Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:
1. фінансова;
2. адміністративна;
3. кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим Кодексом та іншими законами.
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
4. Податкова політика держави
Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави.
Функції та роль податків у розширенному відтворенні
Сутнiсть податкiв, як економiчної категорiї, проявляється через тi функцiї, якi вони виконують. Функції податку – це виявлення суті податку в дії, спосіб вираження його властивостей. Функція показує яким чином реалізується суспільне призначення податків як інструменту розподілу та перерозподілу національного доходу.
Видiляють головнi функції податкiв:
-фіскальна, регулююча (в ній виділяють стимулюючий та стримуючий напрям), контрольна та розподiльча.
В сучасних умовах в Україні особливого значення набуває соцiальна функцiя податкiв. ЇЇ виконання суттєво впливає на добробут громадян та справедливий розподiл коштiв державного бюджету мiж yciма верствами населення.
Фіскальна функція. ЇЇ сутність полягає в забезпеченні надходження коштiв до державного бюджету. За її допомогою вiдбувається формування фiнансових pecypciв держави, призначених для забезпечення потреб суспільства (тобто для покриття витрат, пов'язаних iз виконанням державою cвоїх функцiй - економiчних, соцiальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних тощо.
Ця функцiя подiляється на двi підфункції(деякi економiсти та вченi видiляють їx окремо) - контрольну та розподiльчу.
Контрольна функцiя. Вона полягає в облiку кiлькостi податкiв i розмiру кожного з них, дає можливість
-відобразити податкові надходження та співставити з потребами держави;
-визначити ефективність кожного податкового каналу;
-виявити необхідність внесення змін в податкову та бюджетну політику. Виконання цiєї: функцiї передбачає також і застосування рiзних санкцiй до порушникiв, внесення постiйних змiн у систему оподаткування з метою пiдвищення її ефективностi. Основна мета цiєї функцiї - досягнення своєчасної i повної за обсягом сплати податкiв.
Виконання розподiльчої функції (інколи її ототожнюють із соціальною функцією) пов'язане зi стягненням податкiв i забезпеченням наповнення бюджету, який потiм буде розподiлений. Ця функція відображає роль держави щодо розподілу сукупного суспільного продукту.
Распределительная, или, вернее, перераспределительная. Посредством налогов в государственном бюджете концентрируются средства, направляемые затем на решение народнохозяйственных проблем, как производственных, так и социальных, финансирование крупных межотраслевых, комплексных целевых программ научно-технических, экономических и др. С помощью налогов государство перераспределяет часть прибыли предприятий и предпринимателей, доходов граждан, направляя ее на развитие производственной и социальной инфраструктуры, на инвестиции и капиталоемкие и фондоемкие отрасли с длительными сроками окупаемости затрат: железные дороги и автострады, добывающие отрасли, электростанции и др.
Регулююча функцiя. Її сутнiсть полягає в перерозподiлi вартості валового нацiонального продукту мiж державою та платниками податкiв. Податки при цьому утворюють особливi механiзми, якi забезпечують баланс особистих i загальнодержавних інтересів.
Мета цiєї функцiї - забезпечення неперервностi iнвестицiйних процесiв, зростання фiнансових результатiв бiзнесу.
Об’єктами регулювання економіки за допомогою податкової політики є:
- господарський цикл;
- секторна, галузева та регіональна структура економіки;
- капіталовкладення;
- ціни;
- науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки;
- зовнішньоекономічні зв’язки та інш..
Регулююча функцiя проявляється через:
1. Встановлення та вдосконалення системи оподаткування. Адже система оподаткування повинна постiйно пристосовуватись до особливостей розвитку економiки держави, ситуацiй, якi склались, запланованих реформ тощо. Тому важливе не тiльки формування, а й удосконалення системи оподаткування, замiна iснуючих податкiв, методики ix розрахунку, сплати тощо.
2. Встановлення ефективної системи податкових пільг За допомогою податкових пiльг держава регулює кон'юнктуру загальнодержавного ринку товapiв i послуг.
3. Визначення податкових ставок, їх диференціацію. Держава встановлює ставки оподаткування i диференцiює їx вiдповiдно до чинної системи та особливостей розвитку економiки. Диференцiацiя проводиться залежно вiд виду пiдприємства та форми його власностi, напряму дiяльностi, обсягiв виробництва або надання послуг, важливостi його для споживачiв або держави, а також вiд часу дiяльностi суб'єкта оподаткування тощо.
Слiд зазначити, що виконання цiєї функцii податкiв з подальшим розвитком ринкових вiдносин повинно бути гнучкiшим (за умови, що за гальна система оподаткування залишається незмiнною). Так, вiд виконання регулюючої функцiї залежить розвиток пiдприємства, зацiкавленiсть у розширеннi обсягiв дiяльностi. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишапься в розпорядженнi пiдприємства. Якщо податок на прибуток занадто великий, це зменшує зацiкавленiсть пiдприємства в його отриманнi, i воно намагається приховати прибуток i будь-якими засобами збiльшити фонд оплати nрацi чи iншi витрати або зменшити масштаби дiяльностi. При зменшеннi податку на прибуток ця функцiя може впливати на ту частину, яка пiдлягає капiталiзацiї. Якщо з боку держави проводиться полiтика, спрямована на стимулювання капiталовкладень (наприклад, надаються пiльги при iнвестуванні у нові виробництва, придбаннi обладнання та прискореннi його амортизацii), то бiльша частина прибутку використовупься на цi цiлi.
У межах виконання цiєї функцiї видiляють два її напрями: стимулюючий та стримуючий.
Cутність стимулюючого напряму полягає в наданнi податкових пiльг або звiльненнi вiд сплати податкiв взагалi.
Стримуючий напрям застосовуеться, коли держава бажає захистити власного виробника. Для цього встановлюються додатковi податки чи пiдвищуються митнi тарифи або вже дiючi податки (наприклад, акцизний збiр на горiлчанi та тютюновi вироби тощо). У результатi зростає цiна виробу, i він стає неконкурентоспроможним.
Стимулирующая – с помощью налогов, льгот и санкций государство стимулирует технический прогресс, увеличение числа рабочих мест, капитальные вложения в расширение производства и др. Стимулирование технического прогресса с помощью налогов проявляется, прежде всего, в том, что сумма прибыли, направленная на техническое перевооружение, реконструкцию, расширение производства товаров народного потребления, оборудование для производства продуктов питания и ряда других освобождается от налогообложения.
Роль податків в розширеному відтворені
Податки – це частина національного доходу держави, що набуває самостійного руху. Вона характеризує роль держави, ступінь її втручання в процес розподілу новоствореної вартості. Роль податків можна виразити за допомогою системи кількісних абсолютних і відносних показників.
Абсолютні кількісні показники характеризують загальні результати податкової діяльності держави: І) обсяг податкових надходжень до зведеного бюджету; 2) обсяг податкових надходжень до державного бюджету; 3) обсяг надходжень податку на прибуток юридичних та фізичних осіб, податку на додану вартість тощо.
Важливими відносними показниками загальних результатів податкової діяльності держави є показники, що характеризують питому вагу податків у валовому внутрішньому продукті, питому вагу податкових надходжень у загальному обсязі доходів бюджету, питому вагу тих чи інших податків у загальному обсязі податкових надходжень.
Існує чітка пропорційна залежність між нормою оподаткування та обсягом податкових надходжень: чим вища норма оподаткування, тим вищі обсяги податкових надходжень.
Державі потрібно забезпечити такий обсяг податкових надходжень, який є оптимально баженим згідно з вимогами проголошеної економічної доктрини.
Фінансова наука не лише досліджує питання про вплив податків на економіку, а й постійно веде пошук оптимальної межі навантаження на конкретного товаровиробника. Одним із аспектів такого дослідження є проблема визначення податкового тягаря (навантаження).
Поняття податкового тягаря (навантаження)визначається як:
- на макрорівні – частка податків у ВВП (ВНП);
- на мікрорівні - Сума податків, що сплачуються субєктом
прибуток
Статистика країн з потужною економікою свідчить, що протягом довгострокового історичного періоду темпи зростання податкових надходжень випереджають темпи зростання ВВП, що свідчить про зростаючий вплив держави на процес розширеного відтворення. Однак, такі тенденції для сучасної України не характерні ().
Податковий тягар(навантаження) дає можливість статистично визначити межі прогресивності або регресивності національної податкової системи, а також служить необхідною умовою для удосконалення податкової діяльності, що здійснюється в межах панівної моделі регулювання економіки, здатної виконати однаковою мірою фіскальну й стимулюючу функції.
Під час вивчення названого показника упродовж певного історичного періоду з урахуванням загальних потреб і пріоритетів соціально-економічного розвитку країни з'являється можливість дати оцінку податковій діяльності та наявній у країні податковій політиці.
Сучасна податкова система базується на 3-х податках: податку на прибуток, ПДФО та ПДВ.
Зростання ролі податку на доходи фізичних осіб є позитивною тенденцією. Однак необхідно об'єктивно оцінювати чинники такого зростання: чи відбувається це за рахунок розширення об'єкта оподаткування, чи за рахунок зростання податкової бази. Якщо ж доходи населення не зростатимуть випереджаючими темпами, то в цілому тенденцію до зростання рівня прибуткового оподаткування громадян не можна розглядати як позитивну.
У процесі податкової діяльності необхідно визначати оптимальну пропорцію між податком і тією частиною вартості продукту, яка залишається у розпорядженні платника податку, адже ця пропорція є основою стимулюючої функції податків. Цей факт підтверджується кривою Лаффера: при встановленні податкових ставок слід брати до уваги певний , критичний рівень і не порушувати так званої "забороненої зони". Тільки в цьому разі податки позитивно впливатимуть на діяльність господарюючих суб’єктів, сприятимуть економічному зростанню.