1. Предмет і задачі курсу.

НЕ як наукова дисципліна становить собою комплексне систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики з питань подальшого розвитку національної господарської системи.

Предметом вивчення дисципліни НЕ є вся сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціокультурних, політичних та морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності, що склалися в певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку.

Як явище соціально-економічної реальності НЕ – це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та сталими зв’язками поєднані умови та фактори виробництва, їх результати, вся сукупність економічних агентів, економічних відносин, інститутів, традицій, принципів та механізмів господарювання, що у своїй взаємодії формує єдиний господарський механізм нації.

На сьогоднішній день НЕ будь-якої держави – це модель економіки, яка базується на закономірностях змішаної соціально-економічної системи та одночасно включає національні особливості її функціонування, які проявляються в економічному потенціалі країни, особливостях прояву механізмів регулювання та координації, галузевій системі організації, державному устрої, особливостях національної економічної політики, традиціях, культури, техніки, технології тощо.

Основні ознаки НЕ:

1. Єдина мета – всі ключові елементи національної системи підпорядковуються єдиній меті – забезпечити стале економічне зростання

2. Структура НЕ – проявляється в 2 аспектах:

- якісний розподіл і кількісна пропорційність в процесі виробництва

- співвідношення між галузями та господарськими комплексами

3. Ієрархічність структури НЕ – до основних рівнів НЕ відносять: мікроекономіку (домогосподарства, підприємства, фірми); мезоекономіку (галузева); макроекономіку (господарський комплекс країни в цілому)

4. Організаційно-функціональна залежність між елементами системи – всі елементи та рівні НЕ пов’язані тісними економічними взаємозв’язками

5. Незводимість функцій та структури елементів системи до системи як єдиного цілого

6. Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку – економічна наука виділяє наступні механізми: ринкове регулювання; державне регулювання; корпоративне регулювання.

7. Керованість – дана характеристика забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об’єктивним законам економічних відносин (ринок) та опосередкованого втручання в економіку держави

8. Зворотні зв’язки між елементами системи, які забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, інформаційних тощо)

9. Динамічність – так як економіка розвивається, розвиваються і економічні знання

10. Відкритість – господарський комплекс суспільства має відкритий характер, який проявляється через міжнародну спеціалізацію та кооперацію праці, міжнародний рух ресурсів, торгівлю тощо.

11. Цілісність – забезпечується наявністю стійких, постійно повторюваних відносин у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Найбільш стійкі зв’язки дисципліна НЕ має з наступними економічними дисциплінами: економічна теорія, історія економічних вчень, фінанси, кредит, менеджмент, маркетинг, облік і аудит, статистика, економіко-математичне моделювання та прогнозування, регіональна економіка, економіка підприємств, економіка галузей.

До основних принципів НЕ відносять:

1. Принцип системності – дослідження НЕ як цілісного господарського комплексу, що складається із взаємопов’язаних підсистем та ієрархічних рівнів

2. Принцип науковості – намагання відійти від суб’єктивізму, подолати власні симпатії та антипатії, вигоди та інтереси для вирішення задач об’єктивної реальності

3. Принцип діалектичної єдності – врахування загальних, специфічних і одиничних особливостей розвитку господарського комплексу держави та тенденцій її розвитку

4. Принцип історичності – розглядає національний комплекс у ретроспективі та перспективі

5. Принцип динамізму і безперервності – НЕ – це явище динамічне, рухливе, що перебуває у постійному розвитку, а наукове знання повинно відслідковувати та аналізувати динаміку

6. Принцип цілепокладання – будь-яке знання повинно отримуватись для досягнення певних цілей

7. Принцип збалансованості – поєднання наукового знання та практичного застосування.

Методи НЕ:

1. Загальнонаукові (системний метод, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного методів)

2. Спеціальні (економіко-математичне моделювання, соціально-економічний експеримент, анкетування, економічний аналіз).