8.1. Організація автоматизації обліку заробітної плати

Комплекси задач з обліку праці: 1. Облік відпрацьованого часу.2.Облік виробітку відрядників.3. Розрахунок всіх утримань і нарахувань.4. Формування зведених регістрів.5.Облік депонованої заробітної плати.

Використання нормативно- довідкової інформації : довідник професій, підрозділів, співробітників, розцінок, видів доплат.

У результаті обробки одержують вихідну інформацію:- табелі;- розрахункових відомостей;- платіжних відомостей;- звітності у державні органи.

Можливі такі варіанти побудови облікового процесу по заробітній платі:1.Однорівнева система (малі і середні підприємства), де облік заробітної плати ведеться від нарахування до видачі.2.Багаторівнева (великі підприємства), де проходить поділ за підрозділами, де окремо розраховується заробітна плата і всі дані збираються у зведену базу.

5.2. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Структура економічної інформації достатньо складна і може включати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом. Під інформаційною сукупністю розуміють групу даних, яка характеризує об'єкт, процес, операцію.Ек. і-ція може представл. у вигляді ланцюжка: символ  реквізитпоказникмасивінф.потокінф.база. Символ-елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад — цифра, літера, знак. Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, яка є неподільною на смисловому рівні. Вони бувають двох видів: 1)реквізит-основа — містить кількісну характеристику суттєвості і позначаються великими літерами алфавіту і слугує основним елементом при побудові формул. Наприклад — кількість, ціна, сума. 2)реквізит-ознака — містить якісну характеристику суттєвості і позначається маленькими літерами алфавіту і слугують в якості індексів у формулах. Наприклад — склад, одиниця виміру, назва матеріалу. Виходячи з вищесказаного можемо сказати що економічний показник — це інформаційна сукупність яка складається із реквізітів-ознак і реквізітів-основ, тобто, інформація яка має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. Документи, які використовуються в процесі управління, планування , обліку, можуть включать один або декілька показників. Набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями являє собою масив даних. Наприклад — сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інф-м потоком. Сукупність інформаційних потоків, які характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції називають інф-ю базою.

5.3. Система класиф. та кодув-я інф-ї. Класиф-я- обов’язков. етап попередн. підготовки економ даних для автоматиз обробл., а також передумова раціональної організ. інформ. бази та моделюв-я інформ. процесів. Система класиф.- сукупн. м-дів і правил розподілу об’єктів та групи відпов ознак схожості або несхожості. М-ди класиф-ї: 1) ієрархічний - послідовний поділ об’єктів на підлеглі класифікаційні угруповання; 2) фасетний- паралельний поділ об-тів на незалежні класифікац. угруповання при якому кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні угруповання. Кодування- це процес присвоєння умовного позначення різних позиц-х номенклат. Для кодув використ такі м-ди:1) порядковий- побудова кодів викон в міру зрост або спадання ознак без пропуску номерів; 2) серійно-порядковий- на кожну групу ознак має серію порядкових номерів із резервом номерів;3) послідовний- передб. відокремл. певних розрядів коду під певні ознаки; 4)паралельний- передб. відокремл-я розрядів але значення ознаки записаний на будь-якому розряді коду не залеж від значення ознак записаних на інших розрядах. Вибір м-дів класиф. та кодув-я передбач: 1) можливість розшир-я кодів і внес-я змін; 2) однозначність ідентиф. об’єктів; 3)мінім. довжину коду; 4)можливість автоматиз. оброблення; 5)простоту м-ду кодув-я; 6)застос-я загально прийнятих означень.

.