Розділ 2 Особливості сучасного стану розселення населення та його зайнятість

2.1. Формування поселенської мережі

Умови розселення в Україні є досить неоднорідними. Значні регіональні відмінності історичних, економічних, демографічних, природно-географічних, геополітичних, екологічних та інших чинників обумовили особливості її регіонального розселення. У кожному регіоні є своя специфіка динаміки та структури розселення, свої проблеми. У регіонах з екстремальними умовами життєдіяльності населення проблеми розселення набули особливої гостроти: зона радіоактивного забруднення ЧАЕС Українського Полісся, розселення депортованих народів у Криму, розселення У Донбасі, зумовлене закриттям великої кількості шахт.

Формування поселенської мережі певної території характеризується передусім загальними тенденціями, чинниками, закономірностями та принципами розселення. Вона складається з міських та сільських поселень Поділ поселень на міські та сільські заснований на відмінностях у характері матеріального виробництва, яке має визначальний вплив на розмір та розміщення поселень. Розвиток міських поселень пов'язаний з потужністю, спеціалізацією та розміщенням промислових підприємств, об'єктів будівництва та транспорту, сільських поселень – з використанням землі, розвитком та розміщенням сільськогосподарського виробництва. Для сільських поселень характерні також більша порівняно з міськими віддаленість від місць прикладання праці, значний зв'язок населення із землею та природним середовищем, деконцентрація та територіальна розосередженість сільського населення. Відповідно до цих відмінностей визначилися критерії розмежування міських та сільських поселень, які істотно змінювалися у часі та просторі [19].

За даними на 1 січня 2011 р. міські жителі України проживали у 459 містах та 885 селищах міського типу (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Кількість адміністративно-територіальних одиниць в Україні на 1 січня 2011 року

	Райони	Міста	Селища міського типу	Сільські населені пункти
Україна	490	459	885	28457
Автономна Республіка Крим	14	16	56	948
область
Вінницька	27	18	29	1466
Волинська	16	11	22	1054
Дніпропетровська	22	20	46	1435
Донецька	18	52	131	1118
Житомирська	23	11	43	1613
Закарпатська	13	11	19	579
Запорізька	20	14	22	915
Івано-Франківська	14	15	24	765
Київська	25	26	30	1126
Кіровоградська	21	12	27	998
Луганська	18	37	109	782
Львівська	20	44	34	1850
Миколаївська	19	9	17	894
Одеська	26	19	33	1125
Полтавська	25	15	21	1814
Рівненська	16	11	16	1000
Сумська	18	15	20	1466
Тернопільська	17	18	17	1023
Харківська	27	17	61	1680
Херсонська	18	9	31	658
Хмельницька	20	13	24	1414
Черкаська	20	16	15	824
Чернівецька	11	11	8	398
Чернігівська	22	16	29	1483
м.Київ	-	1	-	-
Севастополь (міськрада)	-	2	1
Черкаська	20	16	15	824
Чернівецька	11	11	8	398

Примітка. Складено автором за даними Державної служби статистики

Як видно з таблиці 2.1, сучасна мережа міст в Україні відзначається нерівномірною їх концентрацією у різних регіонах. Найгустіша мережа міських населених пунктів (чисельність міст і селищ міського типу) в областях Донбасу (Донецька – 183, Луганська – 146). Далі йдуть Львівська, Дніпропетровська, Харківська області та Автономна Республіка Крим (кожна має понад 70 міських поселень). Від 50 до 70 міських населених пунктів є в Житомирській, Київській, Одеській областях. Невелика кількість міських поселень зосереджена на території Українського Полісся (Волинської та Рівненської областей), Миколаївської, Черкаської та Чернівецької областей.

Існують значні відмінності у розселенні сільського населення. Найбільша його щільність склалась у лісостепових областях, передусім подільських та західних (таблиця 2.1). Це зумовлено сприятливими умовами для життя та землеробства у цих регіонах, смуга лісостепу історично є зоною давньої землеробської культури. Для прикладу, у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській областях, питома вага сільських поселень становить близько 55%.

Таблиця 2.2

Середня чисельність населення у 2011 році

	Чисельність населення, тис. осіб			Частка у загальній чисельності, %		Питома вага області, %
	Всього	Міське	Сільське	Міське	Сільсь-ке
1	2	3	4	5	6	7
Україна	45706,1	31411,3	14294,8	68,72	31,28	100,00
Автономна Республіка Крим	1963,3	1233,1	730,2	62,81	37,19	4,30
області
Вінницька	1637,7	814,9	822,8	49,76	50,24	3,58
Волинська	1037,9	538,1	499,8	51,85	48,15	2,27
Дніпропетровська	3328,4	2778,8	549,6	83,49	16,51	7,28
Донецька	4418,1	4000,2	417,9	90,54	9,46	9,67
Житомирська	1276,1	740,8	535,3	58,05	41,95	2,79
Закарпатська	1249,0	464,5	784,5	37,19	62,81	2,73
Запорізька	1796,5	1382,3	414,2	76,94	23,06	3,93
Івано–Франківська	1380,0	597,5	782,5	43,30	56,70	3,02
Київська	1718,6	1056,3	662,3	61,46	38,54	3,76
Кіровоградська	1006,2	624,2	382,0	62,04	37,96	2,20
Луганська	2282,0	1979,0	303,0	86,72	13,28	4,99
Львівська	2542,8	1545,6	997,2	60,78	39,22	5,56
Миколаївська	1180,8	799,5	381,3	67,71	32,29	2,58

Продовження таблиці 2.1

1	2	3	4	5	6	7
Одеська	2388,5	1594,9	793,6	66,77	33,23	5,23
Полтавська	1482,5	906,6	575,9	61,15	38,85	3,24
Рівненська	1153,4	551,7	601,7	47,83	52,17	2,52
Сумська	1156,9	781,1	375,8	67,52	32,48	2,53
Тернопільська	1082,3	474,8	607,5	43,87	56,13	2,37
Харківська	2748,6	2201,2	547,4	80,08	19,92	6,01
Херсонська	1085,8	664,0	421,8	61,15	38,85	2,38
Хмельницька	1323,5	727,9	595,6	55,00	45,00	2,90
Черкаська	1281,3	719,6	561,7	56,16	43,84	2,80
Чернівецька	904,8	382,1	522,7	42,23	57,77	1,98
Чернігівська	1093,4	688,4	405,0	62,96	37,04	2,39
м. Київ	2806,7	2806,7	-	-	-	6,14
Севастополь (міськрада)	381,0	357,5	23,5	93,83	6,17	0,83

Примітка. Розраховано автором за даними Державної служби статистики

На півночі та півдні показники щільності сільського населення значно нижчі, а найнижчі вони у високоурбанізованих областях – Луганській (частка міського населення майже 87%) та Донецькій, де у містах проживає більше 90% населення.

Внаслідок депопуляції сільського населення показники його щільності дедалі меншають, причому значно швидшими темпами, ніж всього населення. Особливо це характерно для традиційно «сільських» регіонів – Полісся, Поділля, західних, північно-східних та центральних областей України.

Високі темпи урбанізації, що характеризуються форсованим збільшенням чисельності міського населення, розширенням міської поселенської мережі та розростанням великих міст, зумовлюють появу нових форм розселення, що більшою мірою узгоджуються із територіальною організацією продуктивних сил та тенденціями науково-технічного прогресу. Так, найбільш типовою просторовою системою розселення населення є агломерація. Агломерація є найрозвинутішою груповою формою розселення оскільки виступає невід’ємною рисою сучасних процесів урбанізації. На даний час в Україні налічується два десятки агломерацій, у яких проживає майже половина населення держави. Найбільшими агломераціями є Київська, Харківська, Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько – Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська.

Розселення й виробництво мають прямий та зворотний зв'язок. Довгий час домінуючим фактором було сільськогосподарське виробництво, яке зумовлювало певну систему розселення. З розвитком промислового виробництва в Україні, особливо обробної промисловості, залежність розселення від природних умов почала слабшати. Наприклад, у Донецько-Придніпровському районі розселення зумовлено передусім промисловим розвитком. Лише добувна промисловість України центрує населення у місцях видобутку корисних копалин. Особливо щодо цього виділяються Донбас, Криворіжжя.

Західноукраїнський район більшою мірою зазнав впливу фактора сільського розселення, бо промислове виробництво запанувало тут порівняно пізно. У Південному районі вплив обох факторів приблизно урівноважений.

Крім того, характерною особливістю формування поселенської мережі в Україні є зосередження більшості міського населення у великих містах (наприклад, населення м. Києва складає 2,8 млн. осіб, що більше 6% загальної чисельності населення України).

Аналіз адміністративно-територіального устрою України свідчить, що протягом останніх десяти років спостерігається збільшення кількості міст (з 448 до 459 одиниць) і зменшення селищ міського типу (з 894 до 886 одиниць), що пов’язане із наданням селищам міського типу статусу міст та з переводом селищ міського типу в ранг сільських поселень [11].

Аналіз розселення за типами поселень свідчить про те, що хоча кількість міських поселень у 2011 році дещо перевищувала 4 % усіх поселень України, проте в них проживало понад дві третини населення держави. При цьому міста становили менше третини міських поселень, але вони концентрували понад 86 % міських жителів.

Дослідження тенденцій розвитку поселенської мережі дозволяє виявити певні проблеми розвитку системи розселення – це здрібнення поселень, послаблення зв'язності системи розселення, послаблення периферії при одночасному піднесені ролі обласного центру тощо.

Виявлені тенденції трансформації розселення свідчать про поступову руйнацію сучасного поселенського потенціалу, що потребує втручання з боку науковців та управлінців, розробки й обґрунтування системних заходів регуляторної політики щодо розселення (диференційованої для різних регіонів і типів поселень) та соціально-економічного розвитку регіону.