Висновки про рівень розвитку

3,5-4,0 бали — дуже висока тривожність.

3,0-3,4 бала—висока тривожність,

2,0-2,9 бала — середня тривожність.

1,5-1,9 бала—низька тривожність.

0,0-0,4 бала — дуже низька тривожність.

Психологічна задача №1

Максимальна оцінка — 10 з.о.

На тривалі впливи несприятливих чинників організм людини або тварини відповідає закономірною реакцією. На першій її стадії мобілізуються захисні сили організму, які протидіють цьому чин­никові. На другій — сили, які впливають і протидіють, нібито врівно­важуються, організм поступово адаптується до шкідливих умов. Якщо ж дія несприятливого чинника не припиняється, настає ста­дія виснаження, яке спричиняє негативні і незворотні зміни в організмі.

Запитання: Що це за реакція? Чому в неї такий перебіг?

Література

1. Китаев-Смнк Л.А. Психология стресса.— М.; Наука, 1983.— С.5-20.

2. Лук А.Н. Змоции й личность.— М.: Знание.1982.— С. 43-45.

3. Селье Г. Стреос без дистресса: Пер. с. англ.— Рига: Виеда, 1992—С. 14-39.

4. СувороваВ.В. Психофизиология стресса.—М.: Знание,1988.— С.19-56.

5. Тигранан Р.А. Стресе й его значение для организма.— М.: Зна-ние, 1988—С. 6-24.

Психологічна задача №2

Максимальна оцінка—10 з.о.

З акоханий юнак пише дівчині: "Не можу зрозуміти, що зі мною діється... Звітуюся у своїх почуттях, борюся з ними, піддаюсь їм і знову борюсь. З одного боку, боюся втратити розум і тому прагну позбутися їх, з іншого — боюся знову впасти в той сонливий стан, в якому перебував до цієї неповторної весни".

Запитання: Яке явище у царині почуттів ілюструє цей лист? Яка його природа?

Література

1. Гозман Л.Я. Психология змоциональньїх отношений.— М.: Изд-во Моск. ун-та.1987.— С. 110-130.

2. ДодновБ.И.Вмирезмоций.К.:Политиздаг,1987.—С. 117-128.

3. Лук А.Н. Змоции й личность.— М.: Знание,1982.- С.43-45.

4. Психологический словарь / Под ред. В.В. Давьідова й др.— М.: Педагогика, 1983.— С. 17.

5. Психология. Словарь / Под ред. А.В. Петровського, М.Г. Яро-шевского.— 2-е изд., испр. й доп.— М.: Политиздат,1980.— С.445-446.

Друге тьюторське заняття

Психічні стани особистості

Стислий виклад теми

До емоційних станів належать настрої, афекти, пристрасті, три­вога, страх, стрес.

Виділення сфери психічних станів заповнює прогалину в сис­темі психології між психічними процесами (відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уява) і психічними властивостями особистості (спрямованість, здібності, темперамент, характер). Адже психіч­ний стан впливає на перебіг психічних процесів, він може перетво­рюватися на властивість особистості, яка, у свою чергу, зумовлює виникнення стану. Отже, зв'язок компонентів психіки виглядає та­ким чином:

процес =: стан :=: властивість.

Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними властиво­стями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а індивідуально. Стан страху в однієї людини може ви­являтися у психічному збудженні, а в іншої — у психічному заці­пенінні, гальмуванні психічної діяльності. Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність (трудову, навчальну, спортивну), на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх.

Психічний стан — це "найглибинніший" момент психічного. Це не просто сполучна ланка між психічним процесом і психічною властивістю особистості. Під психічним станом розуміється не стан організму, а "стан душі", різноманітні її відгуки на свої власні відчуття та уявлення. Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви психічних процесів:

• стани емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.;

• стани вольові — рішучість, розгубленість тощо;

• стани пізнавальні — зосередженість, замисленість і т.д. Психічні стани розрізняють за глибиною і тривалістю. При­страсть як психічний стан глибше, ніж настрій. Кожний стан тим­часовий, може поступитися іншому. З практичною метою виділя­ють стани миттєві (нестійкі), довгочасні і навіть хронічні, або опе­ративні, поточні та перманентні. Кожний стан, наприклад, тривога і замисленість, за певних умов може бути і оперативним (нестійким), і поточним (тривалим), і перманентним (хронічним). Перехід станів із поточних у перманентні може мати як позитивний (стан тре­нованості в спорті, рішучості), так і негативний (стан утоми, роз­губленості) характер. Зв'язок емоційних станів і властивостей най­виразніше проявляються у стані тривоги. Терміном "тривога" по­значається емоційна відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну від терміна "страх", яким позначається реакція на реальну загрозу, загрозу порушення функцій організму виконуваною діяль­ністю. Висока тривожність знижує ефективність інтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад, під час

іспитів, заліків; знижує рівень розумової працездатності, викликає невпевненість у своїх здібностях, є однією з причин негативного соціального статусу особистості, бо її поведінка характеризується емоційною неврівноваженістю, роздратуванням і може призвести до емоційного стресу.

Поняття стресу було запроваджене в 50-ті роки XX ст. канадсь­ким ученим Г. Сельє для визначення генералізованої реакції орга­нізму — "загального адаптаційного синдрому"— як відповіді на будь-який несприятливий вплив. Реагування на екстремальний вплив має певні стадії:

1) "фаза шоку" характеризується різким падінням опору орга­нізму;

2) "фаза резистентності" мобілізує адаптаційні можливості організму відповідно до нових умов;

3) "фаза виснаження", якій відповідає стійке зниження ре­зервів організму.

Причиною стресу може слугувати несподіванка, що порушує звичну течію життя. Р. Лазарус, розвиваючи вчення про стрес (1950, 1970), висунув концепцію, згідно з якою розмежовуються поняття фізіологічного стресу, пов'язаного з реальним подразником, і псих­ічного, емоційного стресу, за якого людина на основі індивідуальних знань і досвіду оцінює майбутню ситуацію як загрозливу, складну. Якщо у випадках фізіологічного стресу адаптаційний синдром ви­никає в момент зіткнення з подразником, то в разі емоційного стре­су адаптація передує ситуації, настає завчасно. Саме завдяки цьо­му емоційний стрес може бути цільним. Але робота в стресогенній ситуації обов'язково призводить до додаткової мобілізації внутрішніх ресурсів, може мати несприятливі наслідки. Типові хвороби „стре­сової етіології"" — серцево-судинні патології, виразка шлунку, пси­хосоматичні розлади, депресивні стани — характерні для сучасних видів виробничої та управлінської діяльності. Стрес існує завжди. Вплив його залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан викликають, і від індивідуально-психологічних особ­ливостей особистості. У складних життєвих ситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може стати ха­рактерною рисою особистості — схильністю до емоційного стресу. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів. Так, у схильних до стресу частіше простежуються здатність до конкуренції, тверде прагнення до досягнення мети, агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчут­тя постійного браку часу. Дослідники стресу виявили також тен­денцію відповідати на подібні стресові ситуації однаковими харак­терними реакціями, що пояснюється напрацьованою в процесі індиві­дуального розвитку системою психологічних механізмів (зокрема мотивів).

Отже, у психічних станах відбувається поєднання, злиття ха­рактеристик психічних процесів і властивостей особистості. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання.