Поняття «прийнятність» і «некоректний продаж». Законодавчі права споживачів фінансових послуг в Україні.
Прийнятність – ступінь того, наскільки продукт або послуга, що пропонується фін. посередником відповідають фін. стану роздрібного клієнта, інвестиційним завданням, рівню толерантності до ризику, фін. потребі і знанням та досвіду.
Некоректний продаж – порушення правил продажу, коли установа продає клієнту продукт, неприйнятний для нього. У більшості країн зобов'язання відповідальності за некоректний продаж продуктів покладено на агента з продажу, а не на розробника продукту.
Законодавчі права споживачів фінансових послуг в Україні.
Законодавча база, що регулює сферу захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні, крім базових законів для окремих секторів, включає також закони: "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про рекламу", "Про захист прав споживачів", "Про інформацію".
Проблема захисту прав споживачів набула особливої гостроти і актуальності в умовах розвитку та розширення спектра фінансових послуг. У процесі вибору послуги споживачі, як правило, не мають достатньої інформації та необхідних знань про особливості та споживчі характеристики фінансових послуг, не завжди можуть об'єктивно оцінити рівень ризиків та порівняти умови надання фінансових послуг, що пропонують фінансові установи. Основними проблемами у сфері захисту прав споживачів на ринку фінансових послуг України є: — брак своєчасної, доступної та достовірної інформації; — низький рівень знань споживачів фінансових послуг та їх обізнаності про фінансові продукти; — недобросовісна реклама; — нечесне врегулювання претензій; — зловживання ринковими повноваженнями з боку надавачів фінансових послуг; — брак ефективних механізмів досудового врегулювання конфліктних ситуацій; — відсутність у наглядових органів достатніх інституційних повноважень для захисту прав споживачів фінансових послуг. Водночас недовіра населення до ринків фінансових послуг не дає змогу активно використовувати його вільні кошти як інвестиційні ресурси, що спрямовуються на розвиток економіки. Система захисту прав споживачів має ґрунтуватися на принципах: — ефективності державного регулювання; — дотримання гарантованих законом прав споживачів на захист; — прозорості діяльності небанківських фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають передбачену законом можливість надавати окремі види фінансових послуг; — збалансованості інтересів суб'єктів господарювання, які надають небанківські фінансові послуги, та споживачів. Головні напрями реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів представлено на рис. 14.1.
Рис. Головні напрями реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. |
Передумови виникнення ринку фінансових послуг.
Ринок фінансових послуг – це сукупність економічних відносин, які виникають між його учасниками при формуванні попиту і пропозиції на послуги, пов’язані зі здійсненням операцій з фін. активами.
Розквіт РФП в світі розпочався у 60-ті рр. 20ст. Нині РФП є важливим сектором економіки розвинених країн.
Постійне підвищення частки сфери послуг характеризує зростаючий вплив невиробничої сфери на економіку країни в цілому, а також відображає потреби населення.
У розвинених країнах частка послуг у ВВП вже більше 70% (наприкінці 90-х – послуги 64% світ. ВВП).
Їхня роль може бути підкреслена і кількістю зайнятих (Німеччина-41%, Італія-38%, США-73%, Україна-менше 30%).
Появі і розвитку ринку послуг логічно й історично передував розвиток світового ринку товарів (супроводж. продажем товарів із наданням певних послуг).
Пізніше ці послуги стали відокремлюватись і формуватись у самостійний ринок – РФП.
Фактори подальшого динамічного зростання торгівлі фін. послугами:
Технологічний прогрес;
Відкритість країн з перехідною економікою;
Лібералізація торгівлі фін. послугами та її глобалізація.
Об’єктивною передумовою формування РФП є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фін. ресурсів.