Скорочений курс лекцій з дисципліни

«Економіка і організація інноваційної діяльності»

(для студентів заочної форми навчання)

ПЕРЕДМОВА

В умовах реформування відносин влас­ності та стимулювання розвитку підприємництва нововве­дення стають неодмінною складовою всіх структур, від органів державної влади до середніх і малих підприємств. Сьогодні знання та використання наукових методів інноваційного управління стають важливим чин­ником розвитку країни, конкурентоспроможності та комерційного успіху будь-якої організації. Розвиток та зростання можливе тiльки при комплексному нововведеннi заходiв теxнiчного, організаційного, економічного, соціального, юридичного характеру. Успішне впровадження інноваційної моделі розвитку значною мірою залежить від розуміння її суті, основних завдань та готовності фахівців до проведення кардинальних змін як у цілому в суспільстві, так і на окремому підприємстві, і тому потребує відповідного їх навчання.

Курсом “Економіка й організація інноваційної діяльності” передбачено вивчення основ теорії інноватики, включаючи процеси становлення, сучасні тенденції розвитку інноваційної діяльності, основні принципи державної інноваційної політики, організаційно-економічні умови забезпечення реалізації нововведень. Зміст дисципліни охоплює теми, які спрямовані на розкриття сутності інноваційного процесу, завдань інноваційної політики підприємства, процесів оновлення техніко-технологічної бази підприємства, систем управління, організаційних форм реалізації інновацій, механізмів фінансування інноваційних процесів, методів державного регулювання інноваційної діяльності та комплексного оцінювання її ефективності.

Знання, отримані в результаті вивчення теоретичних основ курсу “Економіка й організація інноваційної діяльності”, підготовка до семінарських занять, самостійне опрацювання завдань, передбачених програмою, дозволять майбутнім фахівцям розробляти інноваційні програми, визначати найоптимальніші серед них, оцінювати їх економічну ефективність, керувати інноваційними процесами на своїх підприємствах.

Контроль засвоєного студентами матеріалу проводиться на семінарських заняттях у формі усного опитування, розв’язування задач, письмового чи комп’ютерного тестування. Саме комп’ютерне тестування дозволяє об’єктивно, точно і швидко оцінити засвоєні знання студентів. Для організації комп’ютерного тестування апробовано програмний продукт UTC – універсальний тестовий комплекс (http://utk.mastak.ru).

Методичні матеріали призначені для студентів, які навчаються за напрямом „Економіка і підприємництво”, та включають рекомендації щодо вивчення змісту курсу та виконання самостійної роботи, перелік індивідуальних завдань, тематику рефератів із розгорнутим планом, та критерії оцінювання знань та вмінь студентів з курсу “Економіка й організація інноваційної діяльності”.

Рекомендації щодо вивчення змісту курсу

У курсі “Економіка й організація інноваційної діяльності” передбачено лекційні заняття, консультації, самостійне опрацювання студентами навчального матеріалу та вивчення рекомендованої навчальної, методичної, наукової літератури, нормативно-законодавчих документів, які регламентують інноваційну діяльність в Україні, використання інформаційних ресурсів Інтернет, участь у семінарських заняттях, розв’язування задач, виконання тестових та індивідуальних завдань, написання реферату на одну із запропонованих тем, рубіжні та підсумкові контролі засвоєних знань.

У цьому розділі наводяться основні поняття з кожної теми курсу, рекомендації щодо вивчення змісту тем та виконання індивідуальних завдань, порядок опрацювання навчального матеріалу та підготовки до семінарських занять.

Тема 1. Інновації: становлення та сучасні тенденції розвитку Зміст теми

Шляхи розвитку економіки: екстенсивний, інтенсивний, інноваційний. Об’єктивні передумови переходу на інноваційний шлях розвитку. Основна спрямованість Закону України ”Про інноваційну діяльність”. Становлення та розвиток теорії інновацій. Визначення інноватики як науки. Предмет інноватики. Сутність основних понять. Класифікація інновацій, її необхідність. Класифікаційні ознаки нововведень. Поняття інновації як економічної категорії. Функції інновації. Значення базових (радикальних) інновацій. Технологічні уклади та технології. Зарубіжний досвід впровадження інновацій. Сучасні світові тенденції розвитку інновацій. Наукомісткість (саєнтифікація) сучасного виробництва. Тенденції інноваційної активності в Україні.

Основні поняття

Розвиток суб’єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може відбуватися екстенсивним, інтенсивним чи інноваційним шляхом.

Визначальним чинником інноваційного розвитку є інтеграція освіти, науки та виробництва, об’єднання промислового, банківського та торговельного капіталу у потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні, конкурентоспроможні продукти та послуги. Інноваційний тип розвитку передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом.

Іноватика як наука досліджує теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з інноваційними процесами, розкриває передумови, механізми, закономірності інноваційної активності людини у межах соціокультурних і соціотехнічних систем різного рівня. При цьому нововведення розглядаються як цілеспрямовані зміни, що приводять до якісної трансформації певної системи.

Інноватика вивчає процеси формування нового, процеси адаптації людини до нового і пристосування нового до потреб людини, структуру інноваційних організацій та етапи вироблення інноваційних рішень.

Вперше у 1911 році в теорії економічного розвитку було впроваджено слово нововведення (інновація) – втілення наукового відкриття, технічного винаходу у новій технології або виробі. Й.А. Шумпетер виділив 5 типів нововведень: виготовлення нового продукту (продуктова інновація), впровадження нового методу виробництва (технологічна інновація), освоєння нового ринку збуту (ринкова інновація), отримання нового джерела сировини (маркетингова інновація), проведення реорганізацій (управлінська інновація).

Німецький вчений Р. Хофмар визначає інновації як високі технології (high-tech) і пов’язує з ними стратегічний напрям розвитку фірми. Високі технології створюються на основі новітніх досягнень науки і є результатом "саєнтифікації" технологій, основою яких є наукові знання та інформація, а не інтенсифікація.

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність": інновації – це новостворені, вдосконалені конкурентноспроможні технології, продукція або послуги, організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери.

Об’єктивні передумови переходу на інноваційний шлях розвитку:

1. Висока матеріаломісткість української промисловості та енергоємність ВВП.

2. Сировинний характер експортної продукції.

3. Енерго- та ресурсовитратність вітчизняних виробництв, низька питома вага продукції високотехнологічних галузей.

4. Проблеми розвитку інтелектуального, науково-технічного і виробничого потенціалу.

5. Відставання у розвитку інформаційно-комунікаційних систем та технологій.

6. Технологічна різноукладність із переважанням елементів 3-го та 4-го укладів.

Усвідомити різноманітність та значення інновацій у зростанні економічної активності, відрізнити дійсну інновацію від псевдоінновації дозволяє класифікація інновацій. Класифікаційні ознаки відображають:

• мету інновацій (стратегічні, тактичні, оперативні);

• інноваційний потенціал (радикальні, модифікуючі, поліпшуючі);

• сферу застосування (економічні, соціальні, ринкові, продуктові, технологічні);

• джерело фінансування (венчурні, державні, підприємницькі) тощо.

Продуктові і технологічні інновації допомагають завойовувати та утримувати частину ринку, збільшувати прибутковість на цих ринках. Вони спрямовані на освоєння нових поколінь машин, матеріалів та технологій.

Поліпшуюча інновація не створює нового ринку, але надає можливість отримати серйозні конкурентні переваги на традиційному ринку. Поліпшуючі інновації є швидкоокупними.

Базові інновації відображають принципово нові досягнення науково-технічного прогресу за умов їх масштабного впровадження та впливу на спосіб виробництва, визначають технологічний уклад розвитку. Наприклад, винахід парової машини, телефону, двигуна внутрішнього згорання, комп’ютера тощо. Базові інновації потребують великих початкових капіталовкладень.

Технологічний уклад характеризується єдиним технологічним рівнем складових його виробництв, пов’язаних потоками якісно-однорідних ресурсів.

З економічної точки зору, інновації розглядають як засіб підвищення ефективності використання наявних ресурсів. Для окремих суб’єктів господарської діяльності – як засіб адаптації до змін зовнішнього середовища, здатний забезпечити тривале виживання і розвиток відповідно до обраної мети.

Сфери поширення нововведень:

• підприємство (виробництво, маркетинг, управління тощо);

• суспільство (економіка, культура, освіта, політика тощо).

Функції інновацій:

1. Відтворювальна – інновація є важливим джерелом фінансування розширеного відтворення, оскільки грошові надходження, отримані від продажу інновацій на ринку, створюють підприємницький прибуток, який є джерелом фінансових ресурсів.

2. Стимулююча – отримання прибутку за рахунок реалізації інновацій, що прямо відповідає цільовій функції будь-якого суб’єкта господарювання.

3. Інвестиційна – використання прибутку для різних інвестиційних цілей.

Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні базується на Конституції України, Господарському Кодексі України, ряді Законів України, зокрема “Про інноваційну діяльність”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про наукову і науково-технічну експертизу”, “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків”, “Про пріоритетні напрями розвитку України”, а також Посланнях Президента України до Верховної Ради, Програмах діяльності Кабінет Міністрів та інших документах.

• Закон України “Про інноваційну діяльність” визначає мету та принципи державної інноваційної політики, систему державного регулювання інноваційної діяльності, об’єкти та суб’єкт інноваційної діяльності. Тобто, всі правові, економічні та організаційні засади регулювання інноваційної діяльності в Україні, що спрямовані на підтримку розвитку економіки інновац Питання для самоконтролю засвоєння змісту теми, який рекомендується виконувати після опрацювання теоретичного матеріалу, виконання завдань самостійної роботи та семінарських занять

1. Які передумови визначають необхідність переходу на інноваційний шлях розвитку?

2. Основна спрямованість Закону України “Про інноваційну діяльність”.

3. Що таке інновація ?

4. У чому полягає відміність між поняттям інновація та відкриття ?

5. Які інновації призводять до зміни технологічних укладів ?

6. Які функції виконують інновації ?

7. Що таке “технологічний пат” Менша ?

8. У результаті чого і за яких умов знання перетворюються в інновацію?

9. Які інновації є швидкоокупними?

10. Чим пояснюється значна кількість визначень поняття інновація?

11. Мотивація інноваційної діяльності.

12. Вкажіть можливі сфери поширення нововведень.

13. Яка мета впровадження стратегічних інновацій?

14. Які галузі виробництва є домінуючими в України?

При самоперевірці засвоєних знань необхідно формулювати розширені відповіді на поставлені питання та перевіряти їх повноту і правильність за допомогою матеріалу лекцій та рекомендованої літератури.