Тема 2. Методологія порівняльного права

ПЛАН.

1. Поняття і значення порівняння.

2.Порівняльно-правовий метод-частнонауковий метод юридичної науки.

3.Теорія порівняльно-правового методу.

4.Порівняльне правознавство.Основні види досліджень.

А.Діахронне і синхронне порівняння.

б.Внутрішнє і зовнішнє порівняння.

В.Мікро- і макропорівняння.

Г.Різні рівні порівняння залежно від об*єктів дослідження.

Д.Нормативне порівняння.

Є.Функціональне порівняння.

1 . Поняття і значення порівняння

Глибоке з'ясування і «освоєння», а також наукове обгрунтування понятійного апарату (системи понять) порівняльного правознавства – актуальна проблема. Тому спробуємо спочатку проаналізувати такі основоположні поняття, як «порівняння», «порівняно-правовий метод» і «порівняльне правознавство».

У арсеналі пізнавальних засобів важливе місце належить порівнянню. Його роль в пізнанні виражена у висловах, що перетворилися на приказки: «без порівняння немає пізнання», «все пізнається в порівнянні», «порівняння – мати пізнання» і тому подібне

Порівняння – невід'ємна частина людського мислення. Порівняння використовується не тільки в науковому пізнанні, але і у виробничій діяльності людей, в їх побуті, в області навчання; йому властиво як пізнавальне, так і практичне значення. Це загальнонауковий і логічний прийом пізнання, який привертав до себе увагу і стародавніх філософів, і мислителів Нового часу.

У філософській літературі справедливо наголошується, що порівняння слід розглядати як іманентну сторону процесу пізнання, як один з основних логічних прийомів пізнання зовнішнього світу. Пізнання будь-якого предмету і явища починається з того, що ми його відрізняємо від всіх інших предметів і встановлюємо його схожість із спорідненими предметами.

Порівняння як таке не може розглядатися у відриві від інших логічних прийомів пізнання (аналізу, синтезу, індукції, дедукції і тому подібне). Окремо один від одного ці компоненти загальної системи пізнавальних засобів існують лише як уявна абстракція, застосування якої не тільки правомірно, але і обов'язково для чіткого розрізнення цих компонентів, для визначення їх специфічних пізнавальних функцій. Таким чином, можна виділити порівняння і розглядати його окремо від інших логічних прийомів, але і в загальному процесі мислення воно знаходиться в нерозривному зв'язку і взаємодії зі всіма іншими прийомами пізнання.

Будь-яким науковим порівнянням є комплексне явище, єдність трьох моментів: логічного прийому пізнання; процесу, тобто особливої форми пізнавальної діяльності; особливого пізнавального результату, знання певного змісту і рівня.

Незв'язний конгломерат наукових фактів в результаті порівняння може перетворитися на струнку картину. Плідність порівняння залежить не стільки від кількості і фактичної вірності окремих зіставлень, скільки від строгої їх системності, їх соподчиненности в рішенні основної дослідницької задачі. Порівняння не повинне бути безладним, якщо ми хочемо отримати цінні результати. Наукову цінність мають всі порівняння, які дозволяють розкрити закономірності розвитку тих або інших явищ, внутрішньо властиві ним зв'язки і відносини.

Разом з тим порівняння є лише одним з важливих моментів наукового пізнання. Само по собі воно не в змозі дати повну картину досліджуваних явищ. Всяке порівняння зачіпає лише одну сторону або лише деякі сторони порівнюваних предметів або понять, абстрагуючи тимчасово і умовно інші сторони.