ЛЕКЦІЯ 1 Податкова система (6 часов)
Мета: розглянути сутність поняття оподатквання, ознайомиться з загальними засадами формування системи оподаткування, вивчити її функції та принципи побудови в Україні.
Зміст
Сутність й основні риси податків.
Основні засади податкового законодавства України.
Податкова система та принципи її побудови.
Податкова політика держави.
1. Сутність й основні риси податків.
У ринковій економіці податки виконують настільки важливу роль, що можна із упевненістю сказати: без добре налагодженої податкової системи, що чітко діє, відповідає умовам розвитку суспільного виробництва, ефективна ринкова економіка неможлива.
Принципи побудови системи оподатковування в Україні, податки й збори (обов'язкові платежі) до бюджетів і до державних цільових фондів, а також права, обов'язки й відповідальність платників. В Україні визначає «Податковим кодексом».
Податки – обов'язкові платежі, які сплачуються на користь держави юридичними й фізичними особами.
Прямі податки – встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподатковування.
Непрямі податки - встановлюються в цінах на товари, послуги і їх розміри для окремого платника, прямо не залежать від його доходу.
Елементи податку
Податковi правовiдносини можливi тiльки при наявностi податкових законiв. Податковий закон визначає обов'язки ycix суб'єктiв процесу оподаткування - як державних податкових органів, так і платників податкiв. Головним при цьому є визначення обов'язкiв сплати податків у строки, порядку, в розмірах, що визначаються цим законом.
Податковий закон повинен бути чiтко сформульований, простий i зрозумiлий суб'єктам системи оподаткування - як державним податковим органам, так i платникам податку. У ньому повинен бути чiтко визначений порядок нарахування та сплати податку.
Вимоги, що лежать в основі побудови податків знаходять своє конкретне виявлення в елементах податку, до яких належать суб'єкти та об'єкти оподаткування, ставки, одиниці, строки та пільги щодо певного податку.
Суб'єктом оподаткування є юридична або фiзична особа. Вона виступає платником податку і як громадянин держави, і як підприємець (тобто як громадянин, який здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть). Це ж стосується i громадян iноземних держав, якi здiйснюють пiдприемницьку дiяльнiсть на територiї України. Але в будь-якому разi вони мають yci права i вiдповiднi обов'язки щодо сплати податків так само, як i юридичнi особи.
Мiж платниками податку - юридичними особами та громадянами існує рiзниця. Рiзниця визначається за двома ознаками:
1) за механiзмом оподаткування, що визначається в кожному законi про конкретний податок;
2) за механiзмом стягнення податку, який не сплачуться в строк згiдно з чинним законодавством.
Для повного та комплексного контролю за громадянами - платниками податкiв в Українi створений Державний peєстр фiзичних осiб, згiдно з яким кожному громадянину наданий iндивiдуальний iдентифiкацiйний код, який занесений у комп'ютерну мережу.
Податковий закон визначає головнi елементи, якi утворюють систему елементів податкових правовідносин.
Суб'єкт оподаткування, або платник податку. Це будь-яка юридична або фiзична особа, поведiнка якоiї регулюється нормами податкового права i яка виступає учасником податкових вiдносин та нociєм суб'єктивних прав та обов'язкiв.
Носiй податку. Це особа (юридична або фiзична), яка безпосередньо розраховує та сплачує податки i бере на себе весь податковий тягар. Залежно вiд участi в загальнiй системi утворення та сплати податку вci нociї податку подiляються на три типи:
- особи, якi безпосередньо утворюють базу оподаткування. Головним чином це виробники та споживачi, причому споживачами можуть виступати як пiдприємства, так i населення;
- посередники - це тi особи, якi здiйснюють посередницькi дiї мiж виробниками та споживачами, причому споживачами можуть виступати як підприемства, так і населення;
- кiнцевi споживачi, тобто ті особи, якi сплачують податок уже пiсля кiнцевого споживання. Вони виступають у кiнцi процесу перекладання податку.
Об'єкт податку являє собою те, що пiдлягає оподаткуванню, дохiд (прибуток), майно, земля тощо (назва податку, як правило, визначається об’єктом оподаткування).
Джерело податку. Цей елемент тісно пов'язаний з об'єктом оподаткування i являє собою нацiональний дохiд, тому що оподатковується його частина i з нього сплачуєтъся податок.
При визначеннi розмiру податкiв велике значення має податкова база, або база оподаткування. Податкова база служить для того, щоб кількісно виразити предмет оподаткування (вартісна, фізична, або інша характеристика об'єкта оподаткування). Вiд того, на скiльки вона правильно визначена, залежить чiткiсть розрахунку податку та його розмiр. Поняття "об'єкт оподаткування" та "податкова база" вiдрiзняються за змiстом. Так, "об'єкт оподаткування" – це юридичне поняття, що виражає зобов'язання та наявнiсть платника податку, який його сплачує, то „податкова база” - це економiчне поняття, що визначає розмiр предмета оподаткування, на який встановлюється ставка. Вiд податкової бази залежить не тiльки сума податку, яку повинен сплатити платник, а й розмiр бюджетiв ycix piвнів.
Податкова база є частиною предмета оподаткування, до якої застосовується податкова ставка.
Одиниця оподаткування. Це частина об’єкта оподаткування, стосовно якої вiдбувається встановлення нормативів та ставок обкладання. Вона залежить вiд об'єкта оподаткування i має розрахунковий характер. Здебiльшого вона виражаеться в грошових одиницях, У деяких випадках - в натуралъних. Одиницями обкладання можуть бути при:
. податку на землю - гектари, акри, сотки, квадратні метри;
. акцизному зборi на бензин - галони, лiтри, декалiтри;
. податку на прибуток, доходи - нацiональна грошова одиниця;
. оподаткуваннi транспортних засобiв - потужнiсть двигуна, вантажомiсткiсть транспортного засобу тощо.
Значне мiсце в загальнiй податковiй системi як з юридичного, економiчного погляду так i з господарського боку посiдає ставка оподаткування. Вона є розмiром податку на одиницю оподаткування.
Ставки можна класифікувати за наступними ознаками:
- за ступенем врахування виду діяльності: базовi, пiдвищенi, зниженi;
- залежно вiд cиcтeми побудови: твердi та вiдсотковi.
- залежно від техніки розрахунку: середньорозрахунковi, середньозваженi та усередненi.
Базова ставка - це основна ставка, яка застосовуеться для Bcix або бiльшостi платникiв податкiв незалежно вiд особливостей суб'єкта оподаткування та виду його дiяльностi. Так, податок на прибуток має ставку 25%, ПДВ - 20 %, ставки обкладання митом головного виробу в групi тощо.
Пiдвищена ставка встановлюеться, виходячи з особливостей видiв дiяльностi або об'єкта оподаткування.
Зниженi ставки враховують особливостi стану платника податку. Їх головна мета - зниження податкового тягаря. У деяких випадках цю ставку можна визначити як податкову пiльгу, але вiдмiнність полягає у строках її дiї.
Твердi - цi ставки встановлюються у грошовому виглядi на одиницю оподаткування. Як правило, вони є фiксованими, тобто встановлюються в твердих розмiрах.
Вiдсотковi визначаються у відсотках щодо об'єкта оподаткування Вiдсотковi ставки за характером дiї подiляються на:
а) прогресивнi - цi ставки зростають залежно вiд збiльшення бази оподаткування. У свiтовiй практицi оподаткування застосовуються два типи прогресивних ставок:
- проста прогресивна ставка. Вона пiдвищується залежно вiд збiльшення об'єкта оподаткування в рiвних пропорцiях;
- складна прогресивна ставка. Вона складаеться за сходинковим (ступiнчастим) методом, тобто ставка зростає не в рiвних частках. Ця методика стосується тiльки доходу, отриманого в розмiрах, бiльших за визначену суму, або таких, що перевищують визначений рiвень. Taкi ставки застосовувались до 1.01.2004 року при оподаткуваннi прибуткового податку з громадян. Ставка встановалась не на весь дохiд, а тiльки на ту частину, яка перевищувала неоподатковуваний мінімум, а потiм залежно вiд частини приросту доходу, причому для кожної частини встановлювалась своя ставка;
б) пропорцiйнi. Цi ставки залишаються незалежно вiд змiни об'єкта оподаткування (наприклад, ПДВ). Важливе значення має їx розмiр. Якщо ставка занадто висока, то у платника податку знижується стимул до збiльшення доходу, обсягiв дiяльностi.
При невеликих ставках оподаткування держава отримує вiдносно невеликi податки, що також має негативнi наслiдки вже для бюджету.
Тому необхiдно визначити оптимальний розмiр ставок;
в) регресивнi. Особливiстю цих ставок є те, що зi зростанням бази оподаткування ставка податку знижуеться. Taкi ставки застосовуються, щоб зацiкавити пiдприємця в розвитку певного виду дiяльностi, територiї, тобто вона носить стимулюючий характер. Наприклад, у деяких мiсцевостях можна встановлювати.
регресивні ставки оподаткування на землі, які мають меншу родючiсть i потребують додаткових фiнансових вкладень при використаннi, - болота, заливнi землi, заплави рiчок тощо. Прицьому чим бiльший розмiр використовуваної землi, тим менша ставка;
г) змiшанi ставки. Ця ставка припускае використання змiшаних вapiaнтів. Загалом встановлення ставок оподаткування - це дуже складний процес, який потребує вирiшення багатьох проблем. До основних з них належать:
-обrрунтування спiввiдношення середнiх розмiрiв ставок;
- доцiльнiсть встановлення прогресивностi i визначення проблеми зростання ставок оподаткування та бази оподаткування;
- визначення межi, з якої може з'являтись прогресiя ставки;
- визначення бази при встановленнi нижньої межi ставки податку;
- ступiнь поширення ставки на суб'єкти оподаткування.
Невизначенiсть бiльшостi з цих проблем призводить до того, що загальнодержавнi органи змушенi постiйно змiнювати бiльшiсть ставок оподаткування.
Наступним елементом податкової системи податковий перiод. Це строк, протягом якого формується податкова база i остаточно визначається загалъний розмiр ставки оподаткування. Здебiльшого податковий перiод збiгаеться зi звiтним. Наприклад, податковий перiод при сплатi акцизного збору визначається вiдповiдно до реалiзацiї пiдакцизних товарів i виробiв або всієї їx партiї. Податковий перiод повинен бути чiтко визначений, щоб запобiгти порушенням прав платників податку.
Строк сплати податку. Це конкретна календарна дата або перiод, протягом якого платник податку повинен розрахуватись з державою. Цей елемент податкового права визначаеться чинним податковим законодавством i при його встановленнi повинні враховуватись наступні чинники:
. мicце податку в доходi державного та мiсцевого бюджетiв;
. характеристика безпосередньо податку та платника;
. перiодичнiсть отримання доходу об'єктом оподаткування;
. розмiр об'єкта оподаткування;
. соцiальна та екологiчна спрямованiсть податку тощо.
При встановленнi строку сплати податку визначають:
. термін сплати податку;
. строк подання звiтностi, розрахункiв по податках, декларацiй та iншої документацiї. Для бiльшостi податкiв строки оплати та надання звiтностi збiгаються у часi;
- строки давнини сплати податку;
- строк зберiгання бухгалтерської та податкової звiтностi;
- строк надання кредиту щодо окремих податків;
- строк притягнення платника податку до відповідальності.
Строки сплати податку в Україні визначаються як мiсячнi, квартальнi та рiчнi.
Перiод оподаткування. Це час, протягом якого визначаються податковi зобов'язання платникiв податкiв перед бюджетами вcix piвнів. Тобто пiд податковим перiодом розумiють календарний piк або iнший перiод, який стосується окремих податкiв i по закiнченнi якого визначається база оподаткування, розраховується розмiр податку, який пiдлягає сплатi. Biн може складатись з кiлькох звiтних перiодiв, коли податок сплачується авансовим методом (наприклад, податок з доходів фізичних осіб, коли остаточний розмiр цього податку визначається в кiнцi календарного року згiдно з заповненою податковою декларацiєю).
Основною вимогою при цьому повинно бути те, що упродовж усього податкового перiоду об'єкт не може оподатковуватись кiлька разiв. Податковий перiод також використовується i для проведення аналiзу та розрахунку результатiв дiяльностi пiдприємства.
Податкова пiльга. Вона являє собою надання переваги, часткове або повне звiльнення вiд сплати податку за встановленими чинним законодавством правилами. Пiльга є одним з головних елементiв податкової полiтики та сферою дiяльностi податкового менеджменту.
Податковий оклад - це розмiр податку, який стягується з одного об'єкта або одного виду дiяльностi (наприклад, акцизний збiр з однієї партiї виробiв).
Податкова санкцiя. Вона являє собою збiльшення податкових платежiв при встановленнi порушення чинного законодавства з боку платника податку.
Податкова квота. Це частка податку в загальному розмiрi доходу платника податку.