7. Витоки української соціології, їх характерні риси.

1) Витоки соціологічних ідей з прадавніх часів до середини XIX ст. Базою розвитку укр соц думки є Київська Русь. Самобутня думка на Русі формувалася під впливом античної та візантійської філософії. Провідною ідеєю цього історичного періоду була ідея об'єднання всього східного слов'янства в єдину незалежну держа¬ву. Так, перший митрополіт Київської Русі Іларіон зазначив у своїй праці «Слово про закон та благодать», що рівноправ'я на¬родів є запорукою величі Русі.

Важливий внесок у розвиток соціальної думки в Україні в XVII-XVIIIст. зробила Києво-Могилянська академія. Викладачі та випу¬скники цього навчального закладу відіграли значну роль у станов¬ленні вітчизняної культури. Вершиною розвитку просвітництва й гуманістичних традицій академії стала соціальна філософія видатного мислителя, поста, мандрівного філософа й просвітника Г. Ско¬вороди (1722 – 1794). У своїх філософських працях він підкреслював проблему справедливої рівності людей, права кожної особи на свободу та щастя.

2) Наступний етап розвитку соціальної думки в Україні збігається з періодом кризи феодально-кріпосницької системи в Росії. У 1846 р. і було створено Кирило-Мефодіївське товариство. За допомогою цього товариства слов'янських народів та формування розповсюджувалися ідеї звільнення всіх слов”янських народів та формування слов'янської федеративної республіки.

3) Розвиток української соціологічної думки наприкінці XIX та XX столітті. В цей період відомими були такі укр. діячі як М.Драгоманов, М.Грушевський, Б.Кістяківський, В.Липинський. Вони зробили значний внесок в розвиток соціологічної думки в Україні.

7. Соціологія радянського періоду та її криза.

у становленні та розвитку соціологічної думки безпосередньо в Україні в післяреволюційний час можна виділити чотири періоди. І після 1917 р. до початку 30-х років ІІ 30-50, ІІІ — 50-80, ІV — із сер 80-х до наших днів.

Соціологічна думка в післяреволюційний період роз¬вивалася під впливом ідей марксизму. Виникає соціальна інженерія — один із різновидів прикладної соціології на підприємстві.

В 20-х роках у СРСР було зроблено спробу створити нову соц науку. Було зібрано певний фактичний матеріал з проблем праці, однак як самостійна наука соціологія так і не інституювалася. Розвиток соціологічної науки стримувався насамперед через полі¬тичні обставини. Теорії зарубіжних соціологів, їхні рекомендації піддавалися нещадній та часто несправедливій критиці. У теоретич¬них дискусіях соціологію почали співвідносити з марксизмом, а її теорію ототожнювати з історичним матеріалізмом.

У 30-ті роки — період репресій і терору — марксизм остаточно став єдиною ідеологічною основою нашого суспільства, а історич¬ний матеріалізм — соціологією марксизму. Відтак соціологічні до¬слідження вже не вкладалися в рамки філософської теорії і були ви¬несені за її межі. Це й стало теоретичною передумовою розгрому і повного занепаду соціології в СРСР. Тоталітарному режиму не по¬трібні були соціологічні дослідження, бо вони, спираючись на точні факти, суперечили пропаганді так званих соціалістичних досягнень.

Період 30-х - кінця 50-х років характеризувався браком ін¬тересу до проблем соціології, особливо теоретичних і методологіч-них. Причинами цього була, як уже зазначалося, невдала спроба створити особливу, «марксистсь¬ку» соціологію, а також недостатній зв'язок соціологічних знань із сусп практикою.Вітчизняна соціологія в цей час була в цілковитій ізоляції від світової науки..

За «хрущовської відлиги» в кінці 50-х на початку 60-х pp. роз починається відродження соціології: У цей час проводяться соціологічні дослідження впливу НТП на соціально-професійний склад робітників, їх ставлення до праці. Широкого розвитку набуло соц планування.

Від 1968 року соціологія розвивається в Україні як окрема наука

У середині 80-х років з початком революційного оновлення су¬спільства усвідомлюється нагальна потреба в соціологічних дослі¬дженнях, змінюється ставлення до соціології, суттєво переглядаєть¬ся багато усталених у радянській науці поглядів на суспільство. Це зумовлювалося передовсім необхідністю наукового осмислювання сучасних трансформаційних соціальних процесів. 90-ті роки в роз¬витку української соціології позначені інституціалізацією її як одні¬єї з провідних суспільних наук.

Проблеми розвитку сучасної укр. соціології.

Нестача спеціалістів, недостатній рівень викладання (америк переконані, що с є важл інструментом ефект управл, запобіг конфліктам, прогнозування розв сусп). Виконання завдань його поліпшення гальмується низкою орг та методичних причин. К-ть год у навч планах різних непроф вузів для викладання соц є меншою за стандарт. Програми викладання розробляються вузами самостійно, їх недоліки: відсутність концептуальності, фрагментарність, довільний вибір тематики. Багато викладачів не мають ні баз освіти, ні досвіду. Вузи погано орг самост роботу студентів. Відсутність ек підтримки є причиною того, що майже не діє соц асоціація України, припинилось видання газети соціологів. Державі бракує коштів на соц дослідж, у приватних службах працюють некваліфік, на власні інтереси.

Необхідне справді наукове застосування соціології в різних галузях суспільного життя, очищене від намагань маніпулювати громадською думкою під прикриттям так званих «соціологічних досліджень».

Проблеми:1.організаційно-методичні; 2. погана самост.роб. студентів; 3. якість викл.у вузах; 4.нові пріорітети; 5. комерціалізація; 6. фін.забезп.; 7. припина видання газети соц. «Укр.оглядач» часопису «Філос.і соц.думка»