40, 41, 42. Соціологія сім»ї та шлюбу Сім'я і шлюб: основні поняття

Сім'я — це соціально санкціонована, відносно стійка група людей, яка об'єднана кровною спорідненістю, шлюбом або усиновленням дітей, члени якої проживають разом і економічно пов'язані між собою.

Сім'я є одночасно і малою соціальною групою, і соціальним інститутом.

Малою соціальною групою сім'я є тоді, коли у центрі уваги дослідника перебувають взаємини між індивідами, які складають сім'ю. Проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими у суспільстві нормами, цінностями та взірцями поведінки, зумовлені соціоекономічними і соціокультурними умовами життєдіяльності групи.

Існують два найпоширеніших типи сім'ї: нуклеарна та розширена.

Нуклеарна сім'я є найбільш поширеним типом сім'ї в сучасному індустріальному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка та їхніх дітей. Протягом життя індивід, як правило, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім'ї своїх батьків, а після власного одруження — сім'ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.

Розширена сім'я — це сім'я, яка складається із кількох поколінь родичів. Вона становить клан (чоловіків разом із їх дружинами і дітьми). Якщо основою нуклеарної сім'ї є подружня пара, то основою розширеної сім'ї є брати і сестри, разом із їх дружинами, чоловіками і дітьми. Розрізняють різні форми розширеної сім'ї: патрілокальну (коли молоді переходять жити у сім'ю чоловіка) і матрілокальну (молоді після одруження переходять жити до сім'ї дружини).

Належить розрізняти поняття "сім'я" і "шлюб".

Шлюб — це комплекс звичаїв, які ґрунтуються на відносинах між сексуально пов'язаною парою дорослих всередині сім'ї.

Функціоналістський підхід до проблеми сім'ї.

Функція сексуального регулювання. Сім'я — головний соціальний інститут, через який суспільство впорядковує і регулює природні сексуальні потреби людей. Обмеження, які суспільство накладає на сексуальні стосунки своїх членів, найчастіше спрямовують сексуальну активність у рамки подружніх зв'язків — моногамних чи полігамних.

Репродуктивна функція. Одним із головних завдань кожного суспільства є відтворення нових поколінь його членів. Сім'я — головний інститут, відповідальний за відтворення нових членів суспільства. Інші шляхи неефективні і, зазвичай, соціально не схвалюються. Тому народження дитини поза інститутом сім'ї звичайно викликає співчуття чи осуд.

Функція соціалізації. Попри те, що у процесі соціалізації особистості бере участь чимало інститутів, центральне місце у ньому, безумовно, займає сім'я. Адже саме в сім'ї відбувається первинна соціалізація індивіда, закладаються основи його формування як особистості. Завдяки сім'ї суспільство зберігає свою культурну сутність. Головним способом сімейної соціалізації є копіювання дітьми моделей поведінки дорослих членів сім'ї. У випадку, якщо дитина орієнтується на невдалі взірці поведінки батьків, які суперечать тому, що дитина бачить в інших сім'ях, виникають труднощі в процесі соціалізації. Дитина починає шукати взірці для своєї поведінки в інших осіб та інших суспільних групах.

Функція емоційного задоволення. Сім'я для людини не тільки на початковому етапі життя, але й увесь наступний період, є тією групою, у якій вона реалізовує потреби любові, душевного тепла і турботи. Інтимний характер сімейного життя створює оптимальні умови для отримання емоційної підтримки.

Статусна функція. Кожна людина, вихована у сім'ї, успадковує певні початкові статуси, близькі до статусів членів її сім'ї. Йдеться про такі важливі для особистості статуси, як: національність, приналежність до міської чи сільської культури, певної соціальної страти та ін. Приналежність родини до певного соціального прошарку переважно визначає весь наступний життєвий шлях людини. Звичайно, класовий статус може змінюватися завдяки особистим зусиллям особи, але вихідні позиції забезпечує саме родина.

Захисна функція. У всіх суспільствах інститут сім'ї здійснює фізичний, економічний і психологічний захист своїх членів. Ми знаємо, що, посягаючи на інтереси і безпеку особи, ми вступаємо у конфронтацію і з її сім'єю.

Економічна функція. Норми сімейного життя включають обов'язкову допомогу і підтримку родиною кожного її члена, у якого виникають економічні труднощі.

Розлучення. Багато уваги конфліктологи також приділяють проблемі розлучення. Серед головних факторів розлучень виділяють такі:

крах міфу. Очікування романтичного кохання після укладення шлюбу зазнають краху;

урбанізація та індустріалізація сприяють ізоляції сімей і послабленню міжособистісних зв'язків. Слабшають економічні і соціальні обмеження;

у постіндустріальних суспільствах послаблюється значення економічних чинників і зростає значення емоційних контактів. Відсутність цього вважається вагомою причиною для розірвання шлюбних зв'язків;

емоційні та трудові перевантаження;

індивідуалізм і сексуальна рівність.