2. Мета та завдання курсової роботи

Мета роботи: кожен студент повинен ознайомитися з методами і способами розвитку планової і висотної зйомочної основи, топографічного знімання у масштабі 1:500; одержати практичні навички роботи на теодолітах типу Т30, нівелірах типу Н3 (НЗК), мензулі, номограмному кіпрегелі КА-2 (КН), номограмному тахеометрі Dalta 010 B, складання планів топографічної зйомки.

Завдання роботи: ознайомлення з технологією виконання теодолітних ходів, технічного нівелювання, горизонтальної та висотної, мензульної та тахеометричної зйомок у М 1:500; одержання практичних навичок з організації польових та камеральних робіт; практична робота з розвитку планової і висотної основи; закріплення теоретичних знань з курсу топографії.

Завдання на курсову роботу Завдання №1. Рекогносцирування теодолітних ходів

1. Вершини тахеометричного ходу необхідно вибирати у таких місцях зйомочної ділянки, щоб забезпечити їх збереження на весь період зйомочних та контрольно-приймальних робіт.

2. З кожної вершини необхідно забезпечити добрий огляд об’єктів місцевості та рельєфу, а також забезпечити видимість на дві сусідні суміжні точки теодолітного (тахеометричного) ходу та можливі перехідні точки.

3. Допустимі довжини ходів не повинні перевищувати величин, наведених у табл. 1.

Таблиця 1

Масштаб зйомки	Довжина ходу між пунктами опорної геодезичної мережі, км		Віддаленість вузлової точки від пунктів опорної геодезичної мережі, км
	на забудованій території	на незабудованій території
1:500	0,8	1,2	0,7
1:1000	1,2	1,8	1,0
1:2000	2,0	3,0	1,5
1:5000	4,0	6,0	3,0

4. Довжини сторін теодолітного хода не повинні перевищувати 350 м. і не повинні бути менше 40 м. на незабудованій території і 20 м. на забудованій території.

5. При зйомці забудованих і незабудованих територій допускаються висячі ходи, довжини яких і кількість сторін у яких не повинні перевищувати величин, які наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Масштаб зйомки	Максимальна довжина хода, м	Максимальна довжина ліній, м	Максимальне число ліній у ході
1:5000	1200	300	6
1:2000	600	200	5
1:1000	300	150	3
1:500	200	100	2

6. При виборі вершин тахеометричного хода необхідно враховувати, що при зйомці ситуації і рельєфа з цих вершин, зйомочні пікети повинні без пропусків та рівномірно покривати територію зйомки. Тому щільність тахеометричних ходів повинна бути такою, щоб виконувалась умова, наведена у табл. 3.

Таблиця 3

Масштаб зйомки	Перетин рельєфу, м	Максимальна відстань між пікетами, м	Максимальна відстань від прилада до рейки при зйомці рельєфа, м	Максимальна відстань від прилада до рейки при зйомці контурів, м
1:500	0,5 1,0	15 15	100 150	60 60
1:1000	0,5 1,0	20 30	150 200	80 80
1:2000	0,5 1,0 2,0	40 40 50	200 250 250	100 100 100
1:5000	0,5 1,0 2,0 5,0	60 80 100 120	250 300 350 350	150 150 150 150

Завдання 2. Виконати повірки та юстировки теодоліта Т 30

Точне і ефективне вимірювання кутів теодолітом можливо, якщо додержуватись таких умов:

1. Площина горизонтального лімба має бути перпендикулярною осі обертання приладу, а вертикального лімба – осі обертання труби. Виявляється обертанням навколо її осі. При порушенні умови відбувається роз фокусування і зміна ціни поділок шкали відповідного пристрою. Дефект виправляється в оптико-механічній майстерні.

2. Вісь циліндричного рівня алідади горизонтального кругу має бути перпендикулярною вертикальній осі обертання приладу. Для перевірки цієї умови встановлюють циліндричний рівень паралельно двом підйомним гвинтам і обертанням їх у різних напрямах приводять бульбашку на середину. Після цього алідаду обертають на 180. Якщо бульбашка змістилась то умова не виконана, обертаючи ці ж два підйомні гвинти, бульбашку рівня зміщують на половину дуги відхилення обертанням виправних гвинтів встановлюють бульбашку у нуль - пункт і після цього виконують повторну контрольну перевірку і приводять теодоліт у робочий стан (горизонтують), повертають алідаду на 90 і третім підйомним гвинтом приводять бульбашку у нуль - пункт. Круглий рівень перевіряється по виправленому циліндричному рівню.

3. Вертикальна нитка сітки ниток при прямовисному положенні вертикальної осі теодоліта має бути прямовисною. Після установки теодоліту вертикальну нитку верхнім кінцем наводять на добре бачену точку і обертають трубу навколо горизонтальної осі. Якщо зображення точки не сходить з нитки, то умова додержана. Виправлення досягається обертанням окулярної частини труби з сіткою, так, щоб вертикальна нитка розташувалась прямовисно. Цю умову можна перевірити за допомогою виска.

4. Візирна вісь труби має бути перпендикулярною осі обертання зорової труби. Перевірка виконується спостереженням віддаленої, добре видимої точки. Подвійну колімаційну помилку обчислюють за формулою:

2С = КП – КЛ  180. (1)

Величина 2С не повинна перевищувати подвійну квадратичну помилку вимірювання кута даним приладом. Для виправлення знімають захисний ковпачок окуляра, мікрометренним гвинтом змінюють відлік по горизонтальному кругу на величину С і обертають виправні гвинти, наводять вертикальну нитку сітки ниток на точку.

5. Вісь обертання зорової труби має бути перпендикулярною вертикальній осі обертання теодоліта. Для виробництва перевірки теодоліт установлюють на відстані, 20 м від високого предмета (стіна будинку, стовп та ін.). Наводять перехрестя сітки на високо розташовану точку М і проектують візирний промінь на висоту теодоліта, відмічають точку проекції m₁. Те ж саме роблять при іншому крузі і одержують проекцію m₂. Якщо відстань між точками m₁ і m₂.

, (2)

де  - ціна поділки рівня алідади; v - кут нахилу візирної осі при спостереженні точки М, d – відстань від осі обертання теодоліта до предмета; ρ = 206265’’.

То відмічають точку в середині відрізку і наводять на неї перехрестя сітки. Потім піднімають трубу до рівня точки М і виправними гвинтами підставки труби піднімають чи опускають один з кінців горизонтальної осі так, щоб точка М потрапила на вертикальну нитку сітки.

6. Вісь обертання алідади горизонтального і вертикального кругів повинна проходити відповідно через центри шкал поділок горизонтального і вертикального кругів. В інструментах з двосторонніми оптичними мікрометрами відлік вільний від впливу ексцентриситету. Для виключення впливу ексцентриситету алідади при використанні теодолітів з однобічними відліковими пристроями вимірювання треба вести способом прийомів.

6. Місце нуля (МО) чи місце зеніта вертикального круга повинне дорівнювати нулю (90).

Визначають МО чи МZ із спостереження точки при двох положеннях вертикального круга. Для приведення виміряного значення до нуля обчислюють вертикальний кут ν за формулами (4) або (5) і відповідний йому відлік, який вийшов би, якщо б МО дорівняло нулю. Потім, якщо теодоліт має рівень при алідаді вертикального кругу, не змінюючи положення труби, мікрометричним гвинтом алідади вертикального кругу суміщають її нуль з обчисленим відліком, а виправними гвинтами виводять бульбашку на середину.

(3)

(4)

(5)

Якщо відліковим пристроєм являється оптичний мікрометр, то на указаний відлік спочатку встановлюють мікрометр, а потім алідаду. Якщо теодоліт має рівень тільки при алідаді горизонтального круга, то після установки мікрометричним гвинтом труби обчисленого відліку вертикальними виправними гвинтами сітки перехрестя сітки ниток суміщають з зображенням точки візування.

В теодолітах, в яких рівень змінений компенсатором, МО виправляють також за допомогою вертикальних виправних гвинтів сітки. Зорову трубу встановлюють на відлік, відповідний вимірювальному МО = 0 і перехрестя сітки ниток суміщають з зображенням точки візування.

8. Компенсатор вертикального кругу має забезпечувати незмінний відлік по вертикальному кругу при нахилах вертикальної осі теодоліта в межах, які обумовлені конструкцією компенсатора. Теодоліт встановлюють на штативі так, щоб один із підйомних гвинтів тригера розташовувався в напрямку добре видимої точки місцевості, приводять вертикальну вісь інструменту в прямовисне положення і наводять перехрестя сітки ниток на точку. Потім нахиляють теодоліт підйомним гвинтом на найбільший кут компенсації (який відлічується за рівнем алідади горизонтального круга) в напрямку точки візування; наводять хрест сітки ниток на цю точку і роблять відлік по вертикальному кругу. Потім нахиляють теодоліт тими ж підйомними гвинтами в зворотному напрямку на точку і роблять відлік. Різниця між двома відліками не повинна перевищувати 0,1 поділки шкали відлікового мікроскопу. Якщо під час дослідження виявляється систематична помилка, яка перевищує у два рази допустиме розходження, теодоліт належить ремонту в оптико-механічній майстерні.