12. Класифікація суб’єктів ринку фінансових послуг за формою і функціями. Поняття «саморегулівна організація».

Класифікація суб’єктів РФП:

1. За формою господарювання:

• господарюючі суб’єкти;

• домашні господарства;

• держава;

• місцеві органи влади.

2. За функціями:

• емітент;

• інвестор;

• інституційні інвестори;

• фін. посередники;

• інститути інфраструктури.

3. За формою укладання угод:

• продавці та покупці фін. активів, послуг, інструментів тощо;

• суб’єкти, що виконують допоміжні функції.

Саморегулівна організація – це неприбуткове об’єднання фін. установ створене з метою захисту інтересів своїх членів та учасників РФП і якому делегуються відповідними державними органами повноваження щодо розробки і впровадження правил поведінки на РФП та/або сертифікації фахівців РФП.

13. Поняття «інституційна одиниця». Класифікація інституційних секторів економіки за снр.

Інституційна одиниця – це юр. особа, яка правочинна контролювати власні фін. ресурси, володіти активами, пасивами, брати на себе якісь зобов’язання, займатися госп. діяльністю, укладати угоди з іншими юр. особами.

Класифікація інституційних секторів економіки за СНР:

• загальне держ. управління;

• нефінансові корпорації;

• фінансові корпорації;

• приватні господарства;

• некомерційні організації.

14. Держава як суб’єкт ринку фінансових послуг.

Регулятори на РФП:

НБУ

Держфінпослуг→Нацкомфінпослуг

ДКЦПФР → НКЦПФР

На РФП держава здійснює наступні функції:

1. Прийняття нормативно-правових актів з питань діяльності учасників РФП і його сегментів.

2. Регулює випуск та обіг фін. активів, права і обов’язки учасників.

3. Видає ліцензії на здійснення проф. діяльності на РФП.

4. Реєструє випуск фін. активів.

5. Захищає права інвесторів.

6. Контролює достовірність інформації.

7. Встановлює правила і стандарти для фін. послуг.

15. Поняття, функції і класифікація фінансових посередників.

Фінансові посередники – активні учасники РФП, які купують інструменти на власний розсуд і зазвичай за свій власний рахунок.

Функції фін. посередників:

• придбання одних активів, перетворення на інші;

• торгівля фін. активами за власний рахунок і за рахунок коштів клієнтів;

• створення нових фін. активів;

• консультації і портфельне управління.

Класифікація фінансових посередників

1. Банківська система:

• універсальні;

• спеціалізовані;

• центральний банк – НБУ.

2. Небанківські кредити:

• іпотечна компанія;

• факторинг;

• лізинг;

• ломбард;

• кредитні спілки.

3. Контрактні фін. інститути:

• інвест. фонди;

• пенсійні фонди;

• довірчі;

• страхові компанії.

16. Характеристика прямих учасників ринку фінансових послуг за сегментами.

Сегментація ринку фінансових послуг може здійснюватися за видами фінансових активів, які є об'єктом купівлі-продажу і використання котрих визначає характер договірних відносин. З огляду на це можна виокремити послуги, які надають фінансові посередники на кредитному, страховому, валютному ринках, на ринку грошей, цінних паперів.

На ринку грошей здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів зі строком обертання до одного року, платіжні послуги, послуги з обслуговування руху обігових коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб. Суб'єктами грошового ринку є Національний банк, банківські установи, підприємства та населення.

На кредитному ринку здійснюються послуги з кредитування, у тому числі під заставу майна або майнових прав, фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання та населення; обслуговування кредитних ліній та кредитних програм, послуги з іпотечного кредитування, ломбардні послуги, факторингові та лізингові послуги. Основними фінансовими посередниками на ринку кредитних послуг є банки, кредитні спілки, ломбарди, факторингові та лізингові компанії.

Фінансові послуги на валютному ринку насамперед пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, здійсненням міжнародних розрахунків і платежів та наданням інших фінансових послуг, які потребують використання різних іноземних валют. Суб'єктами валютного ринку є Національний банк, банківські установи, підприємства та населення. Основні види валют, що використовуються в таких розрахунках, — це долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна та швейцарський франк. їх ще називають резервними або вільно конвертованими валютами. До головних інструментів валютного ринку належать строкові контракти (спот, форвард, опціон, ф'ючерс, своп) і форми міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо, відкритий рахунок та ін.).

Фінансові послуги на ринку цінних паперів спрямовані на надання фінансових послуг з емісії та купівлі-продажу цінних паперів, їх зберігання, обіг, котирування, зміни прав власності тощо.

Основними позичальниками на ринку цінних паперів є держава та корпоративний сектор, а кредиторами — домашні господарства та окремі підприємства, які мають вільні кошти. Ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний. На первинному розміщуються вперше випущені цінні папери та відбувається мобілізація капіталів і запозичення коштів; на вторинному здійснюється обіг раніше випущених цінних паперів, зміна їх власників, визначення ціни та дохідності, обмін, надання в заставу тощо. Суб'єктами ринку цінних паперів є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, емітенти, депозитарії, реєстратори власників іменних цінних паперів, зберігачі цінних паперів, банки, організатори торгівлі цінними паперами та торгівці цінними паперами.

На страховому ринку об'єктом купівлі-продажу є страхові послуги, що забезпечують страховий захист юридичних або фізичних осіб за окремими напрямами їх діяльності та бізнесу. Суб'єктами страхового ринку є страхувальники та страховики.

Відповідно до українського законодавства страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування. Основними напрямами страхування є особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності.

Страховиками можуть бути фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю та у встановленому порядку одержали ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг) на здійснення страхової діяльності.