Розділ III написання практикуму (другої частини дипломної роботи)

Друга частина дипломної роботи є своєрідним останнім кваліфікаційним іспитом студента перед випуском на фахову придатність як книговидавця. Навички, продемонстровані в ній, є тим інструментом, за допомогою якого молодий спеціаліст самостверджується у виробничому колективі та завойовує свій авторитет. Тобто, зважаючи на необхідну універсальність фаху редактора в сучасних економічних стосунках та на попит на ринку праці, тенденції якого суттєво відрізняються від тих, що були відразу після проголошення незалежності України, практикум (а це, за ДСТУ 3017–95, навчальне видання, що містить практичні завдання та вправи, які сприяють засвоєнню матеріалу) повинен включати в себе матеріал як із власне літературної редакторської вправності, так і верстальної та випускально-редакторської. Про структуру практикуму йшлося на початку методичних вказівок. У даному розділі подамо інформацію про змістове наповнення тих його композиційних елементів, які є специфічними для нього або відрізняються від аналогічних першої частини. Титульний аркуш та зміст оформлюються так само як і в теоретичних розділах наукової роботи, з тією лише різницею, що на титулі замість назви дипломної роботи треба писати назву матеріалу, що опрацьовуватиметься (назву рукопису), а у тому місці, де зазначається, на здобуття якого кваліфікаційного рівня створюється праця, замість слів «дипломна робота» слід написати «практикум» (дод. 2). (Якщо рукопис становитиме збірку різних газетних чи журнальних статей, то дипломник мусить придумати для них узагальнювальну назву.) Тому почнемо свій виклад з вимог до Вступу.

1. Відмінності вступу до практикуму від вступу до теоретичної частини

Оскільки практикум за формою мусить бути побудований як наукова робота, бо є невід’ємною частиною дипломного дослідження, він має включати в себе Вступ. Але його Вступ, як правило, значно менший за обсягом, через те що в ньому відсутні такі елементи, як мета і завдання дослідження (бо робиться акцент лише на редакторській майстерності студента), предмет дослідження (випливає з попереднього), методи, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів. Специфічність Вступу практикуму полягає саме в тому, що в ньому слід грамотно подати й обгрунтувати лише розгорнуту та констатувальну актуальність, об’єкт роботи, її теоретико-методологічну основу та структуру. І це при тому, що предметне поле наукового опису доволі вузьке.

В розгорнутій актуальності такого Вступу подають загальну характеристику матеріалу, який є об’єктом практикуму. Вона може звучати приблизно так: «Матеріалом даного практикуму став (стали) авторський оригінал книги ... (редакційні оригінали газетних та журнальних статей, об’єднані спільною назвою ...). Дана робота була заявленою у темплані видавництва «...» на ... рік і вийшла (не вийшла, але опрацьовувалася) друком у ... році (дані статті публікувалися в рамках редакційного проекту ...). Характерною особливістю даної книги є ... (мовностилістичні особливості, верстальний рисунок, спрямованість на певну читацьку аудиторію тощо) (якщо йдеться про статті, то можна писати про їхню злободенність, фаховість, рекламність, дискусійність і дискурсивність тощо. – Прим. авт.). Класичність (або новаторство, новизна) редакторсько-верстальних прийомів, що застосовувалися при опрацюванні даного рукопису, дали вагомі підстави узяти його за об’єкт практикуму».

Обсягом така розгорнута актуальність мусить бути не більше одного абзацу. Даний зразок не є догмою, можна подавати і свій варіант, але потрібно, щоб в кількох реченнях дипломник показав певну особливість свого матеріалу, його показовість при виконанні редакторсько-верстальних операцій.

Формулювання констатувальної актуальності (далі актуальності. – Прим. авт.) практикуму є одним з важких елементів Вступу, який часто-густо заганяє студента у глухий кут: з одного боку, все можна сказати двома словами (для закріплення теоретичних знань й демонстрації фахових навичок); з іншого, це ні про що не говорить, а наукового пошуку, який би дав змогу хоч якось обгрунтувати практикум, тут немає. (До речі, слід зазначити, що текст робочого матеріалу другої частини дипломної роботи може бути і не пов’язаний з темою першої частини.) Тому авторський колектив вирішив дати два варіанти звучань актуальності, на підставі яких кожен випускник зможе сформулювати свій власний.

I варіант

Повноцінне виконання редактором своїх посадових обов’язків неможливе без всебічного опанування ним як теоретичних знань, так і практичних умінь зі свого фаху. Для абсолютної більшості роботодавців друга складова навіть вагоміша за першу, через що підготовка авторського матеріалу до видання є важливим критерієм оцінки професійних якостей спеціаліста з видавничої справи та редагування. Актуальність виконання практикуму зумовлена передусім необхідністю об’єктивного визначення ступеня адаптації випускника до вимог сучасного ринку редакційно-видавничих послуг.

II варіант

В останнє десятиліття на видавничих підприємствах різних форм власності дедалі частіше постає проблема доцільності редакторського втручання в авторський рукопис. Адже зі зміною парадигми відносин «видавництво–автор» (головним чином це полягає у можливості вільного звернення будь-якої фізичної особи з оригінал-макетом середньої якості підготовки до абсолютної більшості поліграфічних підприємств), наслідком чого стало різке збільшення кількості акторов на ринку надання видавничих послуг, зросла небезпека нехтування такими етапами редакційного процесу (з метою прискорення виходу у світ), як редагування та редкоректура при підготовці рукопису. Остання обставина зумовлює появу на книжкових полицях неохайно опрацьованих книг, з граматичними та логіко-стилістичними помилками, що в кінцевому підсумку через деякий час веде до комерційного неуспіху видавця й девальвації суспільної думки щодо автора як про людину, що несе в собі пасіонарно-месіанські ідеї у метафізичному сенсі цього слова.

Розуміючи такий стан речей, дехто з видавців починає переглядати свої переконання щодо непотрібності редакторської праці над рукописом, незважаючи, що вона й удорожчить, й дещо уповільнить вихід продукції у світ. Шукаючи філолога-практика (а редактор саме таким і є), даючи йому випробування, роботодавець звертає увагу передусім на його фахову чіпкість, всебічну теоретичну підготовку, просить надавати зразки своєї вправності.

Актуальність практикуму і полягає у підкріпленні власних теоретичних знань фахівця, отриманих у процесі навчання, а також є першою повністю самостійною роботою з підготовки рукопису до поліграфічного відтворення з можливою наступною демонстрацією потенціальному роботодавцеві.

Другий варіант розлогіший за перший і тому більш «поживний» для створення свого різновиду актуальності. Але у поєднанні з першим варіантом такі можливості розширюються.

Об’єкт роботи. За аналогією з першою частиною дипломного дослідження (теоретичною) об’єктом практикуму є рукопис, з яким працює студент. Тобто у даному елементі Вступу слід лише зазначити назву роботи (або групи газетних чи журнальних статей, якщо немає цільного рукопису), час її опрацьовування у видавництві (або в редакції періодичного видання) й результат: вихід чи невихід у світ (якщо друге, то з якої причини).

Теоретико-методологічна основа практикуму. Так само за аналогією з відповідним пунктом Вступу першої частини слід перерахувати прізвища науковців із царини видавничої справи та редагування, теоретичні наробки яких (тобто їхні монографії, статті, інші публікації) озброїли випускника методами здійснення редакторсько-верстальних операцій. Ці праці повинні бути зазначені у Списку використаних джерел, що подається в кінці практикуму.

Структура практикуму. Подається трафаретне речення: «Практикум складається зі Вступу, Редакторського висновку, Аналізу типових помилок з відредагованим матеріалом, Розрахунку формату полоси набору з оригінал-макетом, Висновку та Списку використаних джерел, що нараховує ___ позицій. Загальний обсяг роботи – ___ сторінок». Інформацію про основний та додатковий тексти подавати не потрібно.

Загальний обсяг Вступу до практикуму – сторінка–півтори.

* * *

Редакторський висновок, Аналіз типових помилок з відредагованим матеріалом, Розрахунок формату полоси набору зі зверстаним оригінал-макетом не є розділами практикуму, а лише його структурними частинами. Тому слово «Розділ» у заголовках останніх не пишеться. Іменування композиційного елемента розділом передбачає певні теоретичні викладки в ньому, які іманентно в практикумі відсутні.