Міністерство внутрішніх справ України

ХАРКІВСЬКИЙ Національний університет внутрішніх справ

СУМСЬКА ФІЛІЯ

Кафедра гуманітарних дисциплін

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання практичних завдань та самостійної роботи

з дисципліни «Культура професійного мовлення»

^{(повне найменування дисципліни)}

галузь знань _____________0304Право_______

^{(вказується тільки для бакалавра) (шифр і найменування)}

за напрямом підготовки 6.030401 Право

^{(шифр і найменування)}

освітньо-кваліфікаційний рівень ______бакалавр___________

^{(найменування)}

ф орма навчання денна

^{(денна, заочна)}

м. Суми, 2013 р.

Модуль №1 Семінарське заняття 1 Тема: Український правопис – повернення до національних засад

І. Питання для теоретичного опрацювання:

1. Історія українського правопису.

2. Наукові дискусії щодо українського правопису після 1993 року.

3. Основні пропоновані зміни в українському правописі (питомі слова, давно засвоєні запозичення, слова іншомовного походження).

ІІ. Завдання для практичного виконання :

1. Ознайомитися з публікацією (на вибір) з питань теми і прореферувати її.

2. Навести приклади, як правописи радянського часу реалізували ідею «максимального наближення» української та російської мов.

3. Висловити аргументовану власну думку щодо пропонованих змін в українському правописі.

Література

1. Бортняк А. Репресований кличний відмінок // Урок української. – 2004. – №4. – С.27.

2. Захарків О. Чи потребує реформ чинний Український правопис // Мовні конфлікти і гармонізація суспільства: Матеріали наукової конференції. – К.: Київський університет, 2002. – С.194-206.

3. Кочерга О. Правопис чужомовного походження // Урок української. – 2003. – №5-6. – С. 13-19.

4. Кулик В. Правописне божевілля // Урок української . – 2003. – № 10-12.

5. Німчук В. Проблеми українського правопису ХХ – початку ХХІ ст. – К., 2002. – 113с.

6. Огієнко І. Історії української літературної мови. – К.: Либідь, 1995. – 296 с.

7. Пономарів О. Чи потрібен українцям український правопис? // Урок української. – 2004. – №3. – С. 10-11.

8. Пономарів О. Український правопис – повернення до національних засад. – К.: Просвіта, 2003. – 22с.

9. Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем. – К.: Просвіта, 2001. – С.144-158.

10. Український правопис: 4 вид., випр. і доп. – К.: Наук. думка, 1990. – 236 с.

11. Черніга Р. Проблема апровадження змін до українського правопису як прояв мовного конфлікту// Мовні конфлікти і гармонізація суспільства: Матеріали наукової конференції. – К.: Київський університет, 2002. – С.206-211.

Семінарське заняття 2 Тема: орфоепічні норми

I. Питання для теоретичного опрацювання:

1. Орфоепія і культура усного мовлення.

2. Норми вимови голосних і приголосних фонем української мови. Фонетико-орфоепічний суржик у системі голосних і приголосних фонем.

3. Вимова звукосполучень. Вплив асиміляції і спрощення приголосних на вимову звукосполучень.

4. Форморозрізнювальна і словорозрізнювальна функції українського наголосу.

5. Закономірності наголошування різних частин мови:

а) наголошування віддієслівних іменників на - анн(я);

б) наголошування дієслів;

в) наголошування прикметників і прислівників;

г) наголошування складних і складноскорочених слів.

6. Варіативне наголошування в українській мові.

7. Акцентуаційний суржик.

II. Завдання для практичного виконання:

1. Навести 10 прикладів, коли нечітка або неправильна вимова призводять до зміни семантики слова. Наприклад: грати і ґрати ; гриб і грип.

2. Записати слова фонетичною транскрипцією, пояснити вимову звукосполучень. Доповнити власними прикладами (10) на вимову інших буквосполучень (див., н-д, Орфоепічний словник / За ред. М.І.Погрібного).

Красуєшся, не поріжся, подушці, діжці, нитці, подушечці, невістці, підшити, кістлявий, солдатський, болітце, волошці, винісши, безжурний, розчавити.

3. Підготувати тези статті Н.П. Плющ „Мова – солов’їна. То чому ж цвірінькаємо?” (Про вимовні норми в умовах українсько-російської двомовності) (див. л-ру).

4. Зі словника-довідника С. І. Головащука “Складні випадки наголошення” (К.: Либідь, 1995) виписати:

10 слів, у яких найчастіше припускаються акцентологічні помилки (н-д: укрáїнський (непр.) – украї΄нський (пр.);

10 слів із подвійним наголосом (н-д: комбáйнер – комбайнéр);

10 слів, наголошення яких відрізняється від прямих лексичних відповідників у російській мові (н-д: корóмисло (укр.) – коромы΄сло (рос.);

10 слів із рухомим наголосом (н-д: трáктор – тракторú).

5. Продемонструвати на прикладах форморозрізнювальну (10 пар слів) і словорозрізнювальну (10 пар слів) функції наголосу.

Наприклад: нóги – ногú; мýка – мукá.