Рекомендації до виконання контрольної (розрахункової) роботи

Після приведеної таблиці вихідних даних згідно свого варіанту необхідно розрахувати інвестиції: загальна вартість нового устаткування, поповнення обігових коштів, витрати на демонтаж, сума цих витрат зменшується на ліквідаційну вартість основних фондів, що демонтуються. Загальна вартість нового устаткування враховує ціну, а також транспортні, заготівельно-складські витрати та витрати на монтаж.

Після цього розраховуються чисті грошові потоки, як сума додаткових чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, які надходитимуть підприємству в результаті здійснення даного проекту. З цією метою розраховують калькуляцію витрат (згідно даних варіанту). Результати розрахунків заносять в таблицю (Таблиця 2. Калькуляція витрат 1 тонни продукції базисного та проектного року).

Таблиця 2. Калькуляція витрат на 1 тонну продукції базисного та

проектного років, грн.

Статті витрат	Базис	Проект	Відхилення, +/-
			абсолютне	відносне
Сировина
Основні матеріали
Додаткові матеріали
Паливо на технологічні цілі
Електроенергія на технологічні цілі
Заробітна плата робітників основного виробництва
Нарахування на заробітну плату
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Всього витрат
Ціна
Прибуток
Рентабельність, %

На підставі розрахованої калькуляції визначають додатковий прибуток, а з урахуванням амортизаційних відрахувань визначають чистий грошовий потік як суму чистого додаткового прибутку та приросту амортизаційних відрахувань.

Далі здійснюють оцінку ефективності інвестиційного проекту за показниками:

1. чистий приведений доход;

2. індекс (коефіцієнт) доходності;

3) індекс (коефіцієнт) рентабельності;

4) період окупності (недисконтований та дисконтований).

Далі розраховують вплив інвестиційного проекту на основні показники діяльності підприємства. Для цього перераховують показники базисного періоду на умовний проектний рік. Результати розрахунку оформлюють у вигляді табл. 3.

Таблиця 3. Вплив запропонованого проекту на основні показники

діяльності підприємства

Показники	Од. виміру	Базисний рік	Проектний рік	Відхилення
				Абсолютне (+; -)	відносне, %
1	2	3	4	5	6
Обсяг виробництва в порівняльних цінах	тис. грн.
Обсяг виробництва в діючих цінах	тис. грн.
Чиста дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.
Повні витрати на реалізовану продукцію	тис. грн.
Прибуток від операційної діяльності	тис. грн.
Чистий прибуток	тис. грн.
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	тис. грн.
Чисельність промислово-виробничого персоналу	осіб.
Середньорічна вартість активів	тис. грн.
Середньорічна вартість власного капіталу	тис. грн.
Продуктивність праці	грн./особу
Витрати на 1 грн. чистої виручки від реалізації	коп.
Фондовіддача	грн./грн.
Рентабельність: - власного капіталу - активів - діяльності (продажів) - продукції	%

Графа 5 табл. розраховується як різниця значення показника проектного року та базисного (гр. 4 мінус гр. 3); гр. 6 – це відношення гр. 5 до базисного значення – гр. 3.

Продуктивність праці – це відношення обсягу виробництва в порівняльних цінах до чисельності промислово-виробничого персоналу.

Витрати на 1 грн. чистої виручки від реалізації розраховуються (в копійках) як відношення повних витрати на реалізовану продукцію до чистої виручки від реалізації з округленням до сотих. Наприклад, якщо витрати на грн. чистої виручки від реалізації складають 95,87 коп., це означає, що в 1 гривні витрати 95,87 коп., а прибуток – 4,13 коп.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладання коштів до даного підприємства.

Власний капітал підприємства (перший розділ пасиву балансу) розраховується так: статутний капітал плюс пайовий капітал плюс додатковий вкладений капітал плюс інший додатковий капітал плюс резервний капітал плюс нерозподілений прибуток (непокритий збиток) мінус неоплачений капітал мінус вилучений капітал.

Рентабельність діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Рентабельність продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від його основної діяльності.

Однозначно вірно розрахувати прибуток від реалізації продукції можна так: фінансовий результат від операційної діяльності плюс інші операційні витрати мінус інші операційні доходи.

Фондовіддача – це відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

В кінці контрольної (розрахункової) роботи подаються у стислій формі результати обґрунтування доцільності інвестиційного проекту у вигляді висновків.

Основні методичні підходи до виконання контрольної (розрахункової) роботи наступні.

Загальний принцип оцінки ефективності щодо будь-якого проекту – порівняння затрат, які необхідні для реалізації певного проекту, з результатами, що очікуються від цього.

Позначимо затрати як "З", а результати – як "Р". Тоді ефективність – будь-яке співвідношення затрат і результатів:

відносне

ефективність:

або

абсолютне

ефективність: З – Р або Р – З

Ефект – результат діяльності, що визначається абсолютним показником без порівняння його з затратами (у вартісному вираженні).

Вимоги до показників ефективності:

• між затратами та результатами повинна, бути функціональна причинно-наслідкова залежність;

• чисельник і знаменник повинні відноситись до одного і того ж самого об'єкту і періоду, тобто бути співставними в часі та просторі;

• необхідно враховувати наявність лагу – розриву у часі між здійсненням затрат і отриманням результатів.

Оцінку ефективності будь-якого проекту можна умовно розділити на наступні етапи:

1 етап : передбачає обґрунтування доцільності проекту. На цьому етапі обґрунтовується необхідність, можливість, впровадження проекту, проводяться розрахунки, які доводять переваги впровадження (наприклад, підвищення виходів готової продукції, економію витрат енергоносіїв, вивільнення чисельності робітників, обґрунтування необхідності залучення додаткових сировинних зон, розширення виробничих потужностей, з метою збільшення обсягів виробництва продукції у зв'язку з підвищенням попиту на неї тощо).

При цьому необхідно здійснювати комплексний підхід до обґрунтування проекту, а саме:

• комерційний аналіз проекту, метою якого є оцінка інвестиції з погляду перспектив кінцевого ринку для продукції чи послуг. Цей аналіз ґрунтується на п’яти основних підходах, згідно з якими підприємства ведуть свою промислово-ринкову діяльність (вдосконалення виробництва, вдосконалення товару, інтенсифікація комерційних зусиль, маркетинг, соціально-етичний маркетинг);

• технічний аналіз проекту повинен дати відповіді на питання – як виробляти продукцію і з якими витратами;

• екологічний аналіз проекту – має на меті визначення потенційної шкоди довколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту, визначення заходів, необхідних для її пом’якшення або запобігання їй;

• інституційний аналіз проекту має на меті дати оцінку можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому полі, впливу зовнішнього середовища на процес реалізації проекту, а також здатності підприємства власне реалізувати проект;

• соціальний аналіз проекту має на меті визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект, а також розробку стратегії реалізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища;

• фінансовий аналіз проекту має на меті визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та підприємства, що реалізує проект, а також оцінку поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства;

• економічний аналіз проекту оцінює проект з погляду відповідності результатів даного проекту, що очікуються, стратегії розвитку та економічним цілям підприємства.

2 етап: передбачає визначення загальної суми інвестиційних витрат, яка необхідна для реалізації проекту ( ), яка при одномоментному вкладанні інвестицій розраховується так:

(1)

де – загальна сума інвестицій при одномоментному їх вкладенні;

– вартість нових фондів (обладнання, будівельно-монтажних робіт тощо) з урахуванням їх придбання, транспортування, монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, які пов'язані з новим активами, включаючи податок на додану вартість (ПДВ). Слід зазначити, що на величину , але без врахування ПДВ, збільшується вартість основних фондів підприємства, від якої починається відлік амортизації. Щоб зняти ПДВ з будь-якої величини, треба цю величину поділити на 1,2, якщо встановлена законодавством ставка податку становить 20%. При розрахунках можна використовувати відносні показники, наприклад, вартість будівельно-монтажних робіт, транспортування, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, які пов'язані з новим активами, можна приймати на рівні 40-50% від вартості нового обладнання;

– затрати на демонтаж старого обладнання, що знімається з балансу, які не пов'язані з вартістю нових активів включаючи податок на додану вартість. Якщо затрати на демонтаж старого обладнання безпосередньо пов’язані з впровадженням нових фондів, то ці витрати теж будуть формувати вартість цих нових фондів тобто включатися до . Витрати на демонтаж можна приймати на рівні 10-15% від вартості нового обладнання;

– виручка від реалізації демонтованого обладнання за вирахуванням витрат, що пов'язані з реалізацією. Необхідно мати на увазі, що будь-яка реалізація підлягає оподаткуванню, крім зазначеного, від виручки від реалізації треба зняти податки. Укрупнено, в умовах розрахунку, це можна зробити так: : 1,2 * 0,81, де 1,2 – коефіцієнт, що враховує сплату податку на додану вартість; 0,81 – коефіцієнт, що враховує сплату податку на прибуток при ставці податку згідно законодавства на 01 січня 2013 року – 19% (з 01 січня 2014 року – 16%);

– балансова (залишкова) вартість основних фондів, які демонтуються і знімаються з балансу.

Загальний принцип визначення наступний:

, (2)

де – первісна вартість основних засобів;

знос (амортизація) – загальна сума амортизаційних відрахувань, що нарахована на основні фонди (обладнання, будівлі, комп’ютерну техніку тощо) за період їх експлуатації. В даному випадку поняття "знос" і "амортизація" розглядаються як одне і теж саме.

Річну суму амортизації рекомендується розраховувати прямолінійним методом згідно Податкового кодексу України, а саме:

Первісна вартість нових фондів (це К_н + Д без урахування податку на додану вартість) ділиться на мінімальний корисний термін експлуатації, який згідно Податкового кодексу України становить: для обладнання – 5 років; для будівель – 20 років; для комп’ютерної техніки – 2 роки.

Таким чином розраховується загальна річна сума амортизації ( ). Сума амортизації за весь період експлуатації фондів залежить від кількості років їх експлуатації.

Балансова вартість (В_бал) збільшує загальну суму інвестиційних витрат, бо при знятті з балансу недоамортизованих активів в підсумку зменшуються прибутки підприємства і загальна сума інвестицій повинна передбачати компенсацію цих втрат. Справа в тому, що при знятті з балансу фондів, які мають залишкову вартість, уся ця вартість одномоментно (а не щомісячно) згідно законодавства буде віднесена на собівартість продукції. Таким чином при фіксованій ціні на момент демонтажу обладнання за рахунок збільшення собівартості підприємство втратить частину прибутку;

– збільшення (зменшення) вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються.

Розрахувати зміну вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються, можна так:

, (3)

де – вартість оборотних активів в базовому періоді, за даними форми №1 "Баланс" (підсумок другого розділу активу балансу, ряд. 280, графа 4);

– чиста виручка від реалізації продукції за той же період за даними форми № 2 "Звіт про фінансові результати";

– приріст (зменшення) чистої виручки від реалізації продукції, що планується.

Але, якщо інвестиційні кошти вкладаються не одномоментно, а поетапно, то треба передбачати можливі втрати вартості інвестицій під впливом факторів часу, тобто збільшувати розраховану вище загальну суму інвестицій. Це можна робити так:

, (4)

де – загальна сума інвестицій при поетапному їх вкладенні;

– частина загальної розрахованої суми інвестицій, яка планується до вкладення в періоді t_i;

р – ставка дисконту, що характеризує можливий рівень втрат вартості інвестицій під впливом факторів часу за період вкладання, в частках одиниці;

t_i – порядковий номер року вкладання інвестицій;

m – загальний період вкладання (в роках).

Наприклад: загальна сума інвестицій складає 500 млн. грн., які плануються до освоєння протягом трьох років: перший рік – 300 млн., другий рік – 150 млн., третій рік – 50 млн. грн. Ставка дисконту прийнята на рівні 25%, або в частках одиниці – 0,25. Тоді:

=

3 етап: передбачає визначення результатів, що очікуються, в якості яких виступають чисті грошові потоки (ЧГП).

, (5)

де – загальна сума додаткового прибутку, що очікується, грн.;

0,81 – коефіцієнт, що враховує сплату податку на прибуток при ставці податку згідно законодавства на 01 січня 2013 року – 19%;

– приріст амортизації (зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних фондів під впливом заходів, що очікуються.

Додатковий прибуток, що очікується від впровадження проекту, при незмінній ціні розраховується так:

= , (6)

де – оптово-відпускна ціна за одиницю продукції, грн.;

та – відповідно базова і проектна (що очікується) собівартість одиниці продукції, грн.;

та – відповідно базовий та проектний (що очікується) обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях виміру.

У тому числі:

а) частина додаткового прибутку, що припадає на зміну собівартості:

, (7)

б) частина додаткового прибутку, що припадає на зміну обсягу:

, (8)

Якщо останні дві формули додати, вийде формула розрахунку (6).

Якщо ж ціна змінюється, то замість вводиться .

Проектна собівартість одиниці продукції дорівнює:

, (9)

де – зміни собівартості одиниці продукції, що очікується в результаті вкладення інвестицій (визначаються за розрахунками етапу 1). Наприклад, проектом передбачається вивільнення працівників. Тоді будемо мати економію по заробітній платі, нарахуванням на заробітну плату згідно законодавства (37,18% для харчових видів виробництв згідно Закону України "Про єдиний соціальний внесок"), витратам на охорону праці, спецодяг. Приріст амортизації від встановлення нового обладнання – навпаки, передбачає збільшення витрат як складової собівартості продукції. Слід зазначити, що складовою економії собівартості одиниці продукції може бути економія на умовно-постійних витратах. Ця економія пов'язана з загальновиробничими витратами, які можуть бути змінними або постійними. Мовою національного стандарту обліку 16 "Витрати" змінні та постійні загальновиробничі витрати визначаються так:

• до змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду;

• до постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Інакше кажучи, якщо в собівартості одиниці продукції, наприклад, заробітна плата основних виробничих робітників погодинна, тобто залежить не від обсягу виробленої продукції, а від відпрацьованого часу, то при збільшенні обсягу виробництва (реалізації) продукції ці робітники отримають заробітну плату за час роботи але при цьому підприємство отримає додатковий прибуток від збільшення реалізації продукції при "постійній" заробітний платі робітників. В такому випадку витрати на заробітну плату в собівартості одиниці продукції є постійною (незмінною) складовою по відношенню до збільшення обсягів виробництва (реалізації) продукції і виникає економія по заробітній платі. Якщо б в даному прикладі заробітна плата основних виробничих робітників була б відрядною, тобто залежала від обсягів виробництва, то витрати по цій статті не були б постійними, а змінювались в залежності від обсягів виробництва. І економії по собівартості не виникало б. чим більше вироблено тим за більший обсяг і сплачено. Таким чином, при розрахунках змін собівартості треба обов’язково враховувати можливу економію на умовно-постійних витратах. Для цього краще за все мати базову калькуляцію одиниці продукції (розрахунок витрат на виробництво і реалізацію одиниці певного виду продукції або одиниці продукції в середньому по підприємству за окремими статтями калькуляції – сировина, матеріали, паливо та енергія, заробітна плата тощо). Зробити аналіз окремих статей калькуляції щодо відношення їх до "змінних" або "постійних". І по "постійним" статтям визначити економію, яка виникає при збільшенні обсягів виробництва (реалізації) продукції. Основний принцип цього визначення – використання зменшуючого коефіцієнта А₁/А₂ як співвідношення базового (А₁) та проектного (А₂) обсягів виробництва (реалізації) продукції в натуральних одиницях вимірювання коли проектний обсяг перевищує базовий. Ця логіка визначення економії на умовно-постійних витратах буде представлені на прикладі економічного обґрунтування проекту в наступному розділі.

Якщо ж відсутня базова калькуляція одиниці продукції і не вистачає даних для розрахунку економії на умовно-постійних витратах за окремими статтями калькуляції, які є умовно-постійними – можливо використовувати наступний принцип розрахунку:

• визначити відсоток умовно-постійних статей в базовій собівартості одиниці продукції (С₁). Наприклад, для харчових видів продукції, де значна частина витрат – це матеріальні витрати, такий відсоток може бути приблизно 6-10%;

• визначити проектну собівартість одиниці продукції з урахуванням економії на умовно-постійних витратах, використовуючи наступну логіку:

, (10)

де – зміни собівартості одиниці продукції, що очікуються;

0,07 – частка умовно-постійних статей в собівартості одиниці продукції;

0,93 – частка змінних статей в собівартості одиниці продукції;

та – відповідно базовий та проектний (що очікується) обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях виміру;

та – відповідно базова і проектна (що очікується) собівартість одиниці продукції, грн.

Наприклад, базовий обсяг виробництва продукції (А₁) складає 43012,7 тонн за сезон, проектний обсяг виробництва, що очікується в результаті реалізації проекту (А₂), становить 43201,86 тонн за сезон. Планова ціна за одиницю продукції (Ц) приймається на рівні 3900 грн. за тонну на підставі даних підприємства. Базова собівартість одиниці продукції (1 тонни) – С₁ за даними підприємства становить 3640 грн. за тонну; проектна собівартість одиниці продукції – С₂ буде визначатись з урахуванням того, що впровадження проекту збільшує собівартість продукції на величину амортизації, утримання обладнання, що впроваджується,додаткових витрат по заробітній платі за рахунок необхідності залучення двох робітників, відрахуванням у фонди соціального страхування, витратам на охорону праці та спецодяг. Зменшення собівартості відбувається в даному прикладі за рахунок економії на умовно-постійних витратах, яка виникає за тими статтями собівартості, які залишаються незмінними при збільшенні обсягів виробництва продукції. В базовій собівартості продукції частина постійних витрат приймається на рівні 7%, змінна частина витрат, які змінюються при збільшенні обсягів реалізації, відповідно складе 93%.

Збільшення витрат на заробітну плату в прикладі розраховане виходячи з необхідності залучення додатково 2-х сезонних робітників з годинною тарифною ставкою 7,53 грн., які протягом сезону (65 діб) будуть працювати у дві зміни по 12 годин:

2 * 7,53 * 12 * 65 * 2 = 23493,6 грн.

Нарахування на заробітну плату (37,18%):

23493,6 * 0,3718 = 8734,9 грн.,

де 37,18 – встановлений законодавством (Закон України "Про єдиний соціальний внесок") відсоток нарахувань у фонди соціального страхування, що діє на момент розрахунку, для видів діяльності з ризиком, прийнятим для харчових видів виробництв, %.

Витрати на охорону праці та спецодяг – 8%:

23493,6 * 0,08 = 1879,5 грн.

Додаткові витрати на амортизацію обладнання розраховані виходячи з встановленого законодавством (Податковий Кодекс України) мінімального корисного терміну експлуатації обладнання – 5-ть років:

Приріст амортизації ( ) становить:

= 60075 : 5 = 12015 грн. / рік,

де 60075 – первісна вартість нового обладнання, від якої починається відлік амортизації (нові капіталовкладення без врахування ПДВ).

Додаткові витрати на утримання (ремонт) прийняті як 12,77% від вартості обладнання:

60075 * 0,1277 = 7672,0 грн.

Інші додаткові витрати на утримання устаткування приймаються на рівні 80% від додаткової амортизації:

12015 * 0,8 = 9612 грн.

Таким чином, загальне збільшення додаткових витрат буде складати:

23493,6 + 8734,9 + 1879,5 + 12015 + 7672,0 + 9612 = 63407 грн.

Проектна собівартість розрахована з урахуванням вищенаведених принципів розрахунку за формулою 10:

Таким чином, проектна собівартість одиниці продукції (С₂) з урахуванням вищезазначених особливостей, а саме – збільшення витрат, що пов’язані з встановленням додаткового обладнання, та економії на умовно-постійних витратах за статтями, що не змінюються при збільшенні обсягу виробництва буде становити в даному прикладі 3640,35 грн. за тонну. Тобто збільшиться на 0,35 грн. за тонну. Але збільшення собівартості одиниці продукції, яке відбулося в прикладі, не означає, що проект буде неефективним. Цей збиток від збільшення витрат може бути компенсований за рахунок збільшення реалізації продукції, що очікується, за рахунок зміни ціни реалізації.

4 етап: передбачає порівняння затрат з результатами за допомогою наступних показників:

Чистий приведений дохід (ЧПД)

Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеними до теперішньої (дійсної) вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Чистий приведений дохід розраховується так:

, (11)

де – сума чистого грошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту;

t – період життєвого циклу проекту, величина, що підлягає обґрунтуванню в кожному конкретному випадку. В умовах розрахунку її можна прийняти рівні терміну експлуатації фондів (обладнання), що проваджуються, до їх повного зношення у відповідності до норм законодавства як мінімальний корисний термін експлуатації згідно Податкового кодексу України: t = 5 років;

n – кількість періодів в загальному розрахунковому періоді t ;

р – ставка дисконту (в частках одиниці), яка характеризує можливий рівень втрат чистих грошових потоків під впливом різних чинників протягом періоду t. Величина, що підлягає обґрунтуванню, і може прийматися на рівні ставки рефінансування НБУ на момент розрахунку, але тільки для державних проектів або на рівні середньої ставки позичкового відсотка комерційних банків – для недержавних проектів. В умовах розрахунку р можна приймати на рівні 25 – 35% (0,25 – 0,35 в частках одиниці).

Нормативне значення ЧПД

Індекс доходності (ІД)

Індекс (коефіцієнт) доходності дозволяє співвіднести об'єм інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту, а також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але й в якості критеріального при прийнятті інвестиційного рішення про можливості реалізації проекту. Якщо значення індексу доходності менше одиниці або дорівнює їй, проект повинний бути відхилений в зв'язку з тим, що він не принесе додаткового прибутку на інвестовані засоби.

Індекс доходності розраховується так:

, (12)

Нормативне значення ІД

Індекс рентабельності (ІР)

Індекс (коефіцієнт) рентабельності в процесі оцінки ефективності проекту може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотний інвестиційний потік по проекту (значну частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) і не порівнює аналізовані показники в часі. Індекс рентабельності характеризує прибутковість проекту.

Розрахунок цього показника здійснюється так:

, (13)

де – середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

Період окупності (ПО)

Період окупності є одним з найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності. Розрахунок цього показника може проводитися за двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

Показник "періоду окупності" використовується, звичайно, для порівняльної оцінки ефективності, але може бути прийнятий і як критеріальний (в цьому випадку заходи з більш високим періодом окупності будуть підприємством відхилятися).

Основним недоліком цього показника є те, що він не враховує ті чисті грошові потоки, що формуються після періоду окупності інвестиційних витрат. По проектах з тривалим терміном експлуатації після періоду їхньої окупності може бути отримана набагато більша сума чистого грошового потоку, чим по проектах з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть більш швидкому періоді окупності останніх).

Недисконтований показник періоду окупності визначається статичним методом і розраховується так:

, (14)

де – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей показник розраховується як середньомісячний).

Дисконтований показник періоду окупності визначається так:

. (15)

Показники оцінки, засновані на статичних (бухгалтерських) методах розрахунку (індекс рентабельності, період окупності недисконтований), передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і прибутки без їх дисконтування в часі.

Порівняння розрахованих показників з нормативними значеннями та аналіз їх дає змогу зробити висновок про доцільність впровадження проекту.