2. Моніторинг екологічної патології людини.
При вивченні закономірностей поширення екопатологій доводиться стикатися із значною кількістю суперечливих тенденцій і не завжди достовірних досліджень. Найбільш закономірна тенденція полягає у тому, що у зв’язку із забрудненням певних територій зони середовища різних контингентів населення виявляються частіше. Пошкодження стосуються найбільш уразливих систем, в першу чергу імунокомпетентної, нервової, ендокринної, статевих функцій чоловіків та жінок. У плані категорій хвороб- це в першу чергу стосується вад розвитку, ендоінфекцій, особливо вроджених, вірусних інфекцій, хвороб крові ( різних лейкозів), нейротоксикозів.
Екопатологія може виявлятися при дії безпосереднього токсичного впливу чи опосередкованого патологічного впливу будь-якого шкідливого фактора.Для цього впливу характерні різні, в тому числі і специфічні пошкодження, наприклад специфічне облисіння у дітей. При підозрі на екологічну патологію в кожній конкретній ситуації проводять виявлення пошкоджую чого агента. У більшості випадків такий агент виявляється достовірно. Наприклад, отруєння нітритами та нітратами провокує розвиток у дітей метгемоглобінонемію, гіпоксію, загальну інтоксикацію, діарею. Закономірними є висновки при специфічних синдромах отруєння солями важких металів та ін. Важливе місце при цьому займають індивідуальність організму і спектр його чутливості та резистентності до різних шкідливих факторів. Більшість екогенних хвороб мають поліфакторну природу і для їх виникнення необхідна певна генетична схильність і дія агресогенних факторів зовнішнього середовища.
З багатьох підходів до визначення екопатології використовується найчастіше бінарний конвергуючий багатофакторний аналіз. За основу беруться 1) факти пошкодження відповідних структур;2) виявлення в біогеохімічній провінції пошкоджуючих факторів. В основі аналізу - конвергенція процесу екогенності ураження біологічних структур , а саме: уразливі контингенти популяції -екогенно ймовірні хвороби-структура захворюваності і смертності населення.
В екологічному моніторингу для визначення ступеня екологічної безпеки середовища людини використовується функція здоров’я Н, яка є векторною величиною виду
Формула :Н= { µ і (t),Т, Т(t), Fm (t), n j (k)...}
Де: µ і (t) - вікові коефіцієнти захворюваності і смертності;
Т- середня тривалість життя; Т(t)-очікувана тривалість життя у віці t;
Fm (t) – коефіцієнт народжуваності у віці t ( розрізнюваний за статтю m );
n j (k) –частоти генетично обумовлених хвороб (j- категорія хвороби) за поколіннями k та інші показники, які характеризують здоров’я.
Ступінь погіршення якості середовища, який наближається до критичних значень, оцінюється в основному за нормованою сумою кратностей перевищеня нормативних лімітів загальної забрудненості повітря К1 ,води К2 і продуктів харчування К3 хімічними речовинами і радіонуклідами:
3
Кр = Σ ai х Ki
i=1
де Кр – сумарна кратність перевищення нормативно-допустимої загальної забрудненості середовища існування людей;
ai – вагові коеф., які визначають порівняльне значення кожної із складових залежно від природно-кліматичних і соціально-економічних особливостей території. Мінімальне значення не може бути меншим 1.
Ki - коеф. Концентрації забруднення.
Досвід показує, що набільше значення у формуванні негативних наслідків забруднення середовища для населення мають продукти харчуваня і питна вода.