4. Додатки

Задача №1

Група громадян звернулася до районної державної адміністрації із заявою про приватизацію земельних ділянок у Київській області для ведення особистого селянського господарства. Під час вирішення питання про приватизацію земельних ділянок з’ясувалося, що на кількох знаходяться залишки Городища, яке визнано об’єктом культурної спадщини і є історико-культурною пам’яткою. На цій підставі громадянам було відмовлено у задоволенні заяви.

Громадяни повторно звернулися до районної державної адміністрації, посилаючись на відсутність у законодавстві заборони щодо приватизації таких земель. Після отримання громадянами передбачених законодавством погоджень районною державною адміністрацією було прийнято рішення про передачу земельних ділянок громадянам у приватну власність, а також їх зобов’язали укласти охоронні договори з органами охорони культурної спадщини.

Громадяни отримали державні акти на право власності, але прокуратурою Київської області було порушено кримінальну справу по даному факту.

Вирішення:

Згідно статті 53 Земельного Кодексу України землі історико-культурного призначення надаються у право приватної власності тільки тоді, коли історичну пам’ятку саме цього місця було зруйновано.

А також землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель України, вилучення яких для особистих цілей не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою статті 150 Земельного кодексу України.

Задача № 2

Між господарями двох сусідніх земельних ділянок виник спір, відповідно плодових дерев вишень і абрикосів, які росли на межі. Громадянин Климчук не дозволяв збирати врожай громадянину Маляренку на своїй ділянці, мотивуючи це тим що він власноручно саджав ці дерева на межі. Відповідно до цього громадянин Маляренко звернувся до сільської ради з проханням вирішити спір, а саме чи має він право на збір врожаю що ростуть на межі, плоди яких падають на його земельну ділянку.

Вирішення:

Згідно статті 109 Земельного Кодексу України дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.

Об'єкти рослинного світу — дерева і кущі, а також їх плоди, — розташовані на межі суміжних земельних ділянок, належать їх власникам у рівних частинах, що в цілому відповідає Закону України «Про рослинний світ» та принципам права спільної часткової власності.

Задача № 3

Громадянин Семененко звернувся до сільської ради із заявою, у якій просив виділити йому 30 га сільськогосподарських угідь для створення селянського (фермерського) господарства.

За рішенням сільської ради йому було виділено 15 га землі. Семененко не погодився з цим. Він вважає, що для ведення фермерського господарства необхідно мати мінімум 50 га землі. Сільська рада має у своєму розпорядженні значну площу резервного фонду.

Вирішення:

Для ведення фермерського господарства встановлена норма приватизації в розмірі середньої земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У випадку відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району. Дана норма вперше зрівнює приватизаційні можливості громадян, що ведуть фермерське господарство і громадян, що були членами сільськогосподарських підприємств, заснованих на праві колективної власності на землю. Раніше громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства безкоштовно надавалися у власність земельні ділянки в розмірах середньої земельної частки, розрахованої в порядку статті 6 ЗК 1992 року, що, як правило, була значно нижче розмірів земельної частки (паю) членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території тієї ж адміністративної одиниці. При цьому варто мати на увазі, що громадяни, які ведуть фермерське господарство і раніше реалізували своє право на безкоштовне одержання у власність ділянки в розмірі середньої земельної частки, розрахованої в порядку статті 6 ЗК 1992 року, не мають права на повторну приватизацію земельної ділянки для даних цілей, а також на безкоштовне збільшення раніше приватизованої ділянки до розмірів, обчислених у відповідності до статті 121 чинного Земельного кодексу.

Задача № 4

Селищна рада прийняла рішення про передачу двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам Польщі Радзієвському К. та Тарновському Ф. для влаштування мисливського господарства. Також частина земель сільськогосподарського призначення рішенням ради була вилучена у власників та переведена до мисливського фонду.

Прокурор області опротестував рішення ради як таке, що суперечить нормам Земельного кодексу України щодо заборони передачі у власність іноземцям земельних ділянок.

Вирішення:

Земельний Кодекс України встановлює положення, згідно з яким землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.

Таким чином, право на набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення мають тільки українські юридичні особи.

Висновок: в ході цієї практичної роботи я навчилася вирішувати земельні спори правовим методом.