ЛЕКЦІЯ 10

Тема: ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План

1. Економічна сутність соціального захисту населення України.

2. Джерела і методи фінансового забезпечення соціального захисту населення.

3. Розмежування видатків на соціальний захист між різними ланками бюджетної системи.

1. Економічна сутність соціального захисту населення України

Розглядаючи проблеми держави і соціального захисту населення у державі, необхідно насамперед визначитися з поняттям соціального захисту.

Найбільш розповсюдженими є такі визначення соціального захисту:

Соціальний захист – це:

• основна форма соціальної політики;

• система державного гарантування прав громадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрат годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, також старості та в інших випадках, передбачених законодавством України;

• комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

Разом з тим, в економічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення соціального захисту та соціального забезпечення, що свідчить про невизначеність суспільства в цілому з цього питання. Науковці по-різному дають визначення змісту „соціального захисту” та „соціального забезпечення”.

Найбільш стислим і містким визначенням, яке розкриває суть соціального захисту є наступне визначення.

Соціальний захист – це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

В наукових роботах учених відбувається полеміка щодо розмежування понять “соціальний захист” та “соціальне забезпечення”. Чимало авторів стверджують, що поняття “соціальне забезпечення” має ширший зміст, ніж поняття “соціальний захист”, інші, навпаки, вважають соціальне забезпечення складовою частиною соціального захисту населення.

Міжнародна Організація Праці (МОП) для постійного використання прийняла саме термін “соціальне забезпечення”, оцінюючи його як “простий і доступний для розуміння всіма людьми”.

Конституція України, прийнята парламентом у червні 1996р., закріпила право громадян на соціальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Разом з тим соціальне забезпечення – це поняття вужчого змісту, ніж соціальний захист, це складова системи соціального захисту населення.

Визначення соціальної захищеності набуває найбільш вдалого формулювання, а саме:

Соціальний захист – це конституційно і законодавчо забезпечений комплекс прав і свобод людини. Соціальне забезпечення визначається як система державних та суспільних заходів з матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках. Поряд з цим соціальне забезпечення – це передбачена законодавством система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у разі повної або часткової втрати працездатності, старості, а також членів сімей, які втратили годувальника. Отже, з наведених визначень видно, що соціальний захист є значно ширшою категорією, ніж соціальне забезпечення.