- •1.Модель життєдіяльності людини.
- •2.Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик.
- •4.Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.
- •5.Аксіоми безпеки життєдіяльності.
- •6.Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності.
- •7.Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек.
- •8.Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна.
- •10.Класифікація нс за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків.
- •11.Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту.
- •12.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
- •16.Пожежі у природних екосистемах.
- •17.Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки.
- •18.Біологічні небезпеки.
- •19.Вражаючі фактори біологічної дії.
- •20.Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії.
- •21.Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
- •22.Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб.
- •23.Інфекційні захворювання тварин і рослин.
- •24.Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу.
- •25.Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек.
- •26.Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу.
- •27.Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж.
- •28.Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях.
- •29.Вимоги до транспортування небезпечних речовин.
- •30.Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами.
- •31.Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій).
- •32.Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки.
- •33.Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.
- •34.Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі.
- •35.Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища.
- •36.Класифікація об’єктів за їхньою пожежо - вибухонебезпекою.
- •37.Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки.
- •38.Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки.
- •39.Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами.
- •40.Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму.
- •41.Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення.
- •42.Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії.
- •43. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики.
- •44. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на чаес.
- •45. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин.
- •46. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини.
- •47. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини.
- •48. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин.
- •49. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.
- •50. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.
- •51. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю.
- •53. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження.
- •56. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.
- •57. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки.
- •58. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.
- •59. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства.
- •60. Маніпуляція свідомістю.
- •61. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення.
- •62. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія.
- •63. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину.
- •64. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі.
- •65. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку.
- •66. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.
- •67. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості.
- •68. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження.
- •69. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі нс.
- •70. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище.
- •71. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику.
- •72. Розподіл підприємств, установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від нс.
- •73. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику.
- •81. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у нс в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади.
- •82. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на нс на державному рівні.
- •91. Іформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення нс або реагуванням на нс та організації ліквідування її наслідків.
- •92. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення нс та аварій.
- •93. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у нс
- •94. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.
- •95. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в нс об’єкту господарювання.
- •96. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення нс, правил поведінки та способів дій в цих умовах.
- •97. Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення нс.
- •98. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в нс.
- •99. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації нс. Сили і засоби постійної готовності.
- •100. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків нс.
- •101. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву.
- •102. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні нс.
- •103. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів.
- •105. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини.
- •1. Модель життєдіяльності людини.
15.Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки.
До гідрологічних небезпечних явиш, шо бувають в Україні, належать: повені (басейни річок), селі (в горах Криму і Карпат), маловоддя (річки України), підйоми та спади рівня Чорного і Азовського морів. Через останній фактор постійно знижується біологічна продуктивність моря, щорічно гине близько 100 га прибережних територій, з яких значна доля − сільськогосподарські угіддя, створюється складна екологічна та містобудівна обстановка на таких узбережжях. У цих берегових зонах під постійною загрозою перебувають виробничі будівлі, житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільськогосподарські поля.
16.Пожежі у природних екосистемах.
Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.
Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).
Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.
Основною характеристикою, що характеризує руйнуючу дію пожежі, є температура, яка розвивається під час горіння. У житлових будинках та громадських будівлях температури всередині приміщень досягають 800–900 0С, але розподіляються нерівномірно. Найвищі температури виникають під час зовнішніх пожеж і в середньому складають 1200–1300 0С.
Припинення горіння досягається дією на гарячі поверхні охолоджуючими засобами, що гасять вогонь, розбавленням гарячих речовин або повітря, яке надходить у зону горіння, негорючими парами або газами; створенням між зоною горіння та горючим матеріалом ізолюючого шару із засобів, що гасять вогонь. У якості основного засобу, що гасить вогонь, використовують воду. Крім води, використовуються хімічні та повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, порошки, водяну пару, інгібітори.
Засоби для гасіння вогню подають у вогнище пожежі за допомогою пожежної техніки стаціонарними установками гасіння пожежі, пожежними автомобілями, поїздами, кораблями, мотопомпами, вогнегасниками. Заходи з пожежної безпеки поділяються на пожежну профілактику та гасіння пожеж.
Затоплення, повінь − це тимчасове затоплення значних територій внаслідок зливи, повеней великих річок, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування греблі, дамби, великих морських припливів. При затопленні, повені гинуть посіви сільськогосподарських культур, можлива загибель людей, тварин, матеріальних цінностей, руйнування ліній зв'язку і енергозабезпечення, пошкодження житлових будинків і виробничих споруд.
Повені Дніпра, Дністра, Дунаю та Сіверського Донця супроводжуються затопленням значних територій, у тому числі сільськогосподарських угідь, де гинуть посіви культур. Це вимагає проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і машин, посівного матеріалу і кормів.
При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об'єктів.
Головна причина підтоплення − незадовільний стан дренажних систем водовідведення.
Проблема контролю за затопленнями, повенями потребує прогнозу на роки. Захисні заходи від затоплення, повені залежать від соціальних умов, відповідальності й активності населення. Затоплення, повінь можна передбачити, прагнути регулювати їх вплив, але запобігти їм не можна. Сьогодні затоплення, повені − одні з найбільш руйнівних і небезпечних для життя стихійних лих.
