4. Специфіка складання додатків

Додатки не є обов’язковим елементом дипломної роботи. Вони подаються у тому випадку, коли дипломник задля повноти сприйняття бажає унаочнити результати своїх наукових досліджень. Ними можуть бути таблиці, схеми, рисунки, нормативні матеріали тощо. Оформлюють додатки як продовження дослідження на наступних сторінках після Висновків, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки без спуску, мати заголовок, набраний угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (посередині). Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» (світлим прямим шрифтом) і велика літера, що позначає сам додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Якщо в дипломній роботі всього один додаток, то він позначається як додаток А. Кегль набору тексту допоміжних матеріалів – основний.

Примітка. Принагідно слід зазначити, що в редакційно-видавничій практиці існують дещо інші вимоги до оформлення та нумерації додатків, якими випускникам Видавничо-поліграфічного інституту й доведеться користуватися. Так, нумераційний заголовок додатка завжди набирається курсивом з виключкою праворуч; віддається перевага цифровій пагінації; якщо у книзі один додаток, то він не нумерується; кожен додаток набирається з невеличким спуском та меншим ніж основний кеглем тощо. Вимоги ж, які наводяться у даних методичних вказівках, сформульовані низкою розпоряджень ВАК України для уніфікації створення (але не видання!) наукових робіт й брати їх за зразок при підготовці книжок у видавництвах не варто.

Тексти допоміжних матеріалів за необхідності можуть бути поділеними на розділи та підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 –– другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В. Ілюстрації і таблиці нумерують також у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; таблиця А.2.3 – третя таблиця другого розділу додатка А. Посилання в тексті роботи на додатки вказують їхнім порядковим номером зі скороченням слова «додаток», наприклад: «дод. Б». У повторних посиланнях треба скорочено вказувати слово «дивись», наприклад: «див. дод. Б».

5. Правила оформлення списку використаних джерел

Бібліографічний апарат дипломної роботи – ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат дипломної роботи складається зі списку використаних джерел та посилань на них.

Список використаних джерел містить бібліографічні описи літератури, що опрацьовувалася у процесі наукової творчості, й розміщується в кінці роботи. Такий список –– одна із суттєвих частин дипломного дослідження, що віддзеркалює самостійну творчу працю його автора і демонструє ступінь фундаментальності підготовленої до захисту роботи. Як правило, джерела у списку розташовують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, спочатку кирилицею потім латиницею. Його обсяг – 40–60 назв.

Бібліографічний опис використаних джерел складається за чинними на даний момент стандартами з бібліотечної та видавничої справи, номери яких наводилися на початку методичних вказівок (с. 6–7). Тут лише знову наголосимо, що з 1 липня 2007 р. введено в дію ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 «СІБІД. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)» замість ГОСТ 7.1–84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», що діяв останні понад два десятиліття. ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 суттєво відрізняється від ГОСТ 7.1–84, є більш складним і тому детально зупинятися на ньому не будемо, оскільки це виходить за рамки нашого завдання. Методичні рекомендації щодо складання списків використаних джерел згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 будуть наведені в окремій роботі найближчим часом. Наразі обмежимося лише наведенням найтиповіших прикладів бібліографічних описів^* і зазначимо, що в дипломній роботі вони також, як і додатки, набираються основним кеглем (кг 14).

1. Однотомні видання

а) Куліш М. П’єси / М. Куліш. – К. : Наук. думка, 2001. – 368 с. – (Б-ка школяра).

б) Гунчак Т. Україна <...> XX ст. : нариси політичної історії / Т. Гунчак. – К. : Либідь, 1993. – 288 с.

в) Кремень В. Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) / В. Г. Кремень, Д. В. Табачник, В. М. Ткаченко. – К. : ARC-UKRAINE, 1996. – 793 с.

2. Багатотомні видання

а) Коцюбинський М. М. Твори : у 3 т. / Михайло Коцюбинський. – К. : Дніпро, 1979. – 3 т.

б) Фразеологічний словник української мови. У 2 т. Т. 2 / уклад.: В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк. – К. : Наук. думка, 1993. – С. 529–984.

в) Суспільні науки / Й. Ф. Андерш [та ін.]. – К. : Наук. думка, 1994. – 600 с. – (Російсько-український словник наукової термінології : у 3 т. / Й. Ф. Андерш, С. П. Вассер, В. В. Гейченко ; т. 1).

3. Журнал

а) Безпека життєдіяльності : Всеукр. наук.-попул. журн. / засн.: Міжнар. акад. безпеки життєдіяльності ; вид-во «Основа». – 2002, 16 лип. – К., 2003– . – Щоміс. – [ISSN?]

б) Безпека життєдіяльності : Всеукр. наук.-попул. журн. / засн.: Міжнар. акад. безпеки життєдіяльності ; вид-во «Основа». – 2002, 16 лип. – К., 2007. – № 4.

в) Полецьких В. М. Шарово-компактні абелеві групи / В. М. Полецьких // Укр. мат. журн. – 1971. – Т. 23, № 1. – С. 15–24.

г) Морозов М. И. О некоторых вопросах равномерного приближения / М. И. Морозов // Изв. АН СССР. Сер. Математика. – 1952. – Т. 16, № 1. – С. 25–33.

4. Газета

а) День : щоден. всеукр. газ. / засн. і вид. ЗАТ «Українська прес-група». – 2005, лют. (перереєстр.). – К., 1996– . – 8 полос.

б) День : щоден. всеукр. газ. / засн. і вид. ЗАТ «Українська прес-група». – 2005, лют. (перереєстр.). – К., 2007. – 23 трав.

в) Княжанський В. Торговельний пасив / Віталій Княжанський // День. – 2007. – 23 трав.

5. Нормативні матеріали

а) Про видавничу справу : Закон України : [прийнято ВР України 5 черв. 1997 р.] // ВВР. – 1997. – № 32. – С. 206–220.

б) ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT). – Чинний від 2007-07-01. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – 166 с. – (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).

6. Дисертації, автореферати

а) Побідаш I. Л. Редакторська та журналістська діяльність Леоніда Глібова : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / Побідаш Ірина Леонідівна. – К., 2006. – 213 с.

б) Побідаш I. Л. Редакторська та журналістська діяльність Леоніда Глібова : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08 / Побідаш Ірина Леонідівна ; КНУ ім. Тараса Шевченка, Ін-т журналістики. – К., 2006. – 16 с.

7. Глави з книг

Мащенко I. Попов чи Марконі? / І. Мащенко // Міфи і реалії телерадіоефіру / І. Мащенко. – К. : Агентство ТРК, 2001. – [Гл. 5]. – С. 21–32.

Примітка. [Гл. 5] означає, що глави в книзі непронумеровані й слово «глава» відсутнє, але ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 вимагає, щоб на цьому місці стояв порядковий номер структурної частини книги, тому слово «глава» може бути замінене словом «розділ», «параграф», «пункт» тощо. Квадратні дужки свідчать, що ці дані наводить людина, яка складає бібліографічний опис, тобто їх немає в джерелі інформації.