4.Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства.

У процесі діяльності можна виділити з одного боку людину, котра працює, а з іншого - виробництво, де знаходяться предмет, знаряддя та навколишнє середовище і де виникає небезпека.

Система безпеки діяльності людини складається з таких підпорядкованих структур (рис. 2): людина, діяльність, система охорони праці, ергономіка, охорона здоров'я, гігієна. Подструктура людини охоплює такі чинники:

1) безумовні рефлекси самозбереження, захисні реакції людини та дублювання функцій окремих органів;

2) психологічні якості та стани людини;

3) досвід, професійні навики та вміння;

4) ступінь мотивації матеріально-практичної діяльності та безпеки.

Рівень індивідуальної захищеності людини від небезпеки є результатом дії складної системи саморегуляції, яка ґрунтується на чотирьох вищезгаданих чинниках (рівнях).

Підструктуру діяльності розглянуто як головне джерело небезпеки. Наприклад матеріально-практичну діяльність у вузькому значенні можна розглядати як виробництво. У промисловому виробництві - це знаряддя праці, предмети праці та навколишню середовище. При цьому виділяють роботи з високою та невисокою категоріями небезпеки. Нещасні випадки частіше стаються під час виконання робіт з невисокою небезпекою внаслідок того, що:

1) до робіт з підвищеною небезпекою допускають осіб, які пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки;

2) на таких роботах використовують більш досконалу техніку безпеки;

3) небезпечних робіт значно менше ніж звичайних;

4) висока ціна помилки на роботі з підвищеною небезпекою зумовлює серйозніше ставлення робітника до її виконання.

Духовно-практичну діяльність можна уявити як.інтелектуальну, в якій основними небезпеками є інформаційно-психологічні та духовні.

Підструктура "Система охорони праці" слугує розв'язанню двох головних завдань: знижувати рівень виробничої небезпеки та сприяти підвищенню захищеності життя і здоров'я людини.

Взаємодія всіх трьох підструктур формує фактичний рівень безпеки життєдіяльності людини.

5.Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Аксіома 1. (про потенційність небезпеки). Все, що оточує людину (матерія, процеси, інформація) є для неї потенційно небезпечним.

Потенційна небезпека являється універсальною властивістю взаємодії людини із середовищем існування та його компонентами. Дана аксіома має виняткове методологічне й пізнавальне значення. З неї випливає висновок про те, що, незважаючи на захисні заходи, завжди зберігається деякий надлишковий ризик.

Аксіома 2. Небезпеки діють у просторі і часі.

Небезпека проявляється у вигляді потоків речовини, енергії або інформації. Вона може впливати на людину тільки у тому разі, коли її просторово-часові характеристики співпадають з аналогічними характеристиками людини. Автомобіль, що їде по дорозі А не може бути небезпечним для пішохода, який переходить дорогу Б. В цьому випадку сфера дії небезпеки (дорога А) не співпадає із зоною діяльності (перехід дороги Б) людини. Також даний автомобіль не може бути небезпечним для пішохода і у випадку, якщо він перетне місце переходу раніше або пізніше часу, коли відбувалася діяльність людини. Небезпеки, що в даній ситуації ніяк не загрожують людині є пасивними.

Для ілюстрації даної аксіоми розглянемо наступні поняття.

Гомосфера – простір (робоча зона), де знаходиться людина в процесі розглянутої діяльності.

Ноксосфера – простір, у якому постійно існують чи періодично виникають небезпеки.

Аксіома 3. Чим більш неявний (потайний) характер небезпеки, тим масштабніші наслідки (більша шкода) її дії.

Коли людина очікує небезпеку, а також має інформацію про її негативні властивості, потужність шкідливих факторів, місце і час прояву, то може адекватно реагувати на неї, тобто захиститись. Наприклад, сучасні метеорологічні спостереження дають можливість визначати потужність, місце і час прояву тайфунів, що дозволяє попередити людей у зонах ймовірної їх дії заздалегідь. Ця інформація використовується для евакуації населення і захисту важливих об'єктів життєзабезпечення. З іншого боку відомо, що катастрофічні наслідки землетрусів пов'язані перш за все з їхньою раптовістю.

Аксіома 4. Небезпеки стають помітними, коли потоки речовини, енергії та інформації перевищують порогові значення.

Порогові, чи інакше, граничнодопустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов збереження функціональної і структурної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив тєхносфери на природне середовище.