Галузь знань: 1001 «Ветеринарія»

Напрям підготовки: 6.110101 «Ветеринарна медицина»

ОКР: бакалавр

Термін навчання: повний

Дисципліна «Охорона праці та безпека життєдіяльності»

Тема 15 Основи пожежної безпеки.

В результаті вивчення цього розділу Ви повинні знати:

основні поняття пожежної безпеки;

загальну характеристику протипожежного забезпечення;

види і принципи організація пожежної охорони на сільськогосподарському виробництві;

На основі набутих теоретичних знань Ви повинні вміти:

забезпечити протипожежну безпеку на робочих місцях;

організувати пожежну охорону на виробництві.

План

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

1. Пожар та його небезпечні властивості. Основні причини пожеж у сільському господарстві.

2. Характеристика матеріалів за ступенем займання і підтримкою горіння

3. Класифікація будівель та споруд за вогнестійкістю..

4. Класифікація виробництва за категоріями вибухо- та пожежної небезпеки.

5. Засоби автоматичного спостереження та пожежогасіння.

6. Пожежний нагляд і організація пожежної охорони на сільськогосподарському виробництві.

Література:

1. Беликов А.С., Касьянов А. И., Дмитрюк С. П., Устимович Л. Д., Б Годяєв С. Г., Голендер В. А. Основы охраны труда: Учебник для студентов высших учебных заведений Украины III-IV уровня аккредитации. / Под ред., д.т.н., профессора А.С.Беликова. - Днепропетровск: «Журфонд», 2007. – 494с.

2. Пістун І, П., Хом’як В. В., Хом’як И. В. Охорона праці в сільському господарстві.: Навчальний посібник. – Суми: 2007 - 456с.

3. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2005. 392с.

4. Правила пожежної безпеки в України. – К.: Укрархбудінформ, 1995. – 195 с.

5. Методичний посібник по питаннях експлуатації і застосування вогнегасників /Л.А.Присяжнкж, Д.Г.Білкун, В.К.Баленко та ін. - К.: Основа, 1997.-147с.

6. ДНАОП 01-1.01-95 Правила пожежної безпеки в Україні.

1. Пожар та його небезпечні властивості. Основні причини пожеж у сільському господарстві.

Загальні положення

Горіння — складний фізико-хімічний процес, що супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла.

У звичайних умовах процес горіння характеризується, як з'єднання горючої речовини з киснем повітря. Деякі речовини можуть вибухнути і без кисню з утворенням теплоти і полум'я (стиснутий ацетилен, хлористий азот, озон). В цьому випадку спостерігається реакція розкладу речовин. Водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь — в парах сірки, магній — двоокисі вуглецю і т. д.

При зниженні концентрації кисню в повітрі інтенсивність горіння різко знижується, а при концентрації його в повітрі до 8—10 %, горіння може повністю припинитись. Крім того, горіння речовини може проходити інтенсивніше при збільшенні її питомої поверхні. Горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню в повітрі горіння буде повним. При цьому продуктами згоряння будуть двооксид вуглецю, вода, азот, сірчаний ангідрид. При недостатній кількості кисню згоряння буде не повним з виділенням таких продуктів як оксид вуглецю, спирти, кетони, альдегіди та ін.

Горіння буває дифузійне і кінетичне. Якщо кисень проникає в зону горіння дифузії, таке горіння називають дифузійним. Дифузійне горіння найбільш поширене, воно виникає і під час пожежі.

Кінетичним називають горіння заздалегідь підготовленої горючої суміші. Якщо такі горючі суміші будуть хімічно однорідні (суміші горючих газів, парів, пилу з повітрям) і горючі речовини в них змішані з повітрям рівномірно, то процес горіння називають гомогенним. Якщо такі суміші не рівномірні і мають межу поділу, то процес горіння називають гетерогенним.

Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що наносить матеріальний збиток.

Пожежна безпека — стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в випадку її виникнення унеможливлюється дія на людей небез­печних факторів пожежі і забезпечується захист матеріальних цінностей.

Система запобігання пожежам — комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання можливому виникненню пожежі.

Система пожежного захисту — комплекс організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії на людей небезпечних факторів пожежі і обмежують матеріальні збитки від неї.

Вибух — процес надзвичайно швидкого горіння, що супроводжується швидким наростанням тиску і має велику руйнівну здатність.

Якщо в повітряному середовищі виникне така концентрація пилу, парів або газів, яка досягне значення між нижньою і верхньою межею займання, то при наявності відкритого джерела вогню станеться вибух.

Назва речовини	Нижня межа при 20 °С	Верхня межа при 20 °С
	за об'ємом %|г/м3	% за об'ємом	г/м3
Метиловий спирт	6,7 46,5	38,5	512,0
Етиловий спирт	3,61 50,0	19,0	363,0
Бутан	1,8 37,4	8,5	204,8
Метан	5,28 16,66	15,4	102,6
Пропан	2,31 36,6	9,5	173,8
Ацетилен	2,5 16,5	82,0	885,6
Пропилен	2,3 34,8	11,1	169,0
Етилен	3,11 35,0	35,0	406,0
Бензол	1,43 42,0	9,5	308,0
Ксилол	1,0 44,0	7,6	334,0
Толуол	1,25 38,2	7,0	268,0
Ацетон	2,91 38,6	13,0	314,0
Аміак	17,0 112,0	27,0	189,0
Сірководень	4,0 61,0	44,5	628,0
Бензин паливний	2,4 137,0	4,9	281,0
Бензин розчинник	1,9	5,1	—
Водень	4,09 3,4	80,0	66,4

Пил деяких сільськогосподарських продуктів має такі значення нижньої межі вибуху (г/м³): цукор — 8,9; торф — 10,1; борошно — 30,2—63,0; лляна костриця — 16,6; сіно — 20,2—70,5; пшенична січка — 45,4; макуха — 20,2— 27,7; просяні відходи — 47,8; крохмаль картопляний — 40,3; тютюн — 68,0; тирса — 65,0.

Найбільш небезпечним є високодисперсний пил, бо він має велику сумарну поверхню, що створює підвищену хімічну активність.

Горючі пил і волокна вибухонебезпечні, якщо їх концентраційна межа спалаху не перевищує 65 г/м3,

Для більшості видів пилу нижня концентраційна межа становить 25— 35 г/м3. Така концентрація характеризується високою запиленістю повітря, при якій важко розрізняти предмети на віддалі 1—2м.

Значення нижньої межі вибуху різних видів пилу змінюється залежно від вологості, дисперсності, вмісту летких фракцій, зольності, температури і теплової потужності джерела запалення і інших факторів.

Основні причини пожеж у сільському господарстві.

Основними причинами виникнення пожеж у сільському господарстві можуть бути:

порушення правил техніки безпеки і технічної експлуатації електроустановок та електромереж;

несправність або відсутність на деяких об'єктах системи блискавкозахисту;

порушення правил обладнання місць відпочинку, особливо в польових умовах;

несправність систем живлення і випуску відпрацьованих газів у двигунах внутрішнього згоряння;

несправність або відсутність на вихлопних трубах двигунів іскрогасників;

несправність та аварії ліній електропередач, що проходять через хлібні масиви або біля місць зберігання і переробки сільськогосподарської продукції.

порушення правил користування відкритим вогнем, особливо поблизу місць застосування або зберігання горючих або легкозаймистих речовин;

відсутність або несправність заземлення цистерн з рідинними нафтопродуктами;

порушення правил зберігання мінеральних добрив, кислот, хімічних реактивів та інших матеріалів;

порушення технології скиртування сіна і соломи, зберігання або приготування трав'яного борошна, зберігання зерна, борошна, кормів тощо;

порушення правил експлуатації та технічного обслуговування вентиляційних установок та ін.