Тема 1. Загальні основи організації#міжнародних розрахунків

2013 рік

Зміст

Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.

Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод.

Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення.

1. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.#

Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті.

Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Міжнародна торговельна операція починається з продажу товару (послуги) експортером імпортеру. Процес продажу являє собою обмін товарів (послуг) на грошовий еквівалент.

. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.#

На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать:

-політичні та економічні відносини між країнами;

-позиція країни на товарних та грошових ринках;

-ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

-валютне законодавство;

- міжнародні торговельні правила та звичаї;

- регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

- різниця в темпах інфляції в окремих країнах;

- стан платіжних балансів;

- банківська практика;

- умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод;

- конвертованість валют.

. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.#

Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими установами.

У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є:

-експортери:

- імпортери,

-банки, що їх обслуговують.

Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів.

. Поняття і види міжнародних розрахунків. Способи платежів.#

Провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Ступінь їх впливу залежить:

-масштабів зовнішньоекономічних зв’язків країни,

купівельної спроможності її національної валюти, -

-спеціалізації та універсалізації банків,

- фінансового стану банків

- ділової репутації,

- мережі філій та кореспондентських рахунків.

При цьому діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється, з одного боку, їх національним законодавством, а з іншого — правилами та звичаями, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Першочерговою і необхідною умовою здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньоторговельний контракт, який визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за проведення операції.

При складанні контракту велике значення має правильне визначення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, від яких залежить рентабельність зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, виконання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ризиків.

При визначенні валютно-фінансових і платіжних умов дуже часто виявляється протилежність інтересів сторін.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Вибір валютно-фінансових і платіжних умов контрактів залежить від багатьох чинників, зокрема від:

-характеру економічних і політичних відносин між країнами,

- наявності або відсутності міждержавних угод,

- кон’юнктури ринку і перспектив його розвитку,

- традицій та звичаїв торгівлі даним товаром,

- норм національного законодавства,

- міжнародних правил і конвенцій, які регулюють розрахункові відносини, тощо.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Валютно-фінансові та платіжні умови охоплюють такі основні елементи:

 валюту ціни і спосіб визначення ціни;

 валюту платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони не збігаються;

 умови розрахунків;

 форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватись.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Валюта ціни — це валюта, в якій визначається ціна контракту

Відповідно до правил світової торгівлі сьогодні валюти ціни на окремі види товарів не є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не задовольняє повною мірою ні продавця, ні покупця.

Ціни на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, кольорові метали, вироби зі шкіри котируються в доларах США.

В англійських фунтах стерлінгів котируються ціни на західноєвропейських товарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, кольорові метали, каучук.

Згідно з порядком котирування на біржах, де встановлюються ціни товарів, визначається валюта платежу.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

У міжнародній практиці існує п’ять способів визначення цін товарів.

Тверда фіксація, за якої установлені ціни не підлягають змінам під час виконання умов контракту. Ефективний при відносній стабільності цін на світових ринках на відповідну групу товарів).

2. При підписанні контракту обумовлюється принцип визначення ціни (наприклад, на основі котирувань того чи іншого товарного ринку на день поставки), а сама ціна встановлюється в процесі виконання угоди. Цей спосіб визначення ціни застосовується тоді, коли виявляється тенденція до підвищення ринкових цін на товар.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Похідним від двох попередніх способів є спосіб встановлення рухливої ціни, коли ціна твердо фіксується в момент укладення контракту, проте може бути переглянута, якщо узгоджені сторонами показники знизилися (наприклад, індекс цін, світова ціна тощо) на більшу величину, ніж про це обумовлено в контракті.

Змінна ціна залежно від зміни елементів витрат. Вона розраховується в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін ціноутворюючих елементів, (зокрема витрат виробництва), під час виконання контракту. Вона застосовується у разі продажу продукції, яка має тривалі строки постачання (здебільшого складного комплектного обладнання).

5. Змішана форма: частина ціни твердо фіксується, а частина встановлюється в змінній формі.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Валюта платежу — це валюта, в якій оплачується зобов’язання покупця (імпортера). Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж — у валюті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не збігаються, то в контракті вказується курс перерахунку першої на другу

У контракті встановлюються умови перерахунку:

1) час коригування (наприклад, напередодні або в день платежу) на відповідному валютному ринку (продавця, покупця або третьої країни);

2) обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: як правило, це середній курс дня, іноді курс продавця або покупця на час відкриття або закриття валютного ринку.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Умови платежу визначають порядок і строки оплати вартості товару (послуг), який зазначений у зовнішньоторговельному контракті. Вони установлюються індивідуально. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку.

При обговоренні сторонами умов платежу дуже важливим є погодження таких питань:

 коли належить робити платіж (наприклад, до, у момент чи лише після поставки товару);

 у який спосіб має бути здійснено платіж (форма розрахунків);

 де він повинен бути здійснений.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Найбільшого поширення набули два основні способи торговельних розрахунків:

- на умовах негайного платежу;

- оплати в розстрочку.

Традиційно залежно від домовленостей контрагентів, а також специфіки товарів, що продаються, імпортер здійснює негайний платіж за однією з таких умов:

а) після отримання підтвердження про закінчення відвантаження товару в порту відправлення;

б) при врученні імпортеру комплекту товарних документів з наданням для оплати кількох пільгових днів і годин;

в) при прийманні товару імпортером у порту призначення.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

У світовій торгівлі широко використовується комерційний кредит, який реалізується через надання продавцем покупцю відстрочки платежу за поставлений товар.

Розстрочка платежу передбачає взаємозв’язок торговельної та кредитної угод. Закінчення торговельної операції збігається з початком кредитної угоди. Особливість розстрочки платежу в тому, що угода позики не є головною метою. Вона лише супроводжує угоду з купівлі-продажу товару.

Покупці вдаються до відстрочення платежу частіше, ніж до отримання банківського кредиту для негайної оплати товару.

1.3. Валютно-фінансові та платіжні умови зовнішньоекономічних угод

Ефективність виконання зовнішньоторговельних контрактів залежить від правильного вибору форми розрахунків.

Під формою розрахунків у зовнішній торгівлі розуміють способи оформлення, передання й оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, які використовуються в міжнародній комерційній і банківській практиці.

Основними формами розрахунків, які використовуються в міжнародній торгівлі, є документарний акредитив та документарне інкасо, банківський переказ, платіж на відкритий рахунок та авансові платежі.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

З погляду міжнародної торгівлі, ризик — небезпека втрат з вини іншої сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні партнера.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні групи ризиків:

ризик країни;

банківський;

валютний;

ризик контрагента.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або конкретного ділового партнера.

З позицій міжнародної торгівлі до цього ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які можуть призвести до втрат під час ЗЕ операцій.

Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції, націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання сторонами своїх зобов’язань за контрактом.

Мінімізації політичних ризиків може сприяти використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни, експортного страхування і гарантій.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Разом із політичною ситуацією важливу роль у зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни контрагента:

- наявність у неї валютних резервів,

- ступінь конвертованості валюти,

- інфляція,

- платіжний баланс тощо.

Несприятливі економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п., можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання.

Експортер, у свою чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або заборону експорту.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами

Додаткові проблеми можуть виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах.

Будь-яка форма товарообміну, яка супроводжується рухом грошових коштів, знаходить своє відображення в національному законодавстві, традиціях або загальновизнаній практиці.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;

установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Ризик непереказу грошових коштів як елемент ризику країни, пов’язаний з відмовою або нездатністю з економічних причин країни імпортера здійснити платіж відповідно до домовленості чи з нездатністю країни експортера повернути авансові платежі. Держава може встановлювати обмеження як на переказ коштів, так і на їх конвертацію в інші валюти.

При цьому самі контрагенти здатні виконувати свої зобов’язання за контрактом.

З метою страхування ризику непереказу грошових коштів необхідно вивчити рейтинг країни, врахувати існуючі валютні обмеження і правила валютного регулювання в країні контрагента.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Ризик банку пов’язаний з втратами, які можуть виникати через його недостатню фінансову надійність, неналежну організацію управління банком.

На діяльність банку впливає ціла низка чинників:

-навколишнє політичне та економічне середовище,

-конкуренція,

- акціонери,

-якість персоналу,

- технічне обладнання тощо.

З метою контролю за банківськими ризиками банки встановлюють нормативи та ліміти, які час від часу переглядаються, відстежують інформацію про фінансовий стан банків, постійно підвищують кваліфікацію співробітників.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна віднести:

 постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в спеціалізованих виданнях;

 установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

 відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Валютний ризик є одним з найважливіших чинників міжнародної торгівлі. На валютні ризики наражаються не тільки торговельні контрагенти, а й банки, державні установи, приватні особи, які мають валютні рахунки.

Валютні ризики — загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного і здійсненням платежу за ним.

У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

У міжнародній практиці застосовуються три основні підходи до страхування валютних ризиків:

однобічні дії одного з контрагентів;

взаємна домовленість учасників угоди;

операції страхових компаній або банків.

Підприємства (фірми) можуть знизити свій валютний ризик за умови правильного вибору валюти ціни контракту, а також валюти платежу у разі їх незбігу.

Для експортера вигідно встановлювати ціну контракту в «міцній» валюті, курс якої стабільний або має тенденцію до зростання. Для імпортера вигідна «слабка» валюта, курс якої постійно девальвує.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

У міжнародній торгівлі існують два види ризику контрагентів:

ризик неплатежу;

ризик невиконання контракту.

Ризик неплатежу виникає для експортера, якщо імпортер неспроможний або не бажає здійснити платіж за контрактом.

З іншого боку, якщо імпортер зробив авансовий платіж, то він ризикує, бо у разі невиконання контракту експортер може не повернути аванс.

Як ефективні заходи зі страхування ризику неплатежу контрагентам доцільно вживати таких заходів:

перевіряти інформацію про ділового партнера;

наполягати на виставленні на користь себе платіжної гарантії, авансової гарантії, перевіряючи при цьому надійність і міжнародний авторитет гаранта;

включати до контракту умови про застосування до платника штрафів у разі затримання оплати.

1.4. Ризики у зовнішньоекономічній діяльності, способи їх усунення

Ризик невиконання контракту полягає в невиконанні сторонами умов контракту:

-імпортер може відмінити або в однобічному порядку або змінити замовлення.

-експортер з технічних або фінансових причин може не виконати замовлення або виконати його з порушенням терміну і умов поставки, кількості товару, його якості, асортименту, упакування, умов транспортування тощо.

Для страхування ризику невиконання контракту підприємствам необхідно включати до контракту умови, що передбачають фінансову відповідальність сторін за його невиконання, а також активно застосовувати банківські гарантії виконання зобов’язань.

У міжнародній торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад:

- ризик втрати або ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння),

- ризик затримки або втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий ризик),

- проблеми з митницею (митний ризик) тощо.