31. Косі азимутальні проекції
В косих меридіани і паралелі відтворюються кривими лініями, крім меридіану полюса полярної системи координат, який буде показаний прямою лінією і буде віссю симетрії проекції. В косих (горизонтальних) проекціях полюс азимутальних координат не співпадає з точкою сходження меридіанів, як в прямих проекціях. В цих проекціях полюс буде в точці z0 з координатами φ0 і λ0. Якщо вираховувати координати точок з врахування розміщення z0 як центру, то в проекції одержимо умовну координатну сітку, по вигляду подібну на географічну сітку прямої проекції, але прямі лінії які сходяться до центру, будуть не меридіанами, а вертикалами. Кола, проведені із точки сходження вертикалів як із центру, будуть не паралелями, а альмукантарантами. Нормальна сітка в даному випадку не співпадає з основною сіткою. Головні напрямки не співпадають з напрямками меридіанів і паралелей (тобто з географічною сіткою). В косих азимутальних проекціях застосовують систему азимутальних координат, де а - азимут і z зенітна віддаль. Якщо ж полюс z0 знаходиться від географічного полюсу на віддалі, більше 0° і менше 90°, то будемо мати косу горизонтальну проекцію.
За властивостями відтворення азимутальні проекції можуть бути рівнокутними, рівновеликими і довільними.
32. Псевдоазимутальні проекції –характеристика, застосування, виглядт ліній меридіанів і паралелей, точки та лінії кутових спотворень.
Псевдоазимутальна проекція – вякій паралелі нормальної сітки – концентричні кола, а меридіани – криві лінії. В 1879 році запропонував Вихель. Зазвичай використовуються в косому та поперечному орієнтуванні. Ряд таких проекцій розробив Гінсбург в 50 роках ХХ ст. Вони призначались для карт світу та океанів. Відома також рівновелика псевдоазимутальна проекція для карт світового океану, яку розробив 70-х роках Муревскис.
33. Поліазимутальні проекції – характеристика, застосування, вигляд ліній меридіана і паралелей, точки та ліній нульових спотворень.
Особливістю є те, що центри кіл паралелей розташовані на різних відстанях від географічного полюсу на середньому меридіані, є ексцентричними колами. Меридіани – прямі лінії, що сходяться в центрі полюсу. Проекції вивчені недостатньо.
Розроблені в кінці ХХ ст.
34. Конічні проекції –види, основні формули розрахунку, способи отримання.
Коническими называются такие проекции, в которых параллели изображаются концентрическими окружностями, а меридианы -радиальными прямыми. В уравнениях этих проекций используют плоские полярные координаты: ρ =f(φ), δ = αλ, где ρ - радиус параллели на карте; δ - долгота на карте; α - коэффициент пропорциональности (как правило, α < 1).
Конічні проекції Були відомі ще в Древній Греції. Вони є найбільш загальними і середніми між азимутальними і циліндричними, які можна розглядати як крайні випадки конічних проекцій.
Рівняння конічних проекцій в загальному вигляді:
Х=q-ρcosδ
Y=ρ sinδ
Де q- const, відстань між полюсом полярних координат С і початком прямокутних координат О. ρ– радіус паралелі, що є функцією широти (чим більше φ), тим радіус ρ менше. δ- кут між меридіанами, δ=αλ, де α – параметр, коефіцієнт пропорційності. Коефіцієнт пропорційності α визначає ступінь стиснення кола в сектор і є важливим параметром конічних проекцій. Цей коефіцієнт знаходиться в межах від 0 до 1. Коли значення α наближається до 1, то конічна проекція стає схожою на азимутальну і коли α=1, то стає азимутальною. Чим більше α=0, то лінії меридіанів і паралелей вирівнюються і вона походить на циліндричну. При α=0 стає циліндричною.
