55. Проекції, що використовуються для створення карт материків та частин світу.

Циліндричні проекції використовуються для карт світу — модель Землі ніби вміщують у циліндр і уявно проектують на його стінки земну поверхню. При розгортанні циліндра утворюється плоске зображення; меридіани і паралелі у цій проекції — прямі лінії, що проведені під кутом, лінія найменших спотворень — екватор.

Конічні проекції найчастіше використовуються для зображення Євразії, Азії, світу. Для цього один або декілька конусів насаджуються на модель Землі і на них переносять всі точки земної поверхні. Меридіани у такій проекції — прямі лінії, які виходять з однієї точки (полюса), а паралелі — дуги концентричних кіл.

Для зображення на картах окремих материків використовують азимутальні проекції. При цьому на площину проектують поверхню материка. Точкою нульових спотворень є точка дотику площини до земної поверхні. Водночас периферійні частини карти мають в такій проекції максимальне спотворення. Паралелі у прямих азимутальних проекціях (точка дотику — полюси) зображаються концентричними колами, а меридіани — прямими (променями). У такій проекції складені карти Антарктиди, приполярних районів. У поперечно-азимутальній проекції (точка дотику — на екваторі) складена карта півкуль. У ній меридіани і паралелі — криві, за винятком екватора і середніх меридіанів півкуль. Для зображення окремих материків точки дотику вибирають у їх центрі (карти Африки, Австралії, Америки). В сучасних умовах картографічні проекції будуються також за допомогою математичних розрахунків без допоміжних поверхонь. Їх називають умовними.

56. Проекції, що використовуються для створення карт океанів.

Для зображення на картах окремих океанів використовують азимутальні проекції. При цьому на площину проектують поверхню материка. Точкою нульових спотворень є точка дотику площини до земної поверхні. Водночас периферійні частини карти мають в такій проекції максимальне спотворення. Паралелі у прямих азимутальних проекціях (точка дотику — полюси) зображаються концентричними колами, а меридіани — прямими (променями).

57. Проекції, що використовуються для створення карт снд та території України.

Для створення географічних карт території України здебільшого застосовують конічну довільну проекцію, в якій немає спотворень довжин ліній уздовж меридіанів. На картах з такою проекцією порівняно мало спотворюються кути і площі, масштаб можна вважати постійним на невеликих відстанях навколо будь-якої точки. Тому на цих картах можна приблизно вимірювати кути, невеликі відстані і площі.

58. Дуга Струве

Дуга Струве («Російсько-Скандинавська дуга») — мережа з 265 тріангуляційних вимірювальних пунктів, які утворювали 258 тріангуляційних трикутників, а також 60 додаткових пунктів. Служила для визначення параметрів Землі, її форми та розміру.

Опорні точки данної мережі тріангуляції були марковані на місцевості найрізноманітнішим чином: видовбаними в скелях поглибленнями, залізними хрестами, пірамідами з каменів або спеціально встановленими обелісками. Часто їх позначали цеглиною з пісковика, закладеною на дно ями, іноді це був гранітний куб з порожниною, залитою свинцем, покладений до ями з булижниками[1].

Два крайні геодезичні пункти, як найважливіші, позначені монументальними стовпами на знак вдалого завершення робіт. Пам'ятник у Старій Некрасівці складається з 4-гранної чавунної піраміди на кам'яному фундаменті. Його споруджено одразу по завершенню тригонометричних робіт.

У момент створення Дуга пролягала територією двох держав — Російської імперії та унії Швеції та Норвегії. Нині дуга Струве перетинає території 10 держав.