3. Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян

Ця діяльність спрямована на створення механізму поступового запровадження нових елементів соціального забезпечення при дотриманні необхідної наступності деяких соціальних «завоювань» минулого соціального устрою.

На нинішньому етапі, що характеризується кризовими явищами в економіці, зберігається чинна система соціального забезпечення. Одночасно посилюється її адресність, уточнюються рівні забезпеченості, за яких людина одержує право на соціальну допомогу.

Удосконалюються форми надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам; реформується система соціального захисту, змінюється законодавство про соціальне страхування громадян; удосконалюється управління діяльністю Фондів соціального страхування; започатковується приватне страхування на комерційній основі.

Діяльність із соціального забезпечення і захисту громадян здійснюють такі структури, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство праці та соціальної політики.

4. Діяльність, що забезпечує споживання, форми і способи їх задоволення

Споживання буває індивідуальним, а також загальним (ідеться про задоволення суспільних потреб в управлінні, науці, обороні, користуванні будовами, спорудами, приладами, засобами техніки).

Споживання особисте — харчів, одежі, житла тощо — це споживання благ і послуг, які знаходяться у приватній власності сімей чи індивідів; воно саморегулюється під впливом збільшення і розвитку виробництва, росту доходів, зміни цін на товари та послуги.

Загальне споживання — це споживання засобів, що знаходяться в державній чи колективній власності, яке може бути платним чи безплатним. Воно може прогнозуватися, плануватися, регулюватися. Споживання в цілому повинне мати чітко виважені організаційні, юридичні, власницькі та податкові межі, ґрунтуватися на рівновазі між попитом і пропозицією, між власне споживанням і нагромадженням. З цього приводу Верховна Рада приймає Закон про Державний бюджет, де передбачаються розміри загального споживання через:

• фінансування заходів, пов’язаних зі здійсненням державного регулювання цін (дотація на газ, торф, будівельні матеріали для індивідуальних забудовників та житлово-будівельних кооперативів, здешевлення вартості будівництва житла молодіжно-житловими комплексами, житлово-комунальне господарство (відшкодування різниці в цінах на обслуговування ліфтів у будинках житлово-будівельних кооперативів, збитки житлово-комунального господарства);

• фінансування соціально-культурних закладів і установ, у тому числі освіти, культури, охорони здоров’я, фізичної культури та молодіжних заходів;

• фінансування відомчих закладів соціально-культурної сфери;

• фінансування науки;

• фінансування житлово-комунального та шляхового господарства;

• реставрація пам’яток архітектури.

5. Охорона здоров’я

Це галузь, що охоплює мережу поліклінік, лікарень, санаторіїв, систему диспансеризації населення, інші заклади медичного профілю, які призначені зміцнювати здоров’я людей, збільшувати довголіття народу, задовольняти потреби в медичному обслуговуванні, надавати лікувально-профілактичну допомогу.

На стан здоров’я народу впливає незадовільна екологічна ситуація, неповноцінне харчування, відсутність серйозної профілактики захворювань. Слабким є розвиток медичної науки. Науковий рівень працівників охорони здоров’я низький. Система охорони здоров’я має бути національною. У багатьох країнах охорона здоров’я державна і державою контролюється.