Міністерство освіти і науки України
Одеський національний економічний університет
Реферат
на тему:
«Сільськогосподарський виробничий кооператив: стан і перспективи розвитку; порядок формування та відображення в обліку статутного капіталу»
Виконала
Студентка 45 гр. ОЕФ
Карагяур Марія
Перевірила викладач
Радова Олена Валеріївна
Одеса - 2013 план
Вступ
1.Сутність кооперації
2. Правова база розвитку кооперації
3. Виробнича кооперація в Україні
4. Виробнича кооперація Одеської області
5. Статутний капітал сільськогосподарського виробничого кооперативу
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ
Сучасний стан АПК вимагає вирішення проблеми, пов’язаної з пошуком нових ефективних форм господарювання. Пошуки шляхів виходу з кризового стану і створення умов щодо розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його конкурентоспроможності мають багатовекторний характер. Одним з важливих напрямків цього процесу є активізація кооперативного руху в аграрній сфері. [9]
Питанню агропромислової інтеграції та кооперації присвячено праці провідних вітчизняних вчених економістів-аграрників, зокрема В.Г.Андрійчука, П.І. Гайдуцького, О.В. Крисального, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака та ін. [6]
Багаточисельними дослідженнями були визначені та розкриті соціальні, організаційні та економічні ознаки кооперації. Соціальні – характеризують захист і взаємодопомогу людей, економічні – підвищення результативності від економічної діяльності, справедливий розподіл результатів в інтересах членів кооперації, організаційні – добровільність і демократичність управління. [1]
1.Сутність кооперації
Кооперація виражає процес співпраці як окремих суб’єктів, так і сукупності різних організаційно-правових форм на базі кооперативів або інших організаційних форм, які створені на принципах кооперації. [1]
Кооперація є соціально-економічним явищем, яке виникло під впливом соціально-етичних ідей і ґрунтується на міжнародно визнаних принципах: добровільного і відкритого членства; членського демократичного контролю; економічної участі членів кооперативу; незалежності і самостійності; освіти, навчання та інформації; турботи про суспільство. Фундаментальні принципи залишаються основою розуміння суті, організаційної ідентичності економічного механізму і соціального призначення кооперативних форм господарювання в аграрній сфері, вони відображають генезис та еволюцію кооперативної ідеї. [8]
Унікальність формули кооперативу полягає, насамперед, у його природній властивості до ефективної самоорганізації, перебирання на себе низки управлінських функцій, які, зазвичай, повинні виконувати інші інститути влади. Тому виникнення таких само організованих і саморегульованих структур, як кооперативи, - це свого роду природний безкоштовний подарунок суспільству та державі. [3]
Кооперація набула широкого поширення у багатьох країнах світу, нині вона охоплює більше 800 млн. чоловік. Саме кінець XIX - початок XX ст. вважається періодом становлення та розвитку вертикальної агропромислової інтеграції. Так, у Великій Британії, США, Канаді друга половина 30-х рр. ХХ ст. характеризується поглибленням інтеграційних відносин в агропромисловому виробництві. В інших країнах Західної Європи - Франції, ФРН, Голландії, Данії, Швеції ці процеси розпочались дещо пізніше – на початку 1950-х рр., у Японії - наприкінці 1960-х рр. В європейських країнах світу не склалося єдиного підходу до формування кооперативів. У більшості країн неможливо стати учасником кооперативу без мінімально встановленого паю, не беручи участі в фінансовій діяльності. У Данії, Швейцарії, Нідерландах не вимагається пайового внеску. Діяльність кооперативів здійснюється на основі статуту і регулюється спеціальними законами з розвитку кооперації та захисту їх інтересів. У деяких країнах світу законодавчо встановлюється кількість осіб, що вступають до кооперативу. Так, у Франції в кооператив приймається не більше 20 % членів, не зайнятих в аграрному виробництві і, які беруть участь в кооперативі лише грошовим внеском.
У багатьох країнах існують труднощі регулювання економічних відносин між державою та кооперативними організаціями. Це стало причиною утворення кооперативних союзів на регіональному і державному рівнях. Такі союзи спростили вирішення багатьох правових питань, дотримання податкового законодавства, надання консультацій. В Європі кожний кооператив стає членом аудиторського союзу, який займається перевіркою діяльності кооперативів і пропонує цілий ряд послуг, пов’язаних із покращенням фінансової діяльності.
Починаючи з середини 80-х років інтеграційні процеси в Україні стали широко поширюватися в сільському господарстві. Створювалися агропромислові об’єднання, комбінати, агрофірми. Вони являли собою сукупність підприємств та організацій, які об’єднали сільськогосподарське виробництво з переробними підприємствами. У різних країнах світу, зокрема й в Україні, розвиток кооперації та інтеграції сільськогосподарських виробників є засобом захисту проти економічно сильніших посередницьких структур.
Процеси інтеграції в Україні тільки починають розвиватися і тому особливого значення набуває зарубіжний досвід. Так, У країнах ЄС кооперативами реалізується 60% сільськогосподарської продукції, в країнах Скандинавії – 80, в Японії – більше 90%. У США кооперативами переробляється і продається 30 % продукції фермерів. [6]