1. Правове регулювання та сфера застосування договору комісії.

+Література

Договір комісії є одним з різновидів посередницьких договорів. Основні норми, що регулюють відносини сторін, які виникають за договором комісії, визначені главою 69 ЦКУ.

За договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУ).

Це означає, що комісіонер укладає угоди на користь комітента з третіми особами, в яких він, виступаючи від власного імені, вчиняє дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто набуває зобов'язань за укладеними з третіми особами угодами (договорами) саме для себе, а не для комітента (ст. 202 ЦКУ). На відміну від договору доручення, де правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦКУ).

Договір комісії також відрізняється від договору доручення за такими ознаками:

1) коло юридичних дій, які вчиняє повірений за договором доручення, дещо ширше від кола дій комісіонера — останній може вчиняти один або кілька правочинів, визначених договором комісії;

2) для підтвердження права діяти від імені довірителя повіреному видається довіреність, комісіонеру вона не потрібна, адже в договорах з третіми особами він виступає від власного імені.

При цьому і повірений, і комісіонер діють не за власний рахунок, а за рахунок довірителя (комітента).

На окрему увагу заслуговує питання щодо предмета договору комісії: які саме договори (правочини) можуть укладатися комісіонером на виконання договору комісії?

На сьогодні найбільш поширеними є договори (угоди), спрямовані на купівлю або продаж товару через посередника-комісіонера.

А чи можуть бути предметом договору комісії угоди, спрямовані на виконання робіт, надання послуг?

Якщо проаналізувати положення чинного ЦКУ в частині, що регулює відносини за договорами комісії, то можна дійти таких висновків:

1) відповідно до ст. 1011 ЦКУ на комісіонера покладається обов'язок вчинити один чи кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому ЦКУ не визначає перелік таких угод (правочинів), які можуть бути предметом договору комісії. Це свідчить про те, що за відсутності законодавчих обмежень сторони вільні у виборі предмета договору комісії і можуть при узгодженні умов договору комісії застосовувати положення, які встановлюють загальні вимоги до укладення договорів;

2) укладаючи договори, предметом яких є, скажімо, обов'язок комісіонера укласти угоду, спрямовану на виконання певних робіт, варто пам'ятати й про принцип свободи договору згідно з положеннями ст. 6 ЦКУ: сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони договору комісії

Сторонами договору комісії є комітент і комісіонер, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Варто звернути увагу на те, що комісіонер, виконуючи договір комісії, виступає від свого імені — в операціях продажу товару для комітента частково виконує функції продавця. Це означає, що, якщо об'єкт торгівлі вимагає цього, комісіонер повинен мати необхідні дозволи та ліцензії, відповідно облаштоване місце торгівлі (йдеться про такі специфічні види діяльності, як торгівля алкоголем, медикаментами, цінними паперами тощо).

Адже оскільки комісіонер укладає угоди з третіми особами, хоча й в інтересах та за рахунок комітента, але від свого імені, то він є постачальником (продавцем) товару, переданого на комісію. Комітент не здійснює поставку (купівлю) товару, а лише передає його комісіонеру (отримує від нього), що не передбачає переходу права власності на такий товар. Якщо поставка певного виду товарів передбачає отримання ліцензії, така ліцензія має бути у комісіонера, а не у комітента.

Зауважимо, що договір доручення також є посередницьким. Але, на відміну від посередника-комісіонера, посередник-повірений укладає угоди з третіми особами в інтересах, за рахунок та від імені довірителя. Договір, укладений повіреним, створює права та обов'язки не для повіреного, а для довірителя. Так, якщо повірений за завданням довірителя уклав договір поставки на реалізацію певного товару, права та обов'язки постачальника виникають у довірителя. Якщо ж така операція з поставки є ліцензійним видом діяльності, ліцензію слід отримувати саме довірителю.

Сторонами договору комісії є комітент і комісіонер. Комітент — це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок іншій особі вчинити певні угоди. Комісіонер — це особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Комісіонером можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Комісіонерами, як правило, виступають відповідні організації у межах своєї спеціальної правоздатності, зокрема державні та кооперативні комісійні магазини, зовнішньоторговельні організації.

Законодавство інших країн поняття «комісіонер» розширює за рахунку вказівки на предмет його діяльності. Так згідно з Німецьким торговим укладенням комісіонер розглядається як особа, яка професійно займається торгівлею або продажів товарів чи цінних паперів від свого імені на користь іншої особи-комітента. Згідно з Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13 березня 1995 р. №37, учасниками сторін торговельного процесу на комісійних засадах є господарюючий суб'єкт, що приймає товар на комісію (комісіонер), і громадянин, підприємство, установа, організація, які здають товар на комісію (комітент). Дозволяється приймати на комісію вироби кооперативів, малих підприємств, громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.д. Господарюючим суб'єктам за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади дозволяється приймати певне майно від державних організацій, кооперативних, сімейних, колективних та приватних підприємств, установ, вузів. Таким чином у Правилах перелічені суб'єкти, які можуть бути комітентами.

Крім комітента і комісіонера, у відносинах комісії бере участь третя особа, з якою комісіонер укладає угоду в інтересах комітента. Не будучи стороною у договорі, третя особа в принципі є учасником комісійних відносин у стадії виконання договору, оскільки вона набуває тих прав, які мав комітент щодо майна. Проте, сам по собі цей перехід прав не пов'язує у правовому відношенні комітента і третю особу, адже третя особа не може заявити претензії до комітента щодо якості набутого майна, так само і комітент не може стягнути вартість майна з третьої особи. Комітент і третя особа не відповідають один перед одним, з усіма претензіями кожен з них може звертатися лише до комісіонера.

За часів Радянського Союзу аж до середини 50-х років найбільш широке застосування комісійний договір одержав у відносинах між громадянами, що здають майно на комісію, і спеціалізованими магазинами, що займаються його реалізацією за винагороду. Починаючи з 1953 р. був введений і одержав широке поширення комісійний продаж сільськогосподарської продукції через систему споживчої кооперації. Потім договір комісії став використовуватися постачальницько-збутовими організаціями для реалізації наднормативних, зайвих і не використовуваних матеріальних цінностей державних підприємств.

Зараз договір комісії має широку сферу застосування як у внутрішньому, так і зовнішньому оборотах. Договір комісії укладають комісійні магазини з громадянами, іншими юридичними особами на продаж товарів широкого вжитку. Організації споживчої кооперації укладають договори комісії з виробниками щодо продажу надлишків сільськогосподарської продукції. Договір комісії укладають також з підприємствами, товарними біржами для реалізації матеріалів, устаткування тощо. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, і виробничі кооперативи реалізують через комісійні магазини товари, що виготовляють. Зовнішньоторговельні об'єднання також виконують комісійні доручення організацій на закупівлю імпортних товарів за кордоном. Новою сферою застосування договору комісії є посередницькі послуги при біржовій торгівлі, які надають покупцям члени біржі – підприємства, брокерські фірми та брокери.