ЛЕКЦІЯ 9.

Тема: Загальні положення, принципи регламентації ксенобіотиків. Особливості регламентації хімічних сполук за умов їх комбінованої, комплексної та сполученої дії. Відмінності екологічного нормування від гігієнічного.

План.

1. Принципи та особливості регламентації ксенобіотиків в вітчизняній практиці.

2. Особливості регламентації хімічних сполук за умов їх комбінованої, комплексної та сполученої дії.

3. Екологічна регламентація рівня забруднення навколишнього середовища. Відмінності екологічного нормування від гігієнічного.

1. Принципи регламентації ксенобіотиків в вітчизняній практиці.

Вітчизняна практика регламентації шкідливих речовин базується на пороговості шкідливої дії речовини. Поріг негативної дії – це така мінімальна концентрація речовини у об’єктах навколишнього середовища( або доза хімічної речовини, що потрапила до організму), при дії якої в організмі ( при конкретних умовах надходження речовин) виникають зміни, що виходять за межі фізіологічних пристосувальних реакцій, або розвивається прихована патологія. Тобто, не кожна реакція організму на дію хімічної речовини може вважатися порогом шкідливості, а тільки та, що має гігієнічну значимість. Оскільки організм, як жива система володіє здатністю нейтралізувати шкідливі наслідки дії хімічних речовин, то можна сказати, що патологічні процеси виникають лише тоді, коли негативні процеси будуть переважати процеси нейтралізації, коли швидкість відновлення структур, порушених токсичними речовинами, буде нижчою за швидкість дестабілізації.

Таким чином, вітчизняна санітарно-гігієнічна регламентація допустимого вмісту хімічних речовин базується на визначенні таких мінімальних концентрацій (доз) речовин, що не призводять до розвитку патологічного процесу при їхньому тривалому впливі

Регламентація допустимого вмісту хімічних речовин проводиться в таких основних об’єктах навколишнього середовища, як повітря робочої зони, атмосферне повітря населених місць, вода водойм санітарно-господарського та рибо-господарського призначення, грунти, харчові продукти, полімери та пластмаси, корми сільськогосподарських тварин.

Повітря робочої зони

Хімічні речовини в повітрі робочої зони можуть знаходитись у вигляді газу, пари, аерозолів або їх сумішей і можуть стати причиною не тільки гострих , але й хронічних отруєнь, які потім проявляться через певний час у вигляді різних відхилень здоров’я.

При контролі повітря промислових приміщень визначають максимально разові концентрації хімічних речовин за час робочої зміни. З цією метою враховують особливості технологічного процесу, спектр хімічних речовин, що використовуються та утворюються, їх агрегатний стан та фізико-хімічні властивості, токсичність для організму людини.

Регламентація допустимого вмісту хімічних речовин проводиться в повітрі робочої зони проводиться в три етапи:

1. обґрунтування ТДК;

2. обґрунтування ГДК р.з.

3. корекція ГДК р.з. шляхом аналізу умов праці робітників і стану їх здоров’я

Атмосферне повітря населених місць

При контролі повітря населених місць визначають ГДК м.р. (30хв.) гранично допустима максимально разова концентрація хімічних речовин (для речовин з подразнюючою рефлекторною дією) та ГДК с.д. (24год.) - гранично допустима середньодобова концентрація хімічних речовин в першу чергу для токсичних та небезпечних для здоров’я людини.

У більшості країн Світу для установлення стандарту враховуються головним чином епідеміологічні дані про вплив забруднення атмосферного повітря на здоров’я людини. В Україні він встановлюється експериментально. ГДК атмосферних забруднювачів установлюється за лімітованим показником - рівнем концентрації, яка виявилася найменшою при використанні різних тестів. Як порогові приймаються концентрації, що викликають запах, подразнюючу дію, чи якісь інші захисно - пристосувальні реакції організму.