитку економіки ЕС розглядається як соціально створений механізм для прийняття економічних рішень. За структурою цього господарського механізму розрізняють:

- ринкову економіку

- неринкову економіку

3. Як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями інституційний напрям розглядає розвиток ЕС під впливом економічних, політичних, соціальних, екологічних, культурних, географічних та інших чинників

4. За ступенем індустріально-економічного розвитку:

- доіндустріальне суспільство

- індустріальне суспільство

- постіндустріальне суспільство

Проте найбільшого розповсюдження набула класифікація НЕ за рівнем розвитку соціально-економічних відносин, згідно з якою виділяють:

- чисту ринкову економіку

- командно-адміністративну економіку

- традиційну економіку

- змішану економіку.