- •Принципи регламентації ксенобіотиків в вітчизняній практиці.
- •Повітря робочої зони
- •Атмосферне повітря населених місць
- •Вода водойм санітарно-господарського призначення
- •Харчові продукти
- •2.Особливості регламентації хімічних сполук за умов їх комбінованої, комплексної та сполученої дії.
- •Екологічна регламентація рівня забруднення навколишнього середовища. Відмінності екологічного нормування від гігієнічного.
Вода водойм санітарно-господарського призначення
В основу ГДК в.с.в. беруть показники максимального забруднення води вказаних водойм, при яких зберігаються безпечність для здоров’я людини і нормальні умови водокористування.
В снову регламентації концентрації шкідливих хімічних речовин у воді цих водойм покладено три основні критерії шкідливості:
- вплив на загальний санітарний режим водойм;
- вплив на органолептичні властивості води;
- вплив на здоров’я людини.
Дослідження впливу шкідливих речовин на загальний санітарний режим водойм має за мету попередження порушень процесів самоочищення води водойм в основному від органічних забруднювачів. При цьому визначають БСК, процеси мінералізації азотовмісних речовин, а також відмирання водної сапрофітної мікрофлори. Обов’язково визначаються органолептичні властивості води, оскільки легко визначаються і суттєво впливають на споживання води.
Грунти
Нормативи ГДКгр розроблені для речовин, які можуть мігрувати в атмосферне повітря або ґрунтові води, знижувати врожайність або погіршувати якість сільськогосподарської продукції, а також продуктів харчування рослинного походження.
Нормування забруднюючих речовин в ґрунті здійснюється за^ трьома напрямками:
• нормування вмісту шкідливих хімічних речовин в орному шарі грунту;
• нормування накопичення токсичних речовин на території підприємства;
• нормування забруднення грунту в житлових районах, переважно в місцях збереження побутових відходів.
Принципи нормування хімічних речовин в грунтах - установлення ГДК гр.( ГДК хім.р-н в орному шарі грунту) значно відрізняється від інших регламентованих показників. Ця відмінність пояснюється тим, що надходження шкідливих речовин в організм безпосередньо з грунту можливо лише як випадковість. В основному хімічні сполуки, що знаходяться в грунті потрапляють до організму через контактуючи середовища (повітря, вода, рослини). Тому при нормуванні та визначенні ГДКг. Працють з тими сполуками, що можуть мігрувати в атмосферне повітря, грунтові води, зменшувати врожайність або якість сільськогосподарської продукції.
Дослідження починають з вивчення фонових концентрацій речовини у грунті, її фізико-хімічні властивості, токсичність, шляхи надходження до грунту. При визначенні допустимої концентрації для речовин грунту враховується їх здатність забруднювати інші середовища, тому враховується перехід в повітря, воду, рослини в кількостях, що не перевищує ГДК для цих середовищ. Встановлена ГДК г. не повинна впливати на процеси самоочищення та ґрунтовий мікро біоценоз.
Харчові продукти
Гігієнічна регламентація хімічних сполук в харчових продуктах стосується в першу чергу пестицидів, нітратів, токсичних важких металів( Pb, Cd, Hg). Після експериментальних досліджень, де встановлюється порогова доза (концентрація) їх токсичної дії з використанням коефіцієнту запасу та видової чутливості організмів встановлюється гранично допустима добова доза їх надходження до організму. При визначенні ГДК пестицидів виходять з того, що 80% добового їх надходження до організму людини відбувається з харчовими продуктами. Саме тому 80% гранично допустимої добової дози пестицидів розподіляють на продукти харчування з урахуванням рівня споживання та можливої наявності в продукті конкретного пестициду, що регламентується. ГДК пестициду встановлюється окремо для кожного пестициду.
При встановленні нормативів допустимого вмісту нітратів в продуктах враховуються їх фонові рівні ( як метаболітів рослинних організмів) та їх кількість, що надходить з питною водою. Нітрати нормуються лише в тих продуктах, які мають суттєве значення як джерела надходження «харчових» нітратів до організму людини.
Проводиться також нормування вмісту шкідливих речовин в матеріалах, що контактують з продуктами (тара).
