20. Об’єднання банків в Україні.

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів:

1) банківська корпорація;

2) банківська холдингова група;

3) фінансова холдингова група.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Порядок створення банківських об'єднань в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

При цьому, материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 60 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Своєю чергою, дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну та професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків е договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків — членів асоціації (спілки).

Для сприяння розвитку банківської системи України, представництва інтересів своїх членів в органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю створена Асоціація українських банків (АУБ), Це недержавна, незалежна, добровільна, некомерційна організація, що об'єднує банки та банківські об'єднання.

Діяльність АУБ спрямована на вирішення питань нормативного регулювання та контролю за банківською діяльністю з боку НБУ, формування банківського законодавства, консолідації банківської системи, захисту інтересів банків, особливо в кризових ситуаціях.

21. Поняття і види лізингу.

Лізинг - порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. У промислово розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя.

У плані рахунків бухгалтерського обліку лізинг фігурує під поняттям фінансової оренди. Розрізняють два види лізингу:

• фінансовий;

• операційний.

Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду.

Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання.

Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об'єкт угоди до споживача.

Стосовно майна, що орендується, лізині ділиться на чистий додаткові витрати бере на себе орендатор, повний техобслуговування майна та інші витрати бере на себе лізингодавець.

Правові основи здійснення лізингових операцій а Україні. Законом України "Про Лізінг" визначено, що лізінг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізннгоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу.

Продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке с об'єктом лізингу.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).