Видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення включають:

• виплату пенсій і допомоги;

• пільги ветеранам війни і праці;

• допомогу сім’ям з дітьми;

• інші види соціальної допомоги;

• пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;

• фінансування —

дитячих закладів-інтернатів;

притулків для неповнолітніх;

програм соціального захисту неповнолітніх;

будинків-інтернатів для пристарілих та інвалідів;

інших закладів і заходів у галузі соціальної політики;

молодіжних програм;

• кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.

Одним з видів державної соціальної допомоги є надання громадянам щомісячної адресної безготівкової грошової субсидії для відшкодування витрат на плату за користування житлом або його утримання та комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлова субсидія є безповоротною та її отримання не пов’язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Соціальне забезпечення — це надання фінансового забезпечення тим громадянам, які внаслідок певних об’єктив­них причин не можуть мати достатніх власних доходів або не перебувають на чийомусь утриманні.

До системи соціального забезпечення належать:

1) будинки-інтернати для пристарілих та інвалідів;

2) притулки для неповнолітніх;

3) дитячі заклади-інтернати (для дітей з різними відхиленнями у здоров’ї).

Фінансування вказаних закладів здійснюється у кошторисному порядку. В основі складання кошторису лежать показники кількості ліжок і ліжко-днів.

Прийнятими в Україні нормативними та законодавчими актами передбачено, що елементами системи соціального захисту на сучасному етапі є наступні:

1. Встановлення допустимих параметрів життя (розмір прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2. Захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3. Вирішення проблем безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовки кадрів;

4. Пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5. Утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6. Соціальні трансферти (допомога з безробіття) одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

7. Соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян та ін.);

8. Надання необхідної медичної допомоги тощо.

Для поліпшення матеріального становища та умов життя населення в Україні вживаються такі заходи: проводиться активна політика зайнятості; реформується система пенсійного забезпечення та соціального страхування, соціальної допомоги, адресної допомоги малозабезпеченим громадянам, соціального захисту чорнобильців.

Роль найважливішого елемента системи соціального захисту, за твердженням С. Мочерного, завжди відводиться соціальному страхуванню. Соціальне страхування у системі соціального захисту переважає і за обсягом фінансових коштів, і за масовістю охоплення, і за розмаїтістю та якістю послуг. В економічно розвинутих країнах на частку соціального страхування припадає, як правило, 60-70% від усіх затрат, спрямованих на цілі соціального захисту, які, в свою чергу, становлять приблизно 25-30% від ВВП.

В Україні соціальне страхування є окремою самостійною економічною категорією, окремою ланкою фінансової системи. Соціальне страхування базується на принципі колективної солідарності та створенні суспільних страхових фондів за рахунок збору обов'язкових страхових внесків з доходів працюючого населення і підприємств.