2.3. Стратегічні і тактичні рішення

Місія і розробка стратегії вимагають, щоб організація знай­шла можливості в зовнішньому середовищі, для яких вона була створена, тобто визначила свою унікальну компетентність і унікальний шлях використання ресурсів для задоволення по­треб ринку (рис 2.4).

Стратегічні рішення мають тенденцію до довготривалості і можуть вимагати більше одного року для впровадження. Так­тичні рішення можна модифікувати і змінювати значно часті­ше. Обидва типи рішень підтримують операційну місію і стра­тегії організації.

Стратегічні рішення ОМ:

1. Стратегія товару. Визначає процес виготовлення (транс­формації). Рішення по якості, виробничих затратах, запасах, потужності, трудових ресурсах та інше залежать від конструкції товару.

2. Стратегія процесу — це можливості процесу, які доступні для виробництва товару. Дані рішення впливають на технології, обладнання, якість, обслуговування, трудові ресурси, гнучкість виробництва.

3. Стратегія вибору місця розташування. Рішення про місце розташування виробничих і сервісних організацій значно відрізняються.

4. Стратегія розміщення. Безпосередньо залежить від процесів і технологій та рельєфу місцевості чи наявних будівель, споруд.

5. Стратегія людських ресурсів. Рішення про якість та кількість трудових ресурсів, систему мотивації.

6. Постачання.  Рішення про постачальників, величину за­купівлі, страхові запаси та інше.

Тактичні рішення ОМ:

1. Тактика управління запасами. Рішення по запасах можуть бути оптимальними тоді, коли розглядаються для задоволення потреб попиту в світлі часу затримки, оперативно-виробничо­го планування і планування використання трудових ресурсів.

2. Тактика оперативно-виробничого планування. Ефективне планування виробництва визначає потребу в трудових ресур­сах та виробничих потужностях.

3. Тактика якості. Рішення щодо визначення необхідного рівня якості.

Тактика надійності та ремонту. Рішення щодо надійності, ремонтопридатності, обслуговування та інше.

Успішна стратегія ОМ залежить від врахування:

1) вимог зовнішнього середовища (тобто в яких економіч­них, культурних і технологічних умовах організація намагаєть­ся виконати свою стратегію);

2)  конкурентних вимог (врахування сильних та слабких сторін конкурентів та прогнозування їх можливих дій);

3)  стратегії організації (можливих її напрямків розвитку);

4) життєвого циклу товару (тобто врахування стадії розвит­ку товару).

Тема 3. Інструменти прийняття рішень

3.1. Процес прийняття рішень

Робота операційних менеджерів значною мірою складаєть­ся з розробки та прийняття управлінських рішень. В чому ж полягає різниця між «добрими» і «поганими» рішеннями, від яких залежить успіх організації? «Добре» рішення використо­вує аналітичну роботу в процесі його прийняття, грунтується на логіці, розглядає всі можливі дані, альтернативні варіанти і передбачає такі шість кроків:

1.  Визначення проблеми і факторів, які впливають на неї. Це означає необхідність встановлення проблеми чітко та обду­мано.

2.   Становлення критерію рішення та цілей. Менеджери повинні розробити специфічні змінні цілі. Більшість органі­зацій мають більше як одну ціль максимізації прибутку.

3. Формулювання моделей і зв’язків між цілями та змінни­ми. Розробляється формалізоване уявлення ситуації — модель. Більшість моделей мають одну і більше змінних. Змінна — це кількість, що вимірюється, яка може змінюватися.

4. Визначення та оцінка альтернатив. Цей крок означає ге­нерацію найбільшої кількості шляхів вирішення проблеми.

5.   Вибір найкращої альтернативи. Це рішення, яке най­кращим чином задовольняє і найбільше відповідає встановле­ним цілям.

6.  Впровадження рішення. Виконання дій у відповідності з обраною альтернативою.

Треба зазначити, що досить часто ці кроки повторюються, утворюючи цикли, щоб досягти кінцевої мети прийняття «доб­рого» рішення.