Україна в період першої світової війни (1914—1918 рр.)

ПРИЧИНИ ВІЙНИ

• Територіальна;

• Політична;

• Економічна.

Які розглядаються в розрізі І світової війни, як:

1. Загострення протиріч між провідними державами світу в економічній, військовій і політичній сферах внаслідок нерівномірності їхнього розвитку.

2. Прагнення провідних держав світу загарбати чужі тери­торії, встановити контроль над ринками збуту і джере­лами сировини, домогтися світового панування.

3. Розвиток науково-технічного прогресу, який привів до модернізації систем озброєння, гонки озброєння, появи новітніх засобів винищення людей, мілітаризації економіки.

4. Прагнення правлячих кіл провідних країн світу подолати внутрішньополітичні кризи, наростання революційного та національно-визвольного рухів, знешкодити опо­зиційні політичні сили, перенести увагу народів із внутрішніх проблем на зовнішню загрозу.

Україна в геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу

Плани Німеччини (Історична місія «Поглинення та освоєння українських земель, так, як український народ та інші народи Східної Європи не спроможний створити власну державу») :

• плацдарм для проникнення на Схід;

• розгромити Російську імперію та відторгнути від неї Україну;

• приєднати Україну разом із Прибалтикою, Польщею і Кавказом до складу майбутньої Великонімецької світової імперії;

• створити під своєю зверхністю Пангерманський союз, в якому Україна мала стати частиною німецького протек­торату;

• перетворити Україну в сировинну базу Великонімецької імперії.

Плани Австро-Угорщини: (гасло «Возз’єднання братів – русинів»)

• навічно зберегти своє панування у Східній Галичині, Північній Буковині, Закарпатті;

• захопити Волинь і Поділля;

• придушити національно-визвольний рух українців.

Плани Росії ( «Віковічна мета об’єднання всіх руських земель»):

• російський царизм мав намір за допомогою воєнної сили розширити територію Російської імперії до Кар­патських гір, захопити під прикриттям ідеї об'єднан­ня всіх руських земель Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття;

• використати воєнний стан, щоби назавжди покінчити з національно-визвольним рухом українців.

Воєнні дії на території україни

Фронти на українських землях

Румунський

Південно - Західний

З млн 500 тис.. солдатів та офіцерів (близько 50% всього складу діючої армії)

У тилових гарнізонах в Україні перебувало 400 тис. сол­датів та офіцерів. Наприклад, гарнізон Одеси налічував 50 тис. бійців, Харкова - 40 тис, Києва - 35 тис, Мико­лаєва - 35 тис.

Чорноморський флот налічував 40 тис. моряків.

18 серпня - 21 вересня 1914 р. Галицька битва. Російський Південно-Західний фронт генерала Іванова силами чо­тирьох армій завдав удару по Галичині. За 33 дні російські армії просунулися на 200 км (оволодівши Львовом, Перемишлем, Чернівцями), відкинули австро-угорські війська за річки Сан і Дунаєць, вийшовши до Карпат. Наступ було припинено через нестачу арти­лерійських снарядів. Австрійці втратили 400 тис. сол­датів, росіяни — 230 тис. Російські війська захопили Східну Галичину, Буковину, північно-східну частину Словаччини і Закарпаття.

Кінець 1914 р. - початок 1915 р. Позиційна війна на Східному фронті. Активні бойові дії не велися.

На початку 1915 тривали позиційні бої за Карпати.

9 березня 1915 - російські війська оволоділи Перемишлем (Перемишель в облозі перебував з початку війни).

Квітень 1915 р. Початок наступу австро-німецьких військ у Галичині.

Травень - червень 1915 р. Галицька операція німецьких військ. Вісім армій під командуванням генерала Макензена прорвали оборону російських військ і змусили про­тивника залишити Галичину. Під тиском австро-німець­ких військ російське командування віддало розпоряд­ження про великий відступ по всій лінії фронту.

Осінь 1915 р. Російська армія була змушена залишити Польщу, Литву, Буковину, Східну Галичину, частину Латвії та Білорусі, п'ять повітів Волині.

Кінець 1915 р. — початок 1916 р. Фронт стабілізувався. Війна стала позиційною. Вивести Росію з війни Німеч­чина та її союзники не спромоглися. Росія скористалася з перепочинку, бо на початку 1916 р. німецьке коман­дування активізувало бойові дії на Західному фронті.

Весна 1916 р. Війська Південно-Західного фронту під ко­мандуванням генерала О. Брусилова знову іл йняли Бу­ковину і південні райони Галичини.

28 травня 1916 р. – росіяни перейшли у наступ по всій лінії фронту і захопили Чернівці.

3(4) червня 1916 р. "Брусиловський прорив". Війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова прорвали австрійську оборону і знову захо­пили східну частину Галичини, всю Буковину, Волинь. Це була остання успішна операція російських військ. Резервів, щоб закріпити успіх, у російського командування не було, і війська були змушені знову перейти ДО оборони. Лінія фронту залишалася незмінною до літа 1917 р.

Взимку 1916- 1917 – бойові дії набули позиційного характеру.

Червень 1918 р. Тимчасовий уряд Росії розпочав новий на­ступ на Південно-Західному фронті, який завершився крахом.

Політичні сили у роки І світової війни

КАРПАТСЬКО-РУСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ КОМІТЕТ

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)

ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА (ГУР)