
- •«Розміщення продуктивних сил та регіоналістика»
- •Розділ 1 Теоретичні основи розселення населення та його зайнятості
- •1.1. Розселення населення: поняття, форми та чинники впливу
- •1.2. Поняття зайнятості населення, форми і види зайнятості
- •Розділ 2 Особливості сучасного стану розселення населення та його зайнятість
- •2.1. Формування поселенської мережі
- •2.2. Аналіз динаміки основних показників зайнятості населення
- •Розділ 3 Основні заходи та наміри регулювання ринку праці з врахуванням форм розселення
- •Висновки
- •Список використаних джерел
Висновки
Узагальненням основних теоретичних та практичних результатів дослідження розселення населення України та його зайнятості є наступні висновки:
1. Розселення населення – це процес розподілу та перерозподілу населення по території, і одночасно його результат – мережа поселень (населених пунктів). Узагальнюючи думки вчених щодо визначення форм розселення, можна виділити централізовану і групову форми розселення; компактну і розчленовану; село і місто. Основними факторами розселення населення є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення.
2. Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов'язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Класифікація видів зайнятості проводиться за такими ознаками, як: види діяльності, види власності, галузева ознака, професійно-кваліфікаційна ознака, статево-вікова ознака, соціальна належність та територіальна ознака. Форми зайнятості розрізняються відповідно до: правового регулювання (легальна та нелегальна, добровільна та примусова зайнятість); статусу (первинна і вторинна) та стабільності (повна, неповна, тимчасова та сезонна).
3. Поселенська мережа України складається з міських і сільських поселень. Сучасна мережа міст в Україні відзначається нерівномірною їх концентрацією у різних регіонах. Найгустіша мережа міських населених пунктів в областях Донбасу. Далі йдуть Львівська, Дніпропетровська, Харківська області та Автономна Республіка Крим. Найбільша щільність населення склалась у лісостепових областях, передусім подільських та західних.
Найбільш типовою просторовою системою розселення населення є агломерація. На даний час в Україні налічується два десятки агломерацій, у яких проживає майже половина населення держави (Київська, Харківська, Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько – Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська та ін.). Характерною особливістю формування поселенської мережі в Україні є зосередження більшості міського населення у великих містах.
4. Аналіз основних показників зайнятості свідчить про те, що у питома вага міського та сільського населення у чисельності економічно активного населення працездатного віку приблизно становить 70% і 30% відповідно. Попри значну перевагу чисельності міського населення над сільським, кількість зареєстрованих безробітних у містах та селах приблизно однакова, що свідчить про значно гіршу ситуацію на ринку праці у сільській місцевості.
5. Основними намірами та заходами регулювання зайнятості населення є: створення економічного механізму формування та функціонування ринку праці; застосування глобальних підходів до змін у сфері зайнятості; визначення пріоритетів регулювання попиту на робочу силу та її пропозиції; прийняття і реалізація заходів з використання економічних важелів по легалізації зайнятості; інтенсифікація використання можливостей оплачуваних громадських робіт; взаємоузгодження політики зайнятості та економічної політики держави та прийняття загальнодержавних й територіальних програм зайнятості населення.
Важливе значення для підвищення ефективності регулювання зайнятості населення має удосконалення розселення населення, яке повинно проводитися з врахуванням поширення урбанізаційних та субурбанізаційних процесів. У даному випадку акцент має ставитися на розвиток більш прогресивних інноваційних просторових форм поселенської мережі та трудового потенціалу.
Отже, механізми розвитку систем розселення повинні базуватися на реалізації основних засад державної політики зайнятості, що передбачає узгодження державних та регіональних стратегічних інтересів, основних цілей, принципів та пріоритетів суспільного розвитку та має на меті подолання сучасних соціально-економічних диспропорцій, забезпечення сталого і збалансованого розвитку населених пунктів усіх категорій та забезпечення ефективної зайнятості.