Психологічна задача №1

Максимальна оцінка — 10 з.о

Маршрутний лев (родина комах загону сітчастокрилих), щой­но вилупившись з яєчка, виповзає на мурашину доріжку, що при­ваблює його запахом мурашиної кислоти. Там він вибирає суху піща­ну ділянку, на якій викопує ямку й ховається на її дні. Мураха, яка біжить цією доріжкою, оббігає ямку, але при цьому неминуче ско­чує вниз кілька піщинок, що падають на голову мурашиного лева. Мурашиний лев сильним рухом голови викидає струмінь піску саме в той бік, звідки на нього посипались піщинки, і збиває мураху. Та падає прямо у розкриті щелепи мурашиного лева, якому залишається лише задовольнити свою потребу в їжі.

Запитання: Як пояснити таку поведінку? Яку роль у ній відіграє психіка?

Література

1. Кунак В.В. Род Ното, его возникновение й последующая зво-люция— М.: Наука, 1980.— 327 с.

2. Веркор. Люди или животньїе?: Пер. с фр.— М.: Иностр. лит., 1957.—227с.

3. Вьіготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т.— М.: Педагогика, 1983.— Т. З— С. 6-163.

4. Гальперин П.Я. Введение в психологию.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976—С. 103-129.

Психологічна задача №2

Максимальна оцінка — 10 з.о.

Письменник О. Бєляєв створив у своїй уяві голову професора Доуеля, наділену здатністю відчувати, мислити, пригадувати, тобто здатністю продукувати психіку. Цей фантастичний образ має Вид собою реальні підстави, оскільки голову (точніше, мозок) вва­жають органом психіки, а психіку відповідно функцією мозку.

Запитання: Чи могла насправді так функціонувати голо­ва професора Доуеля? Чи буде така голова мислити?

Література

1.Анохин П.К. Биология й нейрофизиология условного рефлекса—М.: Медицина, 1968.— С.194-262,406-431.

2.Ананьев Б.Г Избраннне психологические труди: В 2 т.— М.: Педагогика, 1980.—Т. 1.—232с.

3. Вьіготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т.— М.: Педагогика, 1982.— , Т. 1.—488с.; Т. 2.—504с.

4.Гальперин П.Я. Введение в психологию.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976.— 149 с.

Психологічна задача №3

Максимальна оцінка — 10 з.о.

Якщо порівнювати між собою максимальні об'єми черепа людиноподібних мавп і черепа первісної людини, то виявиться, що мозок останньої переважає мозок найрозвиненіших видів мавп більш ніж удвічі (600 і 1400 см. куб.). До того ж мозок людини має значно складнішу будову.

Запитання: Які висновки випливають із порівнянь? Чи можна величину мозку вважати ознакою людини?

Література

1. Алексеев В.П. Становление человечества.— М.: Политиздат, 1984—462с.

2. Внготский Л.С. Собр. Соч.: В 6 т— М.: Педагогика, 1983 — Т. З—С. 6-163.

3. Лурия А.Р. Зволюционное введение в психологию.— М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1975.— С. 33-92.

4. Рогинский Г.З. Развитие мозга й психики.— Л.: Книжиздат, 1948.—237с.

Третє тьюторське заняття

Принципи, методи, стан і структура сучасної психології

Стислий виклад теми

Принципи психологічної науки

Отримання наукових знань про таке складне явище, яким є психіка, значною мірою залежить від підходу дослідника до об'єкта пізнання. Цей підхід визначається системою методологічних за­сад, або принципів.

У дослідженнях Л.С.Виготського, Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Г.С.Костюка, О.М. Леонтьеєва, Б.Ф. Ломова, К.К. Платонова, М.Г. Ярошевського були закладені методологічні основи су­часної наукової психології. Узагальнюючи методологічні здобутки цих дослідників, український психолог О.М. Ткаченко виділив та об'єднав у цілісну систему основні принципи психологічної науки — принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності пси­хіки й діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення пси­хіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

Розглядаючи формулювання принципу детермінізму С.Л. Рубін-штейном ("заломлення зовнішнього через внутрішнє") та О.М. Леонтьєвим ("внутрішнє, суб'єкт діє через зовнішнє і цим себе змінює"), Р.М. Ткаченко запропонував не протиставляти та не ізолювати їх одне від одного. Дійсними детермінантами психіки є процес і про­дукт взаємодії суб'єкта з об'єктом.

За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізич-.ний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкта, сигналі-зуючи про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних відносно об'єкта подразників (сигналів).

Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує прин­ципи детермінізму й відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності. Прин­цип єдності психіки та діяльності дає змогу вивчати "таємниці" психіки через процеси і продукти діяльності та поведінки людини, розк­риваючи об'єктивні закономірності внутрішніх психічних явищ.

У принципі розвитку психіки об'єктивно виявляються й реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку й діяльності на різних етапах становлення особистості.

За системно-структурним принципам психіка є складною сис­темою взаємопов'язаних елементів, таких, як пам'ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого.

Принципи психології використовуються у взаємозв'язку для пояснення будь-яких психічних явищ та в процесі наукового пізнання.