МФ.ТЕМА 6: Внутрішні міжурядові в відносини.

6.1.Поняття та концепції організації міжурядових фінансових відносин.

Міжурядові фінансові відносини (МФВ)0 це реальні фін.відносини, що складаються між різними рівнями публічної влади по вертикалі. В процесі надання держ.і громадських послуг, виконання визначених завдань, уряди різних рівнів влади взаємодіють та співпрацюють між собою. Взаємодія і співробітництво є партнерством різних рівнів влади, отже, МФВ виникають у процесі спільної діяльності різних р-нів влади щодо виконання покладених на них Конституцією та законами ф-ій.В унітарних д-вах внутрішні МФВ виникають між двома р-нями урядів-це уряд який очолює центральну виконавчу владу і уряд що представляє місцеве самоврядування.У федеративних д-вах виділяють ще один р0нь таких відносин-уряди суб'єктів федерацій.

Осн.концепції організації внутрішніх МФВ:

1-а концепція: Бюджетний(фіскальний чи фінансовий) федералізм.Це ф-ма організації ВМФВ, яка має кілька ознак:

-чітке розмежування видатків різних р-нів влади і наділеннф цих владних рівнів фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну дохідну базу.

-побудова ВМФВ на осн.правових форм їх організації.

-організація ВМФВ за активної ролі у визначенні їх моделі не лише центральної влади, але і регіональної і місцевої через механізм їх консультацій і переговорів.

Виділяють основні групи моделей бюджетного федералізму:

1-децентралізований- характеризується знач.фіскальною автономією регіонал.і місцевої влади, слабкістю зв'зків між рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фін.вирівнювання і мало уваги приділяє фіскальним дисбалансам у розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі покладається на власні сили (США.)

2-кооперативні- х-ється тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади щодо подолання фіскальних дисбалансів на різних р-нях управління і фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечення єдиних стандартів громадських послуг в межах всієї території У.(Німеччина, Австрія).

2-а концепція:Бюджетний унітаризм. Це ф-ма ВМФВ, осн.принципи організації яких визначаються центральною владою.місцевій і регіональній владі, як правило, відводиться пасивна роль. В рамках цієї концепції центральна влада здійсн.активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території України та вирівнює фіскальні дисбаланси.

3-а концепція: Субсидіарності. Осн.принципи:

-влада більш високого р-ня (державна) може втручатися у фін.справи влади нижчого р-ня лише тією мірою, в якій друга продемонструвала і довела свою нездатність вирішувати проблеми.

-принцип субсидіарності означають допомогу, підтримку.він вказую на обов'язок вищої влади надавати фін.допомогу органам влади місцевого р-ня, причому, така допомога має сприяти фін.автономії місцевої влади і розширювати її повноваження а не повноту підпорядкування центральній владі.

-розподіл повноважень між різними р-нями влади в усіх сферах, виключаючи фінансову.

-принцип співробітництва (партнерства) різних р-нів влади.У Конституції Німеччини знайшла своє відображення ідея «спільного інтересу», який реалізується через угоди Федерації та земель.Конституційна реформа Австрії передбачала можливість укладання угод між Федерацєю і землями з одного боку та між самими землями з іншого.У Франції проекти що доручають регіональній владі мають розвиватися у співпраці з округами та муніципалітетами. Зак-во Франції передбачає також таку ф-му реалізації держ.інвестиційної політики як планові контракти-це угоди між різними р-нями влади щодо реалізації спільних інвестицій.

Цей принцип не виключає конфліктних ситуацій між р-нями влади.так, у більшості зх.-європейських країн створено правові механізми розв'язання таких конфліктів-місц.органи влади Австрії, німеччини можуть оскаржувати рішення (і фінансові) що надійшли від центральних і земельних властей у конституційних судах.таке ж право мають місцеві власті Італії.

-принцип делегованого управління-полягає у тому, що центральна влада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі, остання може делегувати окремі свої повноваження органам влади вищого рівня на основі угоди.