3. Форма та зміст договору доручення

Форма договору доручення законом спеціально не обумовлена. Отже, щодо цього договору застосовуються загальні правила про форму угод (ст.42—47 ЦК України) і про форму договору (ст.154 ЦК України). Наприклад, договори доручення між орга-нізація-ми та договори за участю організацій укладаються тільки в письмовій формі. Договір доручення між громадянами на обумовлену на даний період суму також укладається в письмовій формі. Договори доручення, що укладаються за нотаріальною формою, мають бути нотаріально посвідчені (доручення на укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, дарування нерухомого майна тощо).

Права та обов'язки сторін договору доручення.

Довіритель зобо­в'язаний:

1) чітко визначити юридичні дії, які належить вчинити повіре­ному, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності (ст. 1003 ЦК України);

2) видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (ч. 1 ст. 1007 ЦК Укра­їни). Повіреному доводиться для виконання обов'язків, по­кладених на нього договором доручення, вступати у взаємо­відносини з третіми особами від імені довірителя. Ці особи

мають знати про характер та обсяг повноважень повіреного. У зв'язку з цим, довіреність легалізує його як представника довірителя перед третіми особами, відтворює його повнова­ження, визначені умовами договору доручення;

3) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконан­ня доручення, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст.

1007 ЦК України);

4) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 1007 ЦК України);

5) негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення (ч. З ст. 1007 ЦК України);

6) виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ст. 1002, ч. 4 ст. 1007 ЦК України);

7) якщо повірений діє як підприємець (крім випадків комерцій­ного представництва), довіритель

має його повідомити про відмову від договору не пізніше ніж за один місяць, якщо три­валіший строк не встановлений договором (ч. З ст. 1008 ЦК України).

Довіритель має право:

1) надати право повіреному, який діє як комерційний представ­ник, відступати в його інтересах від змісту доручення без попе­реднього запиту про це (ч. 2 ст. 1004 ЦК України);

2) у будь-який час відхилити замісника, якого обрав повірений (ч. 2 ст. 1005 ЦК України);

3) відмовитися від договору доручення в будь-який час (ч. 2 ст.

1008 ЦК України);

4) відмовитися від договору доручення без. попереднього повідом­лення про це повіреному, у разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником (ч. З ст. 1008 ЦК України).

Обов'язки повіреного:

1) вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК України);

2) вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення (ч. 1 ст. 1004 ЦК України);

3) повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Комерційний

представник повинен у розумний строк повідомити довіри­теля про допущені відступи від його доручення, якщо інше не встановлено договором (ст. 1004 ЦК України);

4) виконати дане йому доручення особисто, крім визначених ви­падків. Крім того, повірений, який передав виконання дору­чення заміснику, повинен негайно повідомити про це дові­рителя (ч. 1 ст. 1005 ЦК України);

5) відповісти за вибір замісника, якщо договором доручення не передбачена можливість вчинення дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний (ч. 4 ст. 1005 ЦК України);

6) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення (ст. 1006 ЦК України);

7) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про вико­нання доручення та виправдні документи, якщо це вимага­ється за умовами договору та характером доручення (ст. 1006 ЦК України);

8) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з вико­нанням доручення (ст. 1006 ЦК України);

9) повідомити довірителя про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, коли він діє як підпри­ємець, якщо триваліший строк не встановлений договором (ч. 2 ст. 1008 ЦК України).

Повірений має право:

1) діяти від імені довірителя (ст. 1000 ЦК України);

2) на плату за виконання свого обов'язку за договором доручен­ня, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1002 ЦК України);

3) відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інте­реси довірителя і він не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Пові­реному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступати в його інтересах від змісту доручення без попереднього запиту про це (ст. 1004 ЦК України);

4) передати виконання доручення іншій особі (заміснику), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя (ч. 1 ст. 1005 ЦК України);

5) відмовитися від договору доручення в будь-який час (ч. 2 ст. 1008 ЦК України).

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором (ч. 2 ст. 1000 ЦК-України).

Для захисту інтересів довірителя обов'язки також покладено на спадкоємців повіреного та ліквідатора юридичної особи-повіреного. Вони повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони май­на довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві (ст. 1010 ЦК України).

Припинення договору доручення. Договір доручення припиня­ється на загальних підставах припинення договору (наприклад, ви­конанням, проведеним належним чином), а також у разі (ст. 1008, ч. 2 ст. 1010 ЦК України):

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного;

4) ліквідації юридичної особи-повіреного.